Постанова
Іменем України
01 березня 2010 року Справа № 5020-6/145-1/060-10/072
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Ткаченка М.І.,
Остапової К.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1021 від 30.04.09;
3-ої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 03 листопада 2009 року у справі № 5020-6/145-1/060-10/072
за позовом Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2,99021; АДРЕСА_1, Севастополь)
3-тя особа закрите акціонерне товариство "Югрыбстрой" (Камишовське шосе, 14,Севастополь,99014)
про визнання договору недійсним
Севастопольська міська Рада звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.03.2006 загальною площею 0,0474 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 03.11.2008 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено закрите акціонерне товариство "Югрибстрой".
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.11.2008 у справі №5020-6/145, яке було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2008, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2009 рішення господарського суду міста Севастополя від 18.11.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 03 листопада 2009 року у справі № 5020-6/145-1/060-10/072 в позові відмовлено.
Господарський суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір оренди є неукладеним у зв'язку з чим визнати його недійсним неможливо.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Севастопольська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутність державної реєстрації договору оренди земельної ділянки є підставою для визнання такого договору недійсним.
У судовому засіданні 01.03.2010 представник відповідача проти вимог скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві, представники позивача та третьої особи у засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників позивача та третьої особи обов'язковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників позивача та третьої особи.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Севастопольської міської ради XIX сесії №3828 від 05.10.2005 "Про припинення права користування державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" і закритого акціонерного товариства "Югрыбстрой" на частину земельної ділянки в районі пляжу "Омега" та передачі в оренду земельної ділянки для реконструкції та обслуговування боулінг-центру підприємцю ОСОБА_3" вирішено:
- у зв'язку з добровільною відмовою припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0362 га в районі пляжу "Омега" ДКП "Севастопольський комбінат благоустрою", його зобов'язано надати державний акт на право постійного користування № 1036 від 18.08.2000 для внесення змін (пункти 1 та 2 рішення);
- у зв'язку з добровільною відмовою припинено право оренди на частину земельною ділянкою площею 0,0112 га в районі пляжу "Омега" ЗАТ "Югрибстрой", його зобов'язано протягом трьох місяців надати необхідні документи для внесення змін до договору оренди №139 від 12.04.2005 (пункти 3 та 4 Рішення);
- затверджено підприємцю ОСОБА_3 проект відводу земельної ділянки площею 0,0474 га для реконструкції та обслуговування боулінг-центру (пункт 5 Рішення);
- прийнято рішення передати підприємцю ОСОБА_3 в оренду строком на 25 років земельну ділянку загальною площею 0,0474 га, в районі пляжу для реконструкції та обслуговування боулінг-центру з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та суспільної забудови, наданих для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (пункт 6 Рішення);
- зобов'язано підприємця ОСОБА_3 протягом 2-х місяців з дня прийняття цього рішення надати документи для укладення договору оренди землі, протягом 6-х місяців з дня прийняття цього рішення укласти такий договір оренди та інше (пункт 7 рішення);
- Севастопольське міське управління земельних ресурсів зобов'язано зареєструвати ОСОБА_3 у якості орендаря та внести відповідні зміни в кадастрову та обліково-реєстраційну документацію (пункт 8 рішення);
- встановлено, що пункт 6 набирає чинності після внесення змін до договору оренди №139 від 12.04.2005, укладеному між ЗАТ "Югрибстрой" та Севастопольською міською Радою (пункт 9 рішення) (том 1, аркуші справи 9-10).
На підставі вказаного рішення 16 березня 2006 року між Севастопольською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0474 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, - строком на 25 років для реконструкції та обслуговування боулінг-центру з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та суспільної забудови (том 1, арк4ші справи 11-14).
Севастопольська міська ради звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору від 16.03.2006 оренди земельної ділянки загальною площею 0,0474 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, з посиланням, зокрема, на приписи статей 203, 212 та 215 Цивільного кодексу України, та застосування наслідків недійсності правочину.
Позивач виходив з того, що пунктом 9 рішення міськради №3828 від 05.10.2005 було встановлено, що пункт 6 цього рішення вступає в дію після внесення змін до договору оренди №139 від 12.04.2005, укладеного між Севастопольською міською радою та закритим акціонерним товариством "Югрыбстрой". А оскільки зміни до договору оренди №139 від 12.04.2005 внесені не були, пункт 6 рішення №3828 від 05.10.2005 про передачу відповідачу в оренду земельної ділянки, на думку позивача, чинності не набрав та не встановлює будь-яких прав та обов'язків для сторін та є підставою для визнання його недійсним.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
А згідно частині 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Тобто, таких вимог як, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Предметом спору у даній справі є вимога Севастопольської міської Ради про визнання недійсним договору від 16.03.2006 оренди земельної ділянки загальною площею 0,0474 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3.
Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
При цьому право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 земельного кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Аналогічні вимоги щодо обов'язковості державної реєстрації договору оренди землі містяться у нормах Закону України "Про оренду землі".
Однак, як було встановлено судом першої інстанції державна реєстрація спірного договору оренди землі від 16.03.2006 не відбулась, що також не оспорюється сторонами у справі.
Згідно частині 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Отже, в силу зазначених вимог Цивільного кодексу України договір оренди від 16.03.2006 року є неукладеним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. (пункт 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Таким чином, судова колегія вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції щодо неможливості задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, судовою колегією не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги Севастопольської міської ради та скасування рішення господарського суду міста Севастополя.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Севастопольської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 03 листопада 2009 року у справі № 5020-6/145-1/060-10/072 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді М.І. Ткаченко
К.А. Остапова