Постанова
Іменем України
09 березня 2010 року Справа № 2-8/98-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Лисенко В.А.,
Голика В.С.,
за участю представників сторін:
представник позивача: Солощенко Ірина В'ячеславівна, довіреність № 22/01 від 22 січня 2010 року, приватне сільськогосподарське підприємство "Чернишевське";
представник відповідача: Торшина Лада Олександрівна, довіреність № 17 від 01 лютого 2010 року, відкрите акціонерне товариство "Сакський комбікормовий завод";
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 02 лютого 2010 року у справі № 2-8/98-2010
за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" (вул. Кірова, 2-а,Чернишове, Роздольненський р-н,96210)
до відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" (вул. Промислова, 1,с. Громівна, Сакський р-н,96548)
про стягнення 210098,05 грн,
У грудні 2009 року позивач -приватне сільськогосподарське підприємство "Чернишевське" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" про стягнення заборгованості за договором поставки №16/11/09 в сумі 140004,00 грн; 3% річних у сумі 92,05 грн та штрафу у сумі 70 002,00 грн.
Позові вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за отриманий товар.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 02 лютого 2010 року у справі № 2-8/98-2010 задоволено позов приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" про стягнення 210098,05 грн, з яких заборгованість за договором поставки в сумі 140004,00 грн, 3% річних в сумі 92,05 грн, штраф в сумі 70002,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо сплати грошових коштів за отриманий товар.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення штрафу в розмірі 70002,00 грн та відмовити у позові в цій частині вимог.
В апеляційній скарзі заявник зазначає, що відповідальність, яка встановлена пунктом 4.1. укладеного між сторонами договору поставки, безпідставно кваліфікована судом першої інстанції як штраф. Так, оскільки ця відповідальність встановлена за невиконання грошових зобов'язань, вона є пенею, яка в свою чергу, по-перше, не може бути більшою ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, а по-друге, взагалі не має стягуватися, оскільки сторони в договорі не встановили її конкретного розміру.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши справу повторно, у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2009 року між приватним сільськогосподарським підприємством "Чернишевське" та відкритим акціонерним товариством "Сакський комбікормовий завод" був укладений договір поставки №16/11/09, за умовами якого приватне сільськогосподарське підприємство "Чернишевське" зобов'язалося поставити відкритому акціонерному товариству "Сакський комбікормовий завод" борошно, а останнє зобов'язалося прийняти товар та сплатити його вартість за ціною 1 150,00 грн./т. з урахуванням податку на додану вартість (а.с. 4).
На виконання умов вказаного договору приватне сільськогосподарське підприємство "Чернишевське" поставило відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" 74,420 тонн борошна за ціною 1150,00 грн./т. на загальну суму 85583,00 грн, з врахування податку на додану вартість, що підтверджується накладною №В 1РН-0000117 від 17 листопада 2009 року (а.с. 5).
Відповідно до накладної №В1 РН-0000118 від 19 листопада 2009 року приватне сільськогосподарське підприємство "Чернишевське" поставило відповідачу 55,460 тонн борошна за ціною 1150,00 грн./т. на загальну суму 63779,00 грн, з врахуванням податку на додану вартість (а.с. 6).
23 листопада 2009 року приватне сільськогосподарське підприємство "Чернишевське" поставило відкритому акціонерному товариству "Сакський комбікормовий завод" 57,08 тонн борошна за ціною 1150,00 грн./т., на загальну суму 65642,00 грн, з врахування податку на додану вартість, що підтверджується накладною №В1РН-0000119 від 23 листопада 2009 року (а.с. 7).
Факт отримання відповідачем борошна від приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" підтверджується також довіреностями №626 від 16 листопада 2009 року, №629 від 17 листопада 2009 року, №636 від 23 листопада 2009 року, які видані відповідачем на отримання продукції від позивача (а.с. 8-10).
Згідно з прибутковими касовими ордерами №№ 275, 273, 277,287, 284 та банківськими виписками відповідач виконав свої зобов'язання частково, сплативши у період 13 листопада 2009 року по 25 листопада 2009 року грошові кошти у сумі 75000,00 грн (а.с. 10-15).
Несплата іншої частини заборгованості у сумі 140004,00 грн явилось підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами з поставки та підлягають регулюванню за правилами глави 54 Цивільного кодексу України, параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України, а також загальними положеннями про зобов'язання.
Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За правилами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 2.3. договору поставки 16 листопада 2009 року розрахунок відповідача з позивачем здійснюється таким чином: 20000,00 грн -передплата за кожну партію, сума, що залишилася, протягом семі днів з моменту відвантаження.
Таким чином, строк виконання зобов'язання по сплаті грошових коштів за вищезазначеними накладними від 17 листопада 2009 року, 19 листопада 2009 року, 23 листопада 2009 року настав відповідно 23 листопада 2009 року, 25 листопада 2009 року та 29 листопада 2009 року.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне правило містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав належним чином. Проте, відповідач доказів оплати заборгованості за поставлений товар у сумі 140004,00 грн суду не надав.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 140004,00 грн обґрунтовано задоволені судом першої інстанції. Рішення суду в цій частині відповідачем не оскаржено.
Водночас порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З приписів наведеної статті вбачається, що кваліфікуючими ознаками штрафу є можливість встановлення за будь-яке порушення зобов'язання та обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Саме такий вид цивільно-правової відповідальності сторони передбачили у пункті 4.1. договору поставки №16/11/09 від 16 листопада 2009 року, згідно з яким, у разі недотримання строку розрахунку, вказаного у пункті 2.3., відповідач сплачує позивачу штраф розмірі 50% від несплаченої суми за отриманий товар.
Вказані пункти договору не були визнані недійсними в установленому законом порядку.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з статтею 629 вказаного Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, судова колегія знаходить неспроможними посилання заявника скарги на положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який обмежує подвійною обліковою ставкою Національного банку України такий вид цивільно-правової відповідальності як пеня, що відрізняється від штрафу такими характеризуючими ознаками як: застосування виключно у грошових зобов'язаннях; можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Крім того, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на встановлений судовою колегією факт порушення відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань з оплати отриманого товару, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість за договором поставки №16/11/09 в сумі 140004,00 грн; 3% річних в сумі 92,05 грн та штраф в сумі 70002,00 грн.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апеляційної скарги з підстав їх необґрунтованості, а рішення суду першої інстанції знаходить таким, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2010 року у справі № 2-8/98-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді В.А. Лисенко
В.С. Голик