Постанова
Іменем України
10 березня 2010 року Справа № 2-22/6048-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Заплава Л.М.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Сергєєнко Олексій Олександрович, довіреність № б/н від 04.01.10, Державне підприємство "Лівадія";
представник відповідача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячний берег";
відповідач, не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_3;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Лівадія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 08.02.2010 року у справі № 2-22/6048-2009
за позовом Державного підприємства "Лівадія" (вул. Виноградна, 2,Лівадія, м. Ялта,98655)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний берег" (вул. Глінки, 63,Сімферополь,95022) (вул. Самокіша, 18 оф. 402, м. Сімферополь, 95000)
про визнання договору неукладеним; за зустрічним позовом про примусове виконання зобов'язання в натурі
за позовом Державного підприємства "Лівадія"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,95034)
про визнання договору застави від 06.10.2009 року неукладеним; за зустрічними позовами про примусове виконання зобов'язання в натурі
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 08.02.2010 року у справі № 2-22/6048-2009 у задоволенні позовної заяви Державного підприємства “Лівадія” до товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний берег” про визнання договору застави від 16 жовтня 2009 року неукладеним відмовлено. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний берег” до Державного підприємства “Лівадія” про примусове виконання зобов'язання в натурі задоволені частково. Зобов'язано Державне підприємство “Лівадія” виконати у натурі зобов'язання, передбачене пунктом 2.2.3. договору застави від 16 жовтня 2009 року, а саме: без попередньої письмової згоди Заставодержателя не здійснювати наступної застави майна, дій, пов'язаних зі зміною права власності на предмет застави, а також дій, пов'язаних з передачею вказаного майна третім особам, у тому числі права користування. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний берег” в частині заборони Державному підприємству “Лівадія” без попередньої письмової згоди товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний берег” здійснювати наступну заставу, вчиняти інші дії, пов'язані зі зміною та передачею права власності, а також дій, пов'язаних з передачею третім особам, у тому числі права користування на наступний виноматеріал: Мускатель білий Лівадія у кількості 20 тисяч дал; Мускатель рожевий Лівадія у кількості 30,1 тисяч дал; Мускатель чорний Лівадія у кількості 15,8 тисяч дал; Аліготе столове сортове у кількості 3,7 тисяч дал; Каберне столове сортове у кількості 12,1 тисяч дал, Мадера Масандра у кількості 1,1 тисяч дал. -відмовлено. У задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Лівадія” до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання неукладеним договору застави від 06 жовтня 2009 року відмовлено. Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державного підприємства “Лівадія” про спонукання до виконання обов'язку в натурі задоволено частково. Зобов'язано Державне підприємство “Лівадія” виконати в натурі зобов'язання, передбачене пунктом 2.2.3. договору застави від 06 жовтня 2009 року, а саме: без попередньої письмової згоди Заставодержателя не здійснювати наступної застави майна, дій, пов'язаних зі зміною права власності на предмет застави, а також дій, пов'язаних з передачею вказаного майна третім особам, у тому числі, права користування. У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про заборону Державному підприємству “Лівадія” без попередньої письмової згоди фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 здійснювати наступну заставу, вчиняти інші дії, пов'язані зі зміною та передачею права власності, а також дії, пов'язані з передачею третім особам, у тому числі, права користування на виноматеріал відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Державне підприємство "Лівадія" подало апеляційну скаргу, просило скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги, та відмовити у зустрічних вимогах, посилаючись, що сторонами договорів застави не визначено суттєву умову, а саме, не вказана залогова вартість, тому вищезазначені договорі від 06.10.2009 року від 16.10.2009 року повинні вважатися неукладеними.
Письмових заперечень проти апеляційної скарги не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2010 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 10 березня 2010 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.Н., Фенько Т.П.
У судове засідання 10 березня 2010 року представники відповідачів не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
У листопаді 2009 року Державне підприємство "Лівадія" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний берег", просило визнати договір застави від 16 жовтня 2009 року, укладений між ним та відповідачем неукладеним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним договором застави встановлено, що предметом застави є весь виноматеріал, який буде вироблений відповідачем з винограду врожаю 2009 року, але, всупереч ст. 180, 181 Господарського кодексу України, 572, 576 Цивільного кодексу України не встановлено, який саме матеріал, якого виду, кількості та за якою ціною переданий у заставу.
20 листопада 2009 року до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний берег” до Державного підприємства "Лівадія", відповідно до якої товариство з обмеженою відповідальністю “Сонячний берег” просило суд примусити Державне підприємство "Лівадія" виконати у натурі зобов'язання, передбачене пунктом 2.2.3. договору застави від 16 жовтня 2009 року та заборонити йому без попередньої письмової згоди товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний берег” здійснювати наступну заставу, вчиняти інші дії, пов'язані зі зміною та передачею права власності, а також дії, пов'язані з передачею третім особам, у тому числі, права користування на наступний виноматеріал: Мускатель білий Лівадія у кількості 20 тисяч дал; Мускатель рожевий Лівадія у кількості 30,1 тисяч дал; Мускатель чорний Лівадія у кількості 15,8 тисяч дал; Аліготе столове сортове у кількості 3,7 тисяч дал; Каберне столове сортове у кількості 12,1 тисяч дал, Мадера Масандра у кількості 1,1 тисяч дал. Одночасно позивач просив заборонити Державному підприємству "Лівадія" здійснювати вище перелічені дії (а.с. 21-22).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2009 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний берег”до Державного підприємства "Лівадія" про примусове виконання зобов'язання в натурі; клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний берег”про забезпечення позову задоволено (а.с. 36-37).
02 грудня 2009 року Державне підприємство "Лівадія" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, просило визнати неукладеним договір застави від 06 жовтня 2009 року між Державним підприємством “Лівадія” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, об'єднати в одне провадження зі справою №2-22/6048-2009 (а.с. 48-49).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2009 року об'єднано у одне провадження зі справою № 2-22/6048-2009 позовну заяву Державного підприємства “Лівадія” до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, про визнання неукладеним договору (а.с. 65-66).
11 грудня 2009 року до суду надійшла зустрічна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державного підприємства “Лівадія” про спонукання виконати в натурі зобов'язання, передбачене пунктом 2.2.3. договору застави від 06 жовтня 2009 року. Одночасно заявник просив про забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству “Лівадія” вчиняти вище перелічені дії без попередньої письмової згоди фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (а.с. 69-71).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2009 року об'єднано у одне провадження зі справою № 2-22/6048-2009 позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державного підприємства “Лівадія” про спонукання Державного підприємства “Лівадія” виконати зобов'язання в натурі (а.с. 86-87).
Заперечуючи проти позову, товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячний берег" просило у позові Державного підприємства “Лівадія” відмовити, посилаючись, що законодавець не висуває жодної вимоги до визначення у договорі застави вартості заставленого майна (а.с. 88-89).
Заперечуючи проти позову, представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 також просила у вимогах Державного підприємства “Лівадія” відмовити (а.с. 90-91).
Оскаржене рішення мотивоване посиланням на норми Цивільного кодексу України щодо виконання зобов'язань, забезпечених заставою.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 жовтня 2009 року між Державним підприємством “Лівадія” та товариством з обмеженою відповідальністю “Сонячний берег” був укладений договір застави.
За договором застави Державне підприємство “Лівадія” виступило в якості заставодавця, а товариство з обмеженою відповідальністю “Сонячний берег” як заставодержатель.
Згідно п. 1.2. договору застави заставодержатель має право у разі невиконання заставником забезпеченого заставою основного зобов'язання, отримати задоволення вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Пунктом 1.3. договору застави передбачено, що предметом застави виступає: весь матеріал, який знаходиться у власності відповідача, а також весь виноматеріал, який і буде виготовлений в майбутньому з винограду врожаю 2009 року, зібраного заставодавцем з виноградних полів, що знаходяться на земельних ділянках, переданих заставодавцю у постійне користування.
06 жовтня 2009 року між Державним підприємством “Лівадія” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір застави.
Згідно предмету договору заставою забезпечувалося виконання всіх зобов'язань (у тому і числі і тих, які виникнуть в майбутньому) за договором постачання товарної продукції від 15 березня 2006 року, за яким Державне підприємство “Лівадія” виступає як постачальник, а також договору постачання товарної продукції від 15 березня 2006 року, згідно якому Державне підприємство “Лівадія” виступило як покупець.
За договором застави Державне підприємство “Лівадія” виступило як заставодавець, а фізична особа - підприємець ОСОБА_3 як заставодержатель.
Згідно п. 1.2. договору застави заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем забезпеченого заставою основного зобов'язання, отримати задоволення за рахунок закладеного майна переважно перед іншими кредиторами.
Пунктом 1.3. договору застави передбачено, що предметом застави виступає виноматеріал у відповідній кількості.
Відповідно до статі 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).
Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором.
У відповідності зі статтею 584 Цивільного кодексу України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Стаття 589 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство “Лівадія” просило визнати договори застави від 06 жовтня 2009 року та від 16 жовтня 2009 року, укладені між ним та відповідачами неукладеними. Підставами для задоволення заявлених вимог Державне підприємство “Лівадія” визначає відсутність у договорах залогової вартості матеріалів.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання договору неукладеним не є належним способом захисту порушеного цивільного права і інтересу позивача, з огляду на наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України не передбачає такого способу захисту цивільного права як визнання договору неукладеним.
По суті така вимога спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу.
У пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” викладається правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Сонячний берег” було заявлено вимогу про спонукання Державного підприємства “Лівадія” виконати у натурі зобов'язання, передбачене пунктом 2.2.3. договору застави від 16 жовтня 2009 року та заборонити Державному підприємству “Лівадія” без попередньої письмової згоди товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний берег” здійснювати наступну заставу, вчиняти інші дії, пов'язані зі зміною та передачею права власності, а також дії, пов'язані з передачею третім особам, у тому числі, права користування на виноматеріал.
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимоги про спонукання Державного підприємства “Лівадія” виконати в натурі зобов'язання, передбачене пунктом 2.2.3. договору застави від 16 жовтня 2009 року, у зв'язку з порушенням умов договору та, відповідно, прав та охоронюваних законом інтересів товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний беріг”.
Також обґрунтованою є вимога про спонукання Державного підприємства “Лівадія” виконати в натурі зобов'язання, передбачене пунктом 2.2.3. договору застави від 06 жовтня 2009 року у зв'язку з порушенням умов договору та, відповідно, прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
З врахуванням вищенаведеного оскаржене рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Лівадія" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2010 року у справі № 2-22/6048-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді Л.М. Заплава
Т.П. Фенько