Справа № 336/6028/23
Провадження 1-кп/336/868/2023
04.08.2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 42023082370000033 від 04.04.2023 року відносно ОСОБА_4 , якому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
встановив :
До Шевченківського районного суду м.Запоріжжя вищезазначений обвинувальний акт надійшов 23.06.2023 року.
Ухвалою від 26.06.2023 року у кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
У судовому засіданні прокурор звернувся із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою до строком на 60 днів.
Клопотання обгрунтовано тим, що 04.04.2023 року слідчим першого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, за погодженням з процесуальним керівником у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке кваліфікується як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину), за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Крім того, згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності шляхом: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому ОСОБА_4 службу проходить у місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , проте фактично мешкає на території іншої області, а саме у Хмельницькій області, що дає можливість останньому, ігноруючи накази командирів, з метою уникнення кримінальної відповідальності, безперешкодно покинути тимчасове місце дислокації підрозділу та переховуватись в подальшому від органів досудового розслідування та суду.
Місця проживання у м.Запоріжжя підозрюваний не має, наявності міцних соціальних зв'язків у нього не встановлено. У даному випадку йдеться мова про членів родини, малолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження а саме, злочин, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії тяжких.
Вищезазначене дає достатні підстави вважати, що з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення (злочин), знаходячись на волі він буде переховуватись від суду, що обґрунтовує ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, знаходячись на свободі, підозрюваний зможе незаконно впливати на осіб, які являються свідками по кримінальному провадженню, що в подальшому може негативно вплинути на повний та неупереджений розгляд кримінального провадження в суді та на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а саме: встановлення мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, що являється ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів на думку прокурора не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 , кожен окремо висловили свою позицію щодо заявленого клопотання та проти задоволення клопотання прокурора заперечували. Їх позиція полягає у тому, що ризики прокурором не доведені, просили обрати щодо нього запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Суд розглянувши клопотання, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора виходячи з таких мотивів.
Згідно приписів ч. 8. ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Крім того у зв'язку із внесеними змінами до КПК України, які набрали чинності, 10.09.2022, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437 - 442 Кримінального Кодексу України. (Частину четверту статті 183 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом № 2198-IX від 14.04.2022; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2531-IX від 16.08.2022 ).
Судом не встановлено підстав для зміни запобіжного заходу, так ОСОБА_4 є військовослужбовцем, контракт із ним не розірвано, він не відсторонений від проходження служби і на цей час його обов'язки військовослужбовця продовжують діяти.
Крім того, визначення розміру застави також не є обґрунтованим. Однією з ознак виконання міри запобіжного заходу не пов'язаного із позбавленням волі є те, що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку солдат повинен повернутися до місця служби, тобто до підрозділу військової частини, яка в будь-який час може змінити своє місце розтушування, тому застосування до військовослужбовця, обтяженого обов'язком нести військову службу в умовах війни не можу бути застосовано іншого запобіжного заходу ніж утримання в умовах неволі.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення передбачене ст. 402 КК України, суд має право не визначати розмір застави. Застосування запобіжного заходу у виді застави до ОСОБА_4 не зменшить ризиків порушення ним процесуальних обов'язків в умовах воєнного стану.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та ст. 178 КПК України, ОСОБА_4 слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без застави. Зазначений запобіжний захід є виправданий з точки зору запобігання ризиків та тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 з урахуванням його статусу та воєнного стану.
З цих підстав суд, керуючись ст. ст. 314-318, 369-372, 376 КПК України,
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити щодо ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою встановити до 02 жовтня 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Суддя ОСОБА_1