ЄУН 337/4152/23
2-о/337/211/2023
04 серпня 2023 року Суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Мурашова Н.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Горлова Юлія Миколаївна, місце знаходження: м.Запоріжжя, вул..Незалежної України, б.76, про встановлення факту, що має юридичне значення,
03.08.2023р. до суду надійшла зазначена заява, в якій заявниця ОСОБА_1 просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 на час смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ознайомившись із заявою, суд вважає необхідним відмовити у відкритті окремого провадження у справі за цією заявою, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п.5 ч.2 ст.293, 315 ЦПК України в порядку окремого провадження суд вправі встановити факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення, зокрема, факт спільного проживання.
Згідно з п.1 постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням
спору про право.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір - це суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Так, за змістом заяви ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її брат (по матері) ОСОБА_2 , який постійно проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Вона як спадкоємиця за законом другої черги звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після його смерті. Листом від 21.06.2023р. нотаріус повідомив їй, що в склад спадкової маси після померлого ОСОБА_2 не входить квартира АДРЕСА_3 . Вказана квартира належала на праві власності ОСОБА_3 (батьку ОСОБА_2 ), після смерті якого спадкова справа не заводилась і підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 відсутнє. Отже, від встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 на час смерті останнього залежить виникнення її права на спадкування після смерті брата ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
При цьому, для прийняття спадщини істотне значення має факт проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з п.2,23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В даному випадку заявниця ОСОБА_1 звертається до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання двох померлих осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою доведення права ОСОБА_2 , спадкоємицею якого вона є за законом, на спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_3 , яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Тобто, факт спільного проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 на час смерті останнього має юридичне значення для підтвердження права на спадщину за померлим ОСОБА_2 . Однак звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про встановлення юридичного факту, що має місце в інтересах померлого ОСОБА_2 , цивільна правоздатність якого припинена смертю, суперечить нормам цивільного права.
Крім того, жодних відомостей про те, що встановлення вказаного юридичного факту впливає на спадкові права самої заявниці ОСОБА_1 , заява та додані до неї документи не містять. Відсутність постанови нотаріуса про відмову заявниці в оформленні права на спадщину після смерті ОСОБА_2 само по собі не свідчить про відсутність спору про право.
Також суд зазначає, що за змістом заяви спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась, його син ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_3 з ним за однією адресою не був зареєстрований, відповідно до вимог ч.1 ст.1269 ЦК України із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, питання встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем за свого життя не ініціював, що вказує на наявність ознак відумерлості спадщини після смерті ОСОБА_3 , на яку претендує територіальна громада м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
У зв'язку з цим встановлення факту спільного проживання між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про що просить заявниця, може вплинути на права та обов'язки територіальної громади м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яка не залучена заявницею як заінтересована особа.
Суд вважає, що вказані вище обставини свідчать про наявність спору про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
На підставі вищевикладеного, у відкритті окремого провадження за заявою ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.2,293,315 ЦПК України,
У відкритті окремого провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Горлова Юлія Миколаївна, про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.
Роз'яснити заявниці, що вона має право звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.А.Мурашова
04.08.2023