Постанова
Іменем України
04 березня 2010 року Справа № 2-8/2975-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Антонової І.В.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивача, Губанов Володимир Анатолійович, довіреність №7/323 від 10.02.10, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція;
позивача, не з'явився, Виконавчий комітет Штормівської сільської ради;
відповідача, Краснопюр Василина Сергіївна, довіреність б/н від 01.02.10, товариство з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин";
третьої особи, не з'явився, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по водогосподарському будівництву та зрошувальному землеробству;
позивача, Верьовочкін Олексій Анатолійович, довіреність №1/250 від 03.02.10, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція;
розглянувши апеляційну скаргу Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддів Чумаченко С.А., Гаврилюк М.П., Медведчук О.Л.) від 23 грудня 2009 року у справі № 2-8/2975-2009
за позовом Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Ширяєва, 5, Ялта, 98612)
Виконавчого комітету Штормівської сільської ради (вул. Леніна, 2, Штормове, Сакський р-н, 96550)
до товариства з обмеженою відповідальністю "СендІнтерМарин" (вул. Суворова, 22-а, Севастополь, 99011)
3-тя особа - Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по водогосподарському будівництву та зрошувальному землеробству (вул. Київська, 77, Сімферополь, 95000)
про стягнення 14492900,00 грн.,
Рішенням місцевого господарського суду у позові про відшкодування шкоди відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено розмір завданої шкоди, не надано акту, складеного уповноваженим органом щодо перевірки водного законодавства, позивач має право на користування надрами - гірничий відвід.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якому просить скасувати судове рішення, позов задовольнити через те, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.
З відзиву на апеляційну скаргу слідує, що відповідач не згоден з апеляційною скаргою тому, що не здійснював правопорушення, за яке позивачем розрахована шкода - видобування корисних копалин без спеціального дозволу, видобування піску відповідач здійснював лише в період дії спеціального дозволу (гірничого відводу), відсутність правовстановлюючих документів на користування землею не є складною часткою правопорушення, за яке позивач просить залучити відповідача до відповідальності.
У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу. Позивач - виконавчий комітет Штормівської сільської ради, та третя особа -Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по водогосподарському будівництву та зрошувальному землеробству, не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні їх представників, про час та місце засідання сповіщені належним чином - 15 лютого 2010 року на їх адреси рекомендованою кореспонденцією направлені копії ухвали, заяв про відкладення справи до суду не надійшло. У справі достатньо доказів для розгляду скарги, явка сторін та третьої особи не визнана судом обов'язковою. А тому судова колегія з урахуванням думки представників сторін, що з'явилися, визнала можливим розглянути справу у відсутність представників вказаного позивача та третьої особи.
Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Східно-Чорноморської держрибохорони (а.с. 72 т. 2) тому, що рішення з господарського спору по цій справі не може вплинути на права або обов'язки щодо однієї з сторін з цією особою, наявність у діях відповідача порушення водного законодавства щодо рибохорони може бути окремими позовними вимогами.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 33-36, 46-53, 67-71 т. 2) та встановив наступне.
У II кварталі 2008 року відповідач (а.с. 21 т. 1) на Центральній частині (площі 2) Південно-східної ділянці Донузлавського родовища піску площею 32,68 га, що знаходиться у пригірничої частині озера Донузлав на території Сакського району Автономної Республіки Крим, видобував 144.929 тон піску (а.с. 30 т. 1) при наявності у нього гірничого відводу строком дії з 30 грудня 2003 року по 16 липня 2013 року (а.с. 22, 25 т. 1), який був зупинений з 24 липня по 04 серпня 2008 року (а.с. 100 т. 1), але без правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою та у всупереч рішення позивача №1/155 від 03 лютого 2005 року про тимчасову заборону (зупинення) виробництва робіт по видобутку піску з 10 лютого 2005 року (а.с. 19-20 т.1), про що 03 вересня 2008 року позивачем складено акт (а.с. 23 т. 1).
Такі обставини сторони не оспорюють та вони підтверджуються письмовими доказами. Зокрема, спеціальним дозволом, актом про надання гірничого відводу та робочим проектом розробки родовища (а.с. 22, 25 т. 1, 67 т. 2), листами та наказом про зупинення та поновлення спеціального дозволу (а.с. 100 - 105 т. 1), довідкою відповідача про кількість добутого піску та розрахунками плати за користування надрами за 9 місяців та рік 2008 року (а.с. 69-70 т. 2), рішенням позивача про заборону (зупинення) виробництва (а.с. 19-20 т.1), постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим про відмову відповідачу в узгодженні місця розташування кар'єру по видобутку піску (а.с. 15 т. 1).
З листів Східно-Чорноморського державного басейнового управлення охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства слідує, що відповідач не отримав дозволів на видобування піску (а.с. 14 т. 1).
Раніше відповідач також перевірявся з питання видобування піску, про що складалися акт та припис (а.с. 26-29, 24 т. 1).
Зі складеного 03 вересня 2008 року позивачем акту перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства України слідує, що перевірка здійснена на вимогу прокурора, по документам встановлено, що відповідач має спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід, у 2 кварталі 2008 року видобував 144.929 тон піску, документів: узгодження видобування піску з Чорноморським державним басейновим управлінням охорони, висновку державної екологічної експертизи та договору оренди землі водного фонду не надав (а.с. 23 т. 1).
На підставі вказаного акту перевірки позивачем здійснено розрахунок шкоди відповідно до підпунктів 4.1 та 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29 грудня 2001 року N290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2002 року за N44/6332, за формулою для збитків, завдані внаслідок самовільного видобування піску на землях водного фонду: З с.в. (збитки) =(об'єм добутих матеріалів, куб. м) х Ц (діюча на час порушення ціни на привізні будівельні матеріали, грн./м3).
Частини 5 - 6 статті 68, стаття 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264-XII від 25 червня 1991 року (з змінами на 2 квартал 2008 року - час здійснення дії, за яку позивач просить стягнути шкоду, далі Закон України №1264-XII) та стаття 67 Кодексу про надра України (з змінами на 2 квартал 2008 року) передбачають, що підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (як правило, в повному обсязі), а незаконно добуті в природі ресурси підлягають безоплатному вилученню, одержані від її реалізації доходи спрямовуються в республіканський Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Частина 2 статті 68 Закон України №1264-XII передбачає відповідальність осіб, винних у порушенні законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема:
б) порушенні норм екологічної безпеки;
в) порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи;
г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи;
е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;
ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам;
з) за самовільне спеціальне використанні природних ресурсів.
Статтею 65 Кодексу про надра України також передбачена відповідальність осіб, які винні у порушенні законодавства про надра, в тому числі за:
- за самовільне користуванні надрами;
- за невиконання правил охорони надр та вимог щодо безпеки навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами.
Стаття 56 вказаного Кодексу передбачає основні вимоги в галузі охорони надр, якими (в тому числі) є:
- забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;
- додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;
- додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.
Стаття 51 цього Кодексу про надра України встановлює, що розробка родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин провадяться згідно з затвердженими проектами та планами робіт, правилами технічної експлуатації та охорони надр, які погоджуються користувачами надр з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та Державним комітетом України по нагляду за охороною праці в частині додержання вимог законодавства про надра.
Стаття 19 вказаного Кодексу встановлює, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Відповідно до частин 2 и 3 статті 16 Кодексу про надра України спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.
Також частини 1 та 2 статті 18 вказаного Кодексу передбачають, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України; земельні ділянки для користування надрами (крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу) надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів (яким, відповідно до частини 1 статті 17 вказаного Кодексу, є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин).
Відповідно до пункту 1 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1540 від 02 жовтня 2003 року, цей Порядок регулює надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони і поширюється на всі види користування надрами, на які необхідний дозвіл.
Пункти 3-4, 8 вказаного Порядку передбачають, що на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл; дозвіл на промислову розробку родовищ корисних копалин надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин Державною комісією по запасах корисних копалин, питань земельних ресурсів, водного господарства, дозвіл надається (в тому числі) для видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ), строк дії якого може бути не більш як на 20 років.
Пункт 7 цього Порядку встановлює, що обов'язкове узгодження питання про надання дозволів на користування надрами з органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, крім того, на користування надрами з метою видобування корисних копалин - із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з державного гірничого нагляду, на користування надрами з метою видобування природних лікувальних ресурсів - також із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони здоров'я, на користування нафтогазоносними надрами - з центральними органами виконавчої влади.
Згідно з частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; таке право, відповідно до частини 1 статті 116 та частини 4 статті 59 вказаного Кодексу, юридичні особи набувають із земель державної або комунальної власності (в тому числі зі земель водного фонду) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, це право оформлюється зареєстрованим відповідно до закону договором, що слідує з частини 2 статті 126 цього Кодексу.
Користування земельною ділянкою за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, є самостійним правопорушенням - самовільним зайняттям земельної ділянки, що передбачено абзацом п'ятнадцятим статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель" (в редакції Закону України N271-VI від 15 квітня 2008 року).
Пунктом 4 вказаної Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року N963, встановлений порядок (формула), за яким визначається розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) Шс = Пс (площа самовільно зайнятої земельної ділянки) х Нп (середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3) х Кф (коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4) х Кі (1) (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель).
Пункт 7 вказаної Методики вказує на те, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами, на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 р. N1619.
Також частиною 1 статті 85 Водного кодексу України встановлено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
У виконання вимог Водного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України №557 від 12 липня 2005 року затверджено Порядок видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду. Цей Порядок визначає механізм видачі дозволу на будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду, про що вказано в пункті 1 Порядку.
Для отримання дозволу суб'єкт господарювання суб'єкт господарювання, який претендує на отримання дозволу, обов'язково узгоджує питання видачі дозволу з органами місцевого самоврядування, територіальними органами Держкомзему, державними органами рибного господарства - у разі проведення робіт у рибогосподарських водних об'єктах, що передбачає пункт 5 вказаного Порядку.
Як вказано вище, діючим законодавством встановлена можливість залучення до відповідальності за порушення норм екологічної безпеки (пункт "б" частини 2 статті 68 Закону України №1264-XII).
Як вбачається зі статті 3 та 50 Закону України "Про екологічну експертизу" №45/95-ВР від 09 лютого 1995 року (з змінами на 2 квартал 2008 року) завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави; правопорушеннями в галузі екологічної експертизи є:
- порушення встановленого законодавством порядку проведення екологічної експертизи (пункт 1);
- надання дозволів на спеціальне природокористування, фінансування та реалізація проектів і програм чи діяльності, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, без позитивного висновку екологічної експертизи (пункт 3).
Таким чином, діючим законодавством передбачені певні види порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які винна особа може бути залучена до відповідальності, до таких видів порушень відноситься:
- самовільне користування надрами (в тому числі самовільне видобування корисних копалин);
- самовільне зайняття земельної ділянки;
- невиконання правил охорони надр та вимог щодо безпеки навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;
- надання дозволів на спеціальне природокористування та реалізація проектів чи діяльності, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, без позитивного висновку екологічної експертизи.
Як вбачається з наведених вище обставин, відповідач мав дозвіл на спеціальне користування надрами (гірничий відвід) - видобування піску, що є промисловим видобуванням корисних копалин, такий дозвіл отримав в 2003 році, коли не було передбачено отримання дозволу на видобування піску на землях водного фонду по постанові Кабінету Міністрів України №557 від 12 липня 2005 року, відповідач видобував корисні копалини у період дії цього дозволу та на земельній ділянці, на яку наданий цей дозвіл. Але відповідач не мав правовстановлюючого документу на право оренди земельною ділянкою.
Апеляційний господарський суд вважає, що такі дії відповідача не можна вважати самовільним користуванням корисними копалинами (видобуванням піску).
Той факт, що відповідач не мав дозволу на проведення робіт на землях водного фонду, видача якого у подальшому передбачена постановою Кабінету Міністрів України №557 від 12 липня 2005 року, договору оренди земельної ділянки чи рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, на якій здійснював видобування піску, не кваліфікує дій відповідача як самовільне користування корисними копалинами, а може бути складними частинами інших правопорушень, в тому числі самовільне зайняття земельної ділянки водного фонду.
Також відсутність позитивного висновку екологічної експертизи, на чому наполягає позивач, не є складною частиною правопорушення - самовільного користування корисними копалинами, а може бути підставою для анулювання (скасування) дозволу на спеціальне користування корисними копалинами.
Апеляційний господарський суд вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо не встановлення позивачем усіх необхідних для залучення до відповідальності за самовільне видобування корисних копалин обставин, а саме, не встановлена площа та глибина кар'єру, у якому здійснено таке видобування, що є необхідним для застосування формули по Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29 грудня 2001 року N290.
Діючим цивільним законодавством передбачено як відшкодування матеріальної шкоди - стаття 1166 Цивільного кодексу України, так і відшкодування збитків, що передбачено статтею 623 того ж Кодексу.
Як слідує з позовних вимог, позивач заявив позов про відшкодування шкоди за розрахунком вище вказаної Методики, яка встановлює відшкодування не шкоди, а збитків.
Доводи апеляційної скарги про не задоволення судом першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи та прийняття рішення в судовому засідання без участі представника позивача не є підставою для скасування судового рішення тому, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України безумовною підставою для скасування судового рішення в апеляційному порядку є розгляд справи господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду. Як вбачається зі справи, місцевим господарським судом ухвала про відкладення судового засідання на 23 грудня 2009 року направлена позивачу 17 грудня 2009 року (а.с. 133 т. 1), позивач не оспорює те, що був повідомлений про це засідання. Вирішення судом першої інстанції питання щодо можливості розгляду справи у відсутність представників сторін та третіх осіб, що не з'явилися у судове засідання, достатності доказів для розгляду спору, є правом суду, та як вбачається зі справи, у суду першої інстанції було достатньо доказів для розгляду справи, явка сторін не була обов'язковою.
Апеляційний господарський суд відповідно до статей 30, 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України не приймає, як доказ пояснення заступника директора відповідача Зайцева О.В. (а.с. 31 т. 1) тому, що таке письмове пояснення не відповідає засобам доказування, посадові особи мають право надавати письмові пояснення лише на вимогу господарського суду.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом рішення прийнято без порушень та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, інших підстав для його скасування (зміни) не має.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2009 року у справі № 2-8/2975-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді І.В. Антонова
З.Д. Маслова