29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"15" вересня 2010 р.Справа № 15/1249-10
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Івано-Франківськ
до Приватного підприємця ОСОБА_2 м. Хмельницький
про стягнення 36000 грн. заборгованості
Суддя Муха М.Є.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_3 - за довіреністю №818 від 14.09.2010р.
ОСОБА_1 - приватний підприємець
від відповідача не з'явився
В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору
Позивач у позовній заяві та його представник в судовому засіданні просять суд стягнути з відповідача 36000грн. заборгованості по сплаті орендної плати. В обгрунтування позовних вимог посилаються на договір оренди від 20.01.2009р. №1, акт приймання-передачі від 20.01.2009р., вимогу про сплату боргу від 17.03.2010р.
Відповідач у відзиві на позов повідомив, що проти позовних вимог заперечує. Зазначив, що 20.01.2009 року між ним та приватним підприємцем ОСОБА_1 ніякого Договору оренди приміщення №1 не укладалось і з умовами цього договору він лише ознайомився після того як позивач звернувся з вимогами до суду. Зазначив, що між ним та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення від 12 січня 2009 року, за умовами якого він зобов'язувався сплачувати орендну плату в розмірі 1500 грн. в місяць. Наголошує, що договір оренди приміщення №1 від 20 січня 2009 року є нікчемним, удаваним і таким, що вводить в оману, оскільки: по копії тексту договору видно, що спочатку були накладені печатки, а потім по них уже накладений текст; підпис підроблено електронним способом тобто за допомогою комп'ютера та спеціальної техніки; нелогічним постає також факт чому саме прізвище та ініціали написані ручкою з чорним чорнилом, а підпис, поставлено ручкою з синім чорнилом? Звертає увагу суду на те, що ознаки помилковості проглядаються і в Додатку №2 і Додатку №3 до даного Договору. В ст. 215 ч.2 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин, якщо його недійсність встановлена законом є недійсним. А згідно ст. 216 ч.1 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. З врахуванням зазначеного просить суд у позові відмовити.
Ухвалою суду від 01.09.2010р., з врахуванням зазначених відповідачем у відзиві на позов доводів, розгляд справи відкладено на 15.09.2010р. та зобов'язано позивача подати в судове засідання оригінал договору оренди приміщення від 20.01.2009р., оригінали доказів на підтвердження позовних вимог для огляду в судовому засіданні, письмову позицію з приводу висловлених відповідачем доводів. Цією ж ухвалою зобов'язано відповідача подати в судове засідання оригінал договору оренди нежитлового приміщення від 12.01.2009р. для огляду в судовому засіданні.
На вимогу суду позивачем надано в судове засідання для огляду оригінал договору оренди приміщення від 20.01.2009р. Також позивачем звернуто увагу суду на те, що п.8.1.1 договору оренди приміщення від 20.01.2009р. містить положення про те, що договір оренди від 12.01.2009р. вважати недійсним з 20.01.2009р.
У письмовому поясненні зазначив, що вважає доводи відповідача безпідставними та такими, що суперечать дійсності, оскільки 20.01.2009р. між підприємцем ОСОБА_1 та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди приміщення №1, згідно якого передано підприємцю ОСОБА_2 в оренду нежитлове приміщення площею 116, 6 кв.м за адресою АДРЕСА_3, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого приміщення та майна від 20.01.09 (додаток №3 до договору оренди). Згідно статті 4, пункту 4.1. вищевказаного договору розмір орендної плати з 1 квітня 2009 року становить 12000 грн.(дванадцять тисяч гривень) в місяць. Строк сплати орендної плати відповідно до п.4.4 договору оренди - не пізніше 21 числа оплачуваного місяця. За період квітень 2009 р., травень 2009 р., червень 2009р. відповідачем не виконано зобов'язання по сплаті орендної плати, що є порушенням умов договору. Презумпція правомірності правочину встановлена ст.204 ЦК України. Договір оренди №1 від 20.01.09 підписаний обома сторонами. Припущення відповідача щодо підроблення вказаного договору є голослівними і не підтверджені документальними доказами, спрямовані на затягування судової процесу та унеможливлення стягнення з відповідача боргу по орендній платі. Зазначає, що відповідачем до даного часу не повернуто орендоване приміщення у встановленому п.4.7 договору порядку.
Відповідач в судове засідання 15.09.2010р. не з'явився, вимог ухвали суду від 01.09.2010р. щодо подання витребуваних судом документів не виконав, про поважність причин неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Враховуючи викладене, зважаючи на приписи ст.22 ГПК України, згідно якої сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглядом матеріалів справи встановлено
20.01.2009р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди приміщення №1.
За умовами договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 116, 6 кв.м за адресою АДРЕСА_3, відповідно до технічного паспорту, що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).
Відповідно до п.4.1 договору розмір орендної плати за використання орендованого приміщення складає 150грн. 66коп. за 1 кв.м. приміщення. Загальний розмір орендної плати за Орендоване приміщення становить 12000грн. за один місяць. Оплата за період з 20.01.2009р. по 31.03.2009р. становить 10000грн. за місяць, за подальші місяці - по 12000грн. за місяць. Орендар починає сплачувати орендну плату Орендодавцю від дати підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення.
Орендна плата в сумі 6000грн. сплачується щомісячно авансовим платежем не пізніше 5 числа оплачуваного місяця, а решта 6000грн. - не пізніше 21 числа оплачуваного місяця.
Згідно п.8.1 договору, договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009р.
Пунктом 8.1.1. договору встановлено, що договір оренди від 12.01.2009р. вважати недійсним з 20.01.2009р.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
20.01.2009р. на виконання умов договору згідно акту приймання-передачі позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення площею 116,6кв.м за адресою АДРЕСА_3.
Акт приймання передачі підписано сторонами та скріплено печатками.
Відповідач своїх зобов'язань в частині своєчасної сплати орендної плати в повному обсязі не виконав.
15.03.2010р. за вих. №001 Приватним підприємцем ОСОБА_1 направлено на адресу відповідача вимогу про сплату боргу по орендній платі за період квітень 2009р., травень 2009р., червень 2009р. на загальну суму 36000грн.
Вимога залишена відповідачем без відповіді та відповідного реагування.
Оскільки вказану заборованість відповідач не сплатив в добровільному порядку позивач звернувся з позовом до суду про стягнення останньої.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, судом до уваги приймається наступне.
Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Пунктами 1 та 6 ст.283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.286 Господарського кодексу України орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно укладеного між сторонами договору оренди приміщення №1 від 20.01.2009р. Приватний підприємець ОСОБА_1 передає, а Приватний підприємець ОСОБА_2 приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 116, 6 кв.м за адресою АДРЕСА_3. Пунктом 4.1 договору сторонами визначено орендну плату в сумі 12000грн. починаючи з 01.04.2009р.
Згідно пунктів 1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідач своїх зобов'язань в частині своєчасної сплати орендної плати не виконав.
На час розгляду справи заборгованість відповідача перед Приватним підприємцем ОСОБА_1 по сплаті орендної плати за квітень 2009р., травень 2009р., червень 2009р. становить 36000грн. (12000грн. х 3 місяці).
Зважаючи на викладене, враховуючи приписи ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає позовні вимоги про стягнення 36000грн. обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки в порушення вимог ст.33 ГПК України не підтверджені належними і допустимими доказами, та спростовуються наявними у справі матеріалами.
У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 45, 12, 15, 29, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
Позов Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Івано-Франківськ до Приватного підприємця ОСОБА_2 м. Хмельницький про стягнення 36000грн. заборгованості задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) 36000грн. (тридцять шість тисяч гривень ) заборгованості по орендній платі, 360грн. (триста шістдесят гривень) витрат по оплаті державного мита, 236грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу;
3 - відповідачу.
помічник судді