Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" вересня 2010 р. Справа № 49/160-10
вх. № 6429/3-49
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС" м. Харків
про стягнення 4968,99 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги електрозв'язку, яка виникла згідно договору № 5503010988 від 09.01.2003 року у розмірі 4632,02 грн. Свої позовні вимог позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує суму боргу у добровільному порядку.
Представники сторін в призначене судове засідання не з'явилися, документів, витребуваних ухвалою суду не надали, про причини неявки суд не повідомили.
Суд в ухвалі від 16.07.2010 року попереджував сторони, що у разі неявки їх представників в призначені судові засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
09.01.2003 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг електрозв'язку № 5503010988. Згідно п. 2.1.1 договору позивач зобов'язався забезпечувати безперебійне та якісне надання послуг телефонного зв'язку, а відповідач в свою чергу згідно п. 4.5 договору зобов'язався здійснювати оплату послуг протягом десяти днів з дня одержання рахунку позивача, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.
Позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином, в період з листопада 2009 року по травень 2010 року надав відповідачеві послуги зв'язку.
Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки вартість наданих послуг, внаслідок чого за період з листопада 2009 року по травень 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 4632,02 грн.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення 4632,02 грн. боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 5.8. договору зобов'язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань" від 22.11.1996р. Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 222,55 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. За таких підстав вимога позивача про стягнення з відповідача 84,08 грн. інфляційних витрат та 30,34 грн. трьох відсотків річних також обґрунтована та підлягаюча задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС" (юридична адреса: 61072, м. Харків, вул. 23-го серпня, 51, адреса: 61037, м. Харків, пр-т Московський, 197Б, 03055, м. Київ, пр-т Перемоги, 20, р/р 26003301000165 в Харківській філії ВАТ ВТБ м м. Харкові, МФО 350631, код ЄДРПОУ 31197076) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії (адреса: 01033, м. Київ, вул. Горького, 40, п/р 26000402028729 в Київській регіональній дирекції "Райффайзен Банк Аваль" м. Києва, МФО 322904, код ЄДРПОУ 01189910) - 4632,02 грн. заборгованості, 222,55 грн. пені, 84,08 грн. інфляційних витрат, 30,34 грн. трьох відсотків річних, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
Суддя
Повний текст рішення підписаний 13.09.2010 року.