Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" вересня 2010 р. Справа № 49/89-10
вх. № 4473/3-49
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Срібна О.О., дор. № 2/22 від 05.01.2010 року
відповідача - Тат'янко В.М., керівник, паспорт ММ 219198
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі Змівської ТЕС, смт. Комсомольське
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім", с. Комсомольське
про стягнення 575701,11 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 575701,11 грн. за надані комунальні послуги згідно договорів № 08-454 (111) від 01.04.2004 року на відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водоспоживання житлового будинку та № 08-453 (110) від 01.04.2004 року на забезпечення абонента питною водою та прийняття стічних вод до каналізації. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку згідно направленої вимоги № 08/5554 від 12.08.2009 року.
25.08.2010 року до канцелярії господарського суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в який позивач суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 409446,00 грн. станом на 31.07.2010 року, яка виникла з спірних договорів. Враховуючи, що у відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає за необхідне прийняти уточнену позовну заяву до розгляду. Таким чином суд розглядає вимогу позивача про стягнення з відповідача 409446,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги частково, через канцелярію суду надав додаткові документи, які залучаються судом до матеріалів справи. Крім того, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення на 5 років.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
01.04.2004 року між ВАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської ТЕС (Водопостачальна організація) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім" (Споживач) був укладений договір № 110 на постачання води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації Зміївської ТЕС.
Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався забезпечувати відповідача питною водою та приймати стічні води до каналізації в розмірі встановленого ліміту, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до умов договору. У відповідності до розділу № 6 договору відповідач зобов'язався не пізніше ніж за 10 днів до початку споживання оплачувати 100% вартості заявленого обсягу споживання у розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця за надані йому послуги у водопостачанні та водовідведенні. Згідно п.п.6.4., 6.5 договору розрахунки визначаються за фактичними показниками приладів обліку та здійснюються на підставі рахунків позивача. Кінцевий розрахунок мав бути здійсненим на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10 числа місяця, який слідує за розрахунковим періодом.
Крім того, 01.04.2004 року між тими ж сторонами був укладений договір № 111 про постачання теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до умов цього договору позивач (Енергопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживач) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, визначені в п. 2.1. договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплове енергію за встановленими тарифами, в терміни, передбачені цим договором. Згідно із п. 6.5. договору, відповідач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації 100% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Згідно п. 6.7 договору різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Відповідно п. 6.10 договору № 110 та 6.8. договору № 111 від 01.04.2004 року сторони визначили, що при наявності заборгованості по оплаті, сплачується заборгованість, що виникла першою.
Позивач виконав свої договірні зобов'язання, а саме забезпечив відповідача питною водою та тепловою енергією, прийняв до каналізації стічні води, що підтверджено актами приймання - передачі послуг, засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи. Крім того, між сторонами складені відповідні акти звірок, копії яких також залучені до матеріалів справи.
Але відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначений договором строк, порядку та розмірі вартість наданих послуг, внаслідок чого за період з 01 жовтня 2007 року по 31 липня 2010 станом на 31.07.2010 року утворилась заборгованість в розмірі 409446,00 грн.
Відповідач в судовому засіданні надав суду копії платіжних доручень № 277 від 20.08.2010 року, № 279 від 26.08.2010 року, № 280 від 27.08.2010 року та № 281 від 31.08.2010 року, які свідчать про перерахування частини заборгованості у розмірі 55000,00 грн. За таких обставин суд вважає за необхідне в цій частині припинити провадження по справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Отже, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані комунальні послуги становить 354446,00 грн.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 354446,00 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на п'ять років, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
ГПК не містить вимог до змісту заяви про відстрочку або роз строчку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та по рядку їх виконання. Проте зі змісту коментованої статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлю ють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстро чити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок вико нання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обстави ни, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується відповідача, який повинен доказати факти, на підставі яких заявлено вищезазначене клопотання.
Суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду наявність виняткових обставин що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, у зв'язку з чим підстави для надання розстрочки виконання рішення суду відсутні.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 4094,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 167,85 грн. покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
Прийняти уточнену позовну заяву до розгляду.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім" (адреса: 63460, Харківська область, Зміївський район, с. Комсомольське, р/р 26007000502021 в ВФ ХД АТ "Індекс - банк", МФО 350619, код ЄДРПОУ 26201865) на користь Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївська ТЕС (адреса: 63460, Харківська область, Зміївський район, с. Комсомольське, р/р 26001304730035 в філії "Відділення ПІБ в смт. Комсомольське", МФО 351210, код ЄДРПОУ 05471247) - 354446,00 грн. заборгованості, 4094,46 грн. витрат по сплаті державного мита та 167,85 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
В частині заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 55000,00 грн. провадження по справі припинити.
Суддя
Повний текст рішення підписаний 06.09.2010 року.