іменем України
31 липня 2023 року справа 160/20714/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 (суддя Калугіна Н.Є.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Кривого Рогу, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними ненаправлення на проходження медичного огляду та призов на військову службу
ОСОБА_1 27.12.2022 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Центрально-Міського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією під час призову на військову службу за мобілізацією;
- визнати протиправними дії Центрально-Міського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову 04.06.2022 на військову службу за мобілізацією;
- визнати протиправним та скасувати наказ Центрально-Міського районного територіального центр комплектування та соціальної підтримки № 178 від 04.06.2022, в частині призову позивача на військову службу за мобілізацією;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №205 від 29.07.2022 в частині зарахування позивача до списків в/ч НОМЕР_1 ;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення з військової служби та виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2023, прийнятому в спрощеному провадженні, відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Зазначає, що не проходив медичний огляд, за результатами якого повинна встановлюватись придатність до військової служби.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 , 04.06.2022 на підставі Указу Президента України №69 від 24.02.2022 призваний у Збройні Сили України за загальною мобілізацією, 26.05.2022 медичною комісією при Центрально-Міському РТЦК та СП визнаний придатним до військової служби.
Відповідно до картки обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного запасу для призову за мобілізацією військового-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.05.2022 позивача визнано придатним до військової служби.
Наказом № 178 від 04.06.2022 начальника Центрально-Міського РТЦК та СП (з адміністративно-господарської діяльності) солдата запасу ОСОБА_1 призвано та направлено 04 червня 2022 року для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період.
Відповідно до військового квитка позивач проходив службу у військових частинах НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу № 205 від 29.07.2022, з військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 матрос за мобілізацією ОСОБА_1 , призначений наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.07.2022 №17-РС на посаду номер обслуги мінометного взводу роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 з 29.07.2022 зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.
Не погоджуючись з рішенням щодо призову на військову службу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації .
Указом Про продовження строку дії воєнного стану в Україні № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України № 7168 від 16.03.2022 воєнний стан продовжений до 25.04.2022.
Указом Про продовження строку дії воєнного стану в Україні року № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженого Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Про продовження строку дії воєнного стану в Україні № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженого Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію; мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до приписів частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться військово лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до картки обстеження та медичного огляду солдата ОСОБА_1 , він 26.05.2022 був оглянутий терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом, психіатром, стоматологом.
У пункті 7 вказаної картки (“Інформація щодо стану здоров'я надана мною в повному обсязі. Попереджений про надання неповної та недостовірної інформації”) наявний підпис обстежуваного - ОСОБА_1 .
Так, за результатами проведеного медичного огляду позивача військово-лікарською комісією Центрально-Міського РТЦК та СП позивача визнано придатним до військової служби.
Вказана картка обстеження підписана головою та секретарем ВЛК Центрально-Міського РТЦК та СП.
Отже, доводи позивача щодо непроведення медичного огляду ВЛК спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки вказаний медичний огляд проведено повноважним органом - ВЛК РТЦК та СП, що підтверджено відповідними доказами наявними в матеріалах справи.
Посилання апелянта на те, що складені за результатами медичного огляду документи є фальшивими суд вважає безпідставними, оскільки позивачем не наведено жодних обставин та не надано доказів які б викликали сумнів у справжності наданої картки обстеження.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач не був позбавлений права звернутися до ВЛК для перегляду висновку або надати лікарям ВЛК свої медичні документи, що свідчать про наявність у позивача захворювань, які унеможливлюють проходження ним військової служби за станом здоров'я, оскільки, згідно із підпунктом 2.3.4. пункту 2.3. глави 2 Розділу І Положення № 402, Центральна ВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Таким чином, в контексті спірних правовідносин, станом на момент ухвалення рішення позивачем не доведено, а судом не встановлено бездіяльності Центрально-Міського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Кривого Рогу щодо не призначення військово-лікарської комісії щодо визнання позивача придатним до військової служби.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 31.07.2023 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова