Головуючий І інстанції: Мельніков Р.В.
01 серпня 2023 р.Справа № 520/10244/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жукової Валентини Михайлівни на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
18.11.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника, полковника поліції Юрія Лукавенко від 11.03.2022 року № 3п, в частині застосування до нього старшого сержанта поліції (0031430), молодшого інспектора взводу реагування роти Управління поліції охорони в Харківській області, дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника, полковника поліції Юрія Лукавенко від 11.03.2022 року № 107 о/с, яким його звільнено зі служби;
- поновити його на посаді молодшого інспектора взводу реагування роти Управління поліції охорони в Харківській області;
- стягнути з відповідача на свою користь середньомісячний заробіток, починаючи з дня, наступного після звільнення, 12.03.2022 року, до дня поновлення на роботі без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.
Одночасно з адміністративним позовом позивачем подано заяву про поновлення строку на звернення до суду.
В обґрунтування заяви про поновлення строку на звернення до суду ОСОБА_1 зазначає, що 11.03.2022 року відповідно до наказу № 107 о/с його було звільнено зі служби в поліції. Про звільнення його повідомлено не було, наказ про звільнення, розрахунок при звільненні та трудову книжку також ним не отримано до теперішнього часу. 26.07.2022 року він звернувся з заявою до начальника Управління поліції охорони в Харківській області про видачу йому копії наказу про звільнення. 04.09.2022 р. Управління поліції охорони в Харківській області направило на його адресу копію наказу № 107 о/с від 11.03.2022 року, який останній отримав 06.09.2022 року. З метою отримання правової допомоги він звернувся до адвоката Устименко І.А., який у свою чергу, 26.09.2022 року направив адвокатський запит до Управління поліції охорони в Харківській області щодо надання на ознайомлення матеріалів та висновку службової перевірки, довідку про проведення повного розрахунку або довідку про розмір заборгованості та інформації про видачу йому трудової книжки та військового квитка, які перебували у відділі кадрів Управління поліції охорони в Харківській області. На адвокатський запит Управління поліції охорони в Харківській області було надано виключно матеріали щодо проведення службової перевірки, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни поліцейськими підпорядкованих підрозділів УПО в Харківській області. Вищевказані документи, у зв'язку з тривалою відсутністю адвоката Устименко І.А. та не можливістю з його боку в наданні йому подальшої правової допомоги з підготовки та подачі адміністративного позову, він звернувся до адвоката Жукової В.М., з якою 24.10.2022 року було укладено договір про надання правової допомоги.
Ухвалою суду від 25.11.2022 року прийнято позов ОСОБА_1 до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні.
14.12.2022 року відповідачем подано до суду заяву про пропуск позивачем строку для звернення до суду з позовом без поважних на те причин.
В обґрунтування поданої заяви відповідачем зазначено, що у позовній заяві позивачем зазначено, що його у період з 01.03.2022 року по 07.03.2022 року мовби не допускали на службу, але таких дій позивач не оскаржував ні до суду, ні до інших органів. Водночас, інформації про те, що позивач намагався приступити до служби у період з 08.03.2022 року та до 15.11.2022 року, причин такої поведінки поданий позов, також не містить. Будь-яких пояснень щодо місця перебування у період з 08.03.2022 року по 15.11.2022 року (вісім місяців підряд) позов також не містить. До 26.07.2022 року позивач не звертався до Управління з охорони з будь-якого приводу. Безпосередньо до адміністративної будівлі відповідача позивач прибув лише 26.07.2022 року та вимагав видати йому копії наказу про звільнення. Йому було запропоновано разом із наказом про звільнення, трудовою книжкою та військовим квитком здати своє службове посвідчення та жетон поліцейського, але від вказаного позивач відмовився, пославшись на їх втрату, написати заяву про втрату позивач також відмовився. З огляду на зазначене позивачу було запропоновано в загальному порядку подати до відповідача письмову заяву з усіма претензіями та вимогами, після чого така заява позивачем 26.07.2022 року була подана. У канцелярії позивачем було повідомлено про намір самостійно забрати копію такого наказу. На адресу позивача було підготовлено листа від 04.08.2022 року № 611/43/40-03-2020 та копію наказу про звільнення і 04.08.2022 року працівник канцелярії ОСОБА_2 ) зателефонувала позивачу та повідомила про готовність відповіді на заяву і можливість її забрати. Однак, оскільки протягом декількох тижнів позивач так і не прибув та у ході повторної телефонної розмови повідомив працівника канцелярії про відмову від отримання відповіді та наказу, вказаний лист було направлено на адресу позивача простою поштовою кореспонденцією. Отже, з 06.09.2022 року у позивача була в наявності копія наказу про його звільнення, але з позовом про своє поновлення на службі позивач звернувся до суду лише 15.11.2022 року, тобто через 2 місяці після отримання копії наказу про звільнення.
Також, відповідачем наголошено, що про своє «відсторонення зі служби» з 01.03.2022 року позивач був обізнаний з 01.03.2022 року, про своє звільнення зі служби позивач був проінформований і належним чином обізнаний з 11.03.2022 року, починаючи з березня 2022 року по теперішній час позивач не отримував грошове забезпечення, тобто не міг бути необізнаним з «порушенням своїх прав», але до суду звернувся лише 15.11.2022 року (через вісім місяців).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 року надано позивачу - ОСОБА_1 строк десять днів з дня отримання ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку на звернення до суду із зазначенням нових (інших) підстав для його поновлення разом із доказами поважності причин пропуску строку повідомлено позивача про необхідність виправлення зазначених недоліків адміністративного позову; роз'яснено позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали адміністративний позов буде залишено без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України.
21.02.2023 року, на виконання вимог ухвали суду від 07.02.2023 року, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Жуковою В.М. надано до суду заяву про поновлення строку на звернення до суду.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 11.03.2022 року відповідно до наказу № 107 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції. Про звільнення його повідомлено не було, розрахунок при звільненні та трудову книжку також не отримано. 26.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до начальника Управління поліції охорони в Харківській області про видачу йому копії наказу про звільнення. У видачі ОСОБА_1 наказу про звільнення, трудової книжки та повного розрахунку Управлінням поліції охорони в Харківській області було відмовлено без будь-яких законних підстав. Після письмового звернення позивач ОСОБА_1 неодноразово телефонував до Управління поліції охорони в Харківській області щодо отримання наказу про звільнення, трудової книжки та повного розрахунку при звільненні, але йому відмовляли у їх видачі, без аргументації причин звільнення. Лише 04.09.2022 року Управління поліції охорони в Харківській області спромоглось направити на адресу позивача, що підтверджується конвертом, копію наказу № 107 о/с від 11.03.2022 року, який останній отримав 06.09.2022 року.
Також, представником позивача зазначено, що 06.09.2022 року він фактично дізнався про своє звільнення та отримав наказ від 11.03.2022 року № 107 о/с, а матеріали службового розслідування 30.09.2022 року. Через військову агресію рф з 24.02.2022 року в Україні було запроваджено воєнний стан. Місто Харків та Харківська область постійно перебувають під ворожими обстрілами, місто періодично буває знеструмлено і досить важко наразі в місті Харкові зібрати докази для своєчасної подачі позову. З метою отримання правової допомоги позивач звернувся до адвоката Устименко І.А., який у свою чергу, 26.09.2022 року направив адвокатський запит до Управління поліції охорони в Харківській області щодо надання на ознайомлення матеріалів та висновку службової перевірки, довідку про проведення повного розрахунку або довідку про розмір заборгованості та інформації про видачу ОСОБА_1 трудової книжки та військового квитка, які перебували у відділі кадрів Управління поліції охорони в Харківській області. На адвокатський запит Управління поліції охорони в Харківській області було надано виключно матеріали щодо проведення службової перевірки, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни поліцейськими підпорядкованих підрозділів УПО в Харківській області. Позивач не мав до 30.09.2022 року жодних документів, а саме матеріалів проведення службового розслідування, відповідно був позбавлений законного права на оскарження наказу про своє звільнення. У зв'язку з порушенням Управлінням поліції охорони в Харківській області порядку проведення службового розслідування за фактом відсутності позивача на робочому місці, враховуючи, що позивачу копію наказу про звільнення було направлено більш ніж через місяць після його письмового звернення, а саме 04.09.2022 року, а матеріали службової перевірки було направлено тільки після адвокатського запиту 30.09.2022 року, відповідно саме через винні дія відповідача, позивачем було порушено строки звернення до суду з метою відновлення своїх законних прав та інтересів.
Ухвалою суду від 16.03.2023 року розгляд справи № 520/10244/22 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні на 23.03.2023 року о 14:30 год. у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду.
Також, зазначеною ухвалою суду визначено, що розгляд заяви про поновлення процесуального строку буде здійснено судом у судовому засіданні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 року у задоволенні заяви позивача про поновлення строку на звернення до суду відмовлено. Заяву представника відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду з позовом без поважних причин задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Судове рішення вмотивовано тим, що звернення до суду з даним позовом позивачем було здійснено з порушенням місячного строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, навіть з дати отримання копії наказу про звільнення.
Також, суд зазначив, що з 24.02.2022 року співробітники Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України виконували свої функціональні обов'язки на території міста Харкова, а позивач як співробітник вказаного управління повинен був виконувати свої обов'язки поліцейського. Пояснень щодо наявності об'єктивних причин, які завадили позивачу звернутися до суду з даним позовом в межах строку, визначеного законодавством, до суду не надано.
Крім того суд зазначив, що посилання позивача на необхідність отримання до звернення до суду матеріалів дисциплінарного провадження не можуть вважатися судом належними та обґрунтованими, оскільки позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду із відповідною заявою про витребування таких доказів.
Також, суд зазначив, що посилання позивача на обставини відсутності у місті його адвоката та подальшого укладення через майже місяць після отримання документів, на підставі яких було видано оскаржуваний наказ, договору про надання правової допомоги із іншим адвокатом також не можуть вважатися судом належними та обґрунтованими, оскільки позивач, як фізична особа, не обмежений у виборі представника або адвоката для звернення до суду задля захисту своїх прав. Інших змістовних та обґрунтованих пояснень щодо наявності об'єктивних причин, які завадили позивачу звернутися до суду з даним позовом в межах строку, встановленого законодавством, після отримання наказу про звільнення або ж документів, на підставі яких такий наказ було видано, ні позовна заява, ні заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, ні надані у судовому засіданні пояснення не містять.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Жукова В.М. просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 року по справі № 520/10244/22 та направити справу до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Аргументи, наведені представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Жуковою В.М. в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у заяві про поновлення строку на звернення до суду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду, - без змін.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України № 3п від 11.03.2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УПО Харківської області» за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушення вимог п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію України», абз. 1 п. 1 розділу ІІІ Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, затвердженої наказом МВС України від 10.12.2015 року № 1560, самоусунення від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції (а.с. 25-27).
26.09.2022 року адвокат Устименко І.А. діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Управління поліції охорони в Харківській області із заявою, якою, зокрема, просив надати для ознайомлення матеріали та висновок службової перевірки за результатами якої було прийнято рішення про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби (а.с. 23).
30.09.2022 року Управління поліції охорони в Харківській області на адвокатський запит адвоката Устименка І.А. направлено копії матеріалів та висновок службового розслідування, копії наказів УПО Харківської області від 11.03.2022 року № 3п та від 11.03.2022 року № 107 о/с щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 (а.с. 24)
Позивач в апеляційні скарзі та у заяві про усунення недоліків зазначає, що копію матеріалів та висновок службового розслідування, копію наказу УПО Харківської області від 11.03.2022 року № 3п отримано ним 30.09.2022 року (а.с. 136-141, 177-186).
Наказом Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України від 11.03.2022 року № 107 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.(а.с. 21-22).
26.07.2022 року позивач звернувся до Управління поліції охорони в Харківській області з заявою, якою просив надати йому копію наказ про його звільнення з посад молодшого інспектора групи затримки (19).
06.09.2022 року ОСОБА_1 отримав копію наказу Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України від 11.03.2022 року № 107 о/с (а.с.18).
18.11.2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Харківській області Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина 1 ст. 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачено можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду не лише цим Кодексом, а також іншими законами, які мають перевагу в застосуванні порівняно із строками, визначеними в ч. другій та частині п'ятій статті 122 цього Кодексу.
Предметом цього спору є наказ відповідача від 11.03.2022 року № 3п «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УПО Харківської області» та наказ від 11.03.2022 року № 107 о/с про звільнення;
Частиною ч. 4 ст. 31 Закону України від 05.03.2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Закон № 2337-VIII) передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Колегія суддів зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут НП України.
При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 року у справі № 807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03 тощо).
У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.
Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.
Тобто у контексті цьому судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут НП України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
Згідно із ст. 13 Дисциплінарного статуту НП України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Законодавцем внесено зміни до Дисциплінарного статуту НП України в період дії воєнного стану, зокрема, абзацом 1 ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту НП України визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тобто цим пунктом охоплено такі види дисциплінарних стягнень, як зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність.
Абзацом 2 ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту НП України визначено, що у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Аналогічна правова позиція щодо строку звернення до адміністративного суду викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 року у справі № 120/7567/22.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, позивачем порушено встановлений ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту НП України строк звернення до суду, який становить 15 днів з дня ознайомлення поліцейського з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 3ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).
Суд першої інстанції, після відкриття провадження встановивши, що позов поданий із пропуском строку звернення до суду, залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу 10-денний строк з дати отримання даної ухвали для усунення недоліку позовної заяви шляхом подання клопотання про поновлення строку із зазначенням причин його пропуску та доказів їх поважності.
Оскільки наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду обставини пропуску судом першої інстанції визнані неповажними, оскаржуваною ухвалою позовну заяву залишено без розгляду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зазначає наступне.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.12.2011 року у справі № 17-рп/2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
В аспекті наведеного колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки ж звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
При цьому підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).
Враховуючи викладене, лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Тобто, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 року у справі № 823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Разом з цим, Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
У контексті наведеного, слід зазначити, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Зі встановлених судом обставин справи висновується, наказом УПО в Харківській області від 11.03.2022 року № 107 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 11.03.2022 року. У день звільнення позивач наказ про звільнення, розрахунок при звільненні та трудову книжку не отримав. При цьому 26.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся до УПО в Харківській області із заявою про видачу йому копії наказу про звільнення. Відповідач листом від 04.08.2022 року № 611/43/40/03-2022 розглянув запит від 26.07.2022 року та надіслав на адресу позивача копію наказу від 11.03.2022 року № 107 о/с, який отримано останнім 06.09.2022 року.
Наведене свідчить, що наказ УПО в Харківській області № 107 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції видано 11.03.2022 року. Водночас позивач, отримавши його 06.09.2022 року, з цим позовом звернувся до суду 18.11.2022 року, пропустивши строк, передбачений ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту НП України.
Крім того адвокат позивача 26.09.2022 року звертався до УПО в Харківській області із запитом, який безпосередньо стосується предмету спору, що насамперед свідчить про обізнаність, на думку позивача, порушених його прав.
Варто зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Для визначення початку перебігу строку звернення потрібно виходити не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Як свідчать матеріали справи, наказ УПО в Харківській області № 107 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції видано 11.03.2022 року, який отримано позивачем 06.09.2022 року, та згідно з ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту НП України останнім днем строку звернення до суду є 21.09.2022 року.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість, незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 340/1019/19).
Крім того, колегія суддів зауважує, що починаючи з березня 2022 року позивач не отримував грошове забезпечення, тобто, не міг бути необізнаним з порушенням своїх прав, але до суду звернувся лише 15.11.2022 року.
Положення КАС України встановлюють чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.
З огляду на зазначені вище висновки щодо строків звернення до суду в межах спірних правовідносин, які склались у цій справі, варто вказати, що позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено поважних причин пропущення встановленого КАС України строку звернення до суду з цим позовом та в матеріалах справи такі докази відсутні, а відтак суд першої інстанції, правильно застосував положення п. 8 ч. 1 ст.240 КАС України.
Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 320, 213, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жукової Валентини Михайлівни залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року, - без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц