Головуючий І інстанції: Алєксєєва Н.Ю.
01 серпня 2023 р.Справа № 440/2923/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського суду від 13 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
18.02.2022 року позивачка фізична особа - підприємць ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом, яким просить визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган) від 27.01.2022 року № 0007240904 про застосування штрафних санкцій в сумі 17000,00 грн.
В обґрунтування вимог позивачка зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових висновках контролюючого органу про порушення нею положень ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР), внаслідок здійснення реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності відповідної ліцензії.
Також, позивачка наголошувала, що правомірно здійснювала продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів в останній день строку дії ліцензії - 07.05.2021 року. Крім того, позивачка вказала на порушення ГУ ДПС у Полтавській області порядку проведення фактичної перевірки в частині протиправності наказу про її призначення та періоду який відповідачем перевірявся.
Заперечуючи проти вимог позивачки, у відзиві на адміністративний позов ГУ ДПС у Полтавській області зазначає, що позивачем здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, оскільки позивачка мала ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії з 07.05.2020 року до 07.05.2021 року. На переконання відповідача останньою датою дії даної ліцензій було 06.05.2021 року. Наступна ліцензія позивачкою отримана терміном дії з 29.05.2021 року. Тому 07.05.2021 року позивачка здійснювала роздрібну торгівлю алкогольним напоями за відсутності ліцензій. Дане зумовило винесення відповідного податкового повідомлення - рішення від 27.01.2022 року № 0007240904, на підставі якого до позивача застосована штрафна (фінансова) санкція.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 року задоволено адміністративний позов АТ «Харківобленерго».
Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 27.01.2022 року № 0007240904.
Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 992,40 грн.
Висновок суду вмотивований тим, що з урахуванням наведеного самостійного зазначення відповідачем в ліцензіях кінцевої календарної дати її дії «до 07.05.2021 року» граматичного аналізу вжиття в ліцензіях їх кінцевої дати дії «до 07.05.2021 року» та положень Конвенції, висновок контролюючого органу щодо порушень позивачем вимог законодавства про ліцензування під час роздрібного продажу алкогольних напоїв в останній день чинності ліцензій - 07.05.2021 року - є хибними.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом установлено, що ФОП ОСОБА_1 отримала ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольним напоями за реєстраційним номером: 16110311202000917 з датою реєстрації 05.05.2020 року. Термін дії даної ліцензії визначений: з 07.05.2020 року до 07.05.2021 року (а.с.52).
24.01.2022 року фахівцями Головного управління ДПС у Полтавській області на підставі наказу від 21.01.2022 року № 72-П (а.с.44), направлень на перевірку від 21.01.2022 року № 120 (а.с.42- 43), проведена фактична перевірка кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з питань додержання суб'єктом господарювання вимог встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Результат проведеної перевірки був оформлений актом від 24.01.2022 року № 635/16-31-09-04/ НОМЕР_1 (а.с.37-41). Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог ч. 20 ст. 15 Закону № 481/95-ВР в частині здійснення реалізації алкогольних напоїв 07.05.2021 року без наявності відповідної ліцензії.
На підставі акту від 24.01.2022 року № 635/16-31-09-04/2808907522 ГУ ДПС у Полтавській області винесене податкове повідомлення - рішення від 27.01.2022 року № 0007240904 про застосування фінансових санкцій на суму 17000 грн.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на території України врегульовані приписами Закону № 481/95-ВР.
Відповідно до положень ст. 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.
Форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається:
- на лицьовому боці: найменування органу, що її видав; вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію; для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності; місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію;
- на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суб'єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж певних видів алкогольних напоїв та тютюнових виробів, зобов'язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлені на бланках із наявними в таких відомостях, зокрема строку її дії.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачка мала ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольним напоями реєстраційний № 16110311202000917 з датою реєстрації 05.05.2020 року. Термін дії даної ліцензії визначений: з 07.05.2020 року до 07.05.2021 року (а.с.52).
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що прийменники «до» і «по» в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. У межах цього спільного часового значення розрізняються лише сферами свого використання: «до» вживають в офіційно-діловому стилі, передусім у текстах ділових документів - накази, заяви, розпорядження тощо, «по» закріплений за розмовним стилем. Аналогічної позиції дотримується й Міністерство юстиції України (лист від 15.06.2020 року № 26245/14036-33-20/8.1.2).
Крім того, згідно із ч. 1 ст. 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі «dies a quo» і спливають опівночі «diesadquem».
За змістом ст. 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «diesadquem» означає день, у який цей строк спливає. Відповідно до частини другої ст. 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день «diesadquem» є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає «dies a quo», або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
З урахуванням наведеного самостійного зазначення відповідачем в ліцензіях кінцевої календарної дати її дії «до 07.05.2021 року» граматичного аналізу вжиття в ліцензіях їх кінцевої дати дії «до 07.05.2021 року» та положень Конвенції, висновок контролюючого органу щодо порушень позивачкою вимог законодавства про ліцензування під час роздрібного продажу алкогольних напоїв в останній день чинності ліцензій - 07.05.2021 року - є хибними.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 26.04.2018 року у справі № 815/4720/16, від 04.12.2018 року № 820/2208/18.
Враховуючи те, що у позивачки наявна ліцензія з реєстраційним № 16110311202000917 з датою реєстрації 05.05.2020 року, терміном дії з 07.05.2020 року до 07.05.2021 року, колегія суддів не вбачає підстав для визнання доведеним факту реалізації позивачем 07.05.2021 року алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.01.2022 року № 0007240904 на суму 17000,00 грн.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 КАС України немає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського суду від 13 червня 2022 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило