Головуючий І інстанції: Супрун Є.Б.
25 липня 2023 р.Справа № 816/4581/15
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, третя особа: Лубенська міська рада Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
13.11.2015 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Лубенська ОДПІ, контролюючий орган) від 10.06.2015 року № 4038-15 та від 10.06.2015 року № 4040-15.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.09.2017 року задоволено Касаційну скаргу ОСОБА_1 , постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016 року скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 року, що набрала законної сили 16.01.2018 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Так, судовим рішення визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ від 10.06.2015 року № 4038-15 та № 4040-15.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Лубенської ОДПІ витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 487,20 грн.
При ухваленні указаного судового рішення питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг не вирішувалось.
23.01.2018 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, в якому заявниця вказувала на те, що ця справа розглядалася судами неодноразово. Так, у 2016 році суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні її позову. Проте, Вищий адміністративний суд України, скасувавши ці судові рішення, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. За наслідками нового розгляду суд, задовольнивши її позов, вирішив питання лише про судові витрати у вигляді судового збору за подачу позову, однак суд залишив без вирішення судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг.
У зв'язку з цим заявниця просила суд вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом винесення додаткової постанови про стягнення з відповідача судового збору в сумі 1120,00 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року клопотання ОСОБА_1 про повернення судових витрат у справі № 816/4581/15 залишено без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2023 року у справі № 816/4581/15 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Також, постановою Другий апеляційний адміністративний здійснено процесуальну заміну відповідача у справі в особі Лубенська ОДПІ на його правонаступника в особі ГУ ДПС у Полтавській області.
Заперечуючи вимоги заяви ОСОБА_1 , у відзиві відповідач посилається на те, що Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 12.09.2017 року повернув справу на новий розгляд, не змінивши судове рішення та не ухваливши нове, а тому розподіл судових витрат у справі № 816/4581/15 за подання апеляційної та касаційної скарги не здійснюється.
Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 року, клопотання ОСОБА_1 задоволено, а саме: стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області судові витрати, що пов'язані зі сплатою сплати судового збору, у сумі 1.120,56 грн 56 коп.
Задовольняючи клопотання позивача про стягнення витрат, пов'язаних з розглядом справи, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки за результатами розгляду по суті цієї адміністративної справи суд свого часу дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі, то стягненню на користь позивача додатково підлягають ще й документально підтверджені витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 535,92 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 584,64 грн, всього - 1120,56 грн.
Не погодившись із вказаним додатковим рішенням суду, ГУ ДПС у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій з посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить його скасувати та винести ухвалу, якою у задоволенні клопотання про ухвалення додаткового судового рішення ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач зазначив, що ОСОБА_2 пропустила строк, оскільки не подала відповідного клопотання протягом п'яти днів та не зробила відповідну заяву до закінчення судових дебатів, тому клопотання про розподіл судових не підлягає задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду, - без змін.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 року (т. 1 а.с. 133-139), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016 року, (т. 1 а.с. 192-197) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Лубенської ОДПІ відмовлено.
Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.09.2017 року (т. 2 а.с. 32-35) зазначені судові рішення скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 року (т. 2 а.с. 98-101), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 року (т. 2 а.с. 137-142), позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Лубенської ОДПІ від 10.06.2015 року № 4038-15 та № 4040-15.
Під час звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 року у справі №816/4581/15 позивач сплатила судовий збір у розмірі 535,92 грн, що підтверджується квитанцією ПАТ «Полтава-банк» № 2Р673071 від 02.03.2016 року (а.с. 143 т. 1).
Харківський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 04.04.2016 року за наслідками розгляду апеляційної скарги залишив без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 року, якою було відмовлено у задоволенні позову, а тому питання про розподіл судових витрат не вирішував.
Звертаючись із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, позивач сплатила судовий збір у сумі 584,64 грн, що підтверджується квитанцією ПАТ «Полтава-банк» № 2Р680673 від 25.04.2016 (а.с. 239 т. 1).
Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, у своїй ухвалі від 12.09.2017 року питання розподілу судових витрат не здійснював в силу приписів ч. 6 ст. 94 КАС України в редакції чинній до 15.12.2017 року, оскільки направив справу на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи, Полтавський окружний адміністративний суд 07.11.2017 року у своїй постанові вирішив питання про розподіл судових витрат лише за подання позовної заяви, стягнувши на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.
Таким чином питання щодо розподілу судових витрат, які складаються із сум сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 535,92 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 584,64 грн Полтавським окружним адміністративним судом під час нового розгляду справи вирішено не було.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення постанови суду від 07.11.2017 року), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Це правило не змінилося і в новій редакції Кодексу, про що свідчить зміст ч. 1 ст. 139 чинного КАС України, за змістом якої, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 535,92 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 584,64 грн, всього - 1 120,56 грн.
Що стосується посилання відповідача на пропуск строку для подання заяви про розподіл судових витрат як на підставу залишення без розгляду клопотання позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зміст наведеної вище норми свідчить про те, що вона стосується питання стягнення витрат, понесених стороною у зв'язку з розглядом справи.
Разом з тим, приписами ст. 132 КАС України визначено види судових витрат, а саме: судовий збір та витрати пов'язані з розглядом справи.
Колегія суддів зауважує, що норми ч. 7 ст.139 КАС України регулюють лише питання щодо витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат визначених у ч. 3 ст. 132 КАС України, а не судового збору, а тому строк встановлений цією нормою поширюється лише на вирішення питань щодо окремого виду витрат - витрат пов'язаних з розглядом справи, а не судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд задовольнивши позов повинен стягнути всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті.
При цьому, приписами КАС України не вимагається окремої заяви з цього питання з боку сторони у справі.
Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija vs. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило
Постанова у повному обсязі складена і підписана 03 серпня 2023 року.