копія 1-176/10
15 вересня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого - судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Мухоїд Г.В.,
за участю прокурора Мінько Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу щодо
ОСОБА_1 ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця Нефтечалінського району, республіки Азербайджан, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1, маючого вищу освіту, непрацюючого, неодруженого, несудимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
встановив:
8 грудня 2009 року близько 19 год. 55 хв. ОСОБА_1 знаходячись у власному будинку АДРЕСА_1 Вишгородського району Київської області на ґрунті неприязних стосунків під час сварки схопив потерпілу ОСОБА_3 за комір верхнього одягу й виштовхав з кімнати в прихожу до виходу з будинку, де ззаду умисно завдав удар ногою в лівий колінний суглоб, чим заподіяв останній тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді крововиливів по задній поверхні лівого колінного суглобу продовгуватої форми розміром 7,5*2,8 см, по передній поверхні лівого колінного суглобу невизначеної форми розміром 11,0*8,0 см, забою пошкодження зв'язок лівого колінного суглобу, синовіїту та крайового перелому проксимального відділу лівої малоберцевої кістки.
В судовому засіданні підсудний вину свою не визнав та ствердив, що у нього з потерпілою склалися неприязні стосунки, яка є його колишньою дружиною.
8 грудня 2009 року близько 20 год. до нього зайшла потерпіла, яка просила його підписати заяву необхідну для розірвання шлюбу. Від підписання заяви він відмовився і попросив її піти. Через деякий час потерпіла виходила з кімнати й впала, підвернувши під себе ногу. Після чого потерпіла зателефонувала подрузі, яка прийшла до його будинку і допомогла потерпілій з нього вийти. Через три дні приїхала міліція і він розповів про те, як все відбувалося.
Ствердив, що жодних ударів потерпілій не завдавав і насильства до неї не застосував, свою вину та пред'явлений цивільний позов не визнав.
Суд не погоджується з такими показаннями підсудного і вважає їх недостовірними, які спрямовані на ухилення від відповідальності. Показання підсудного спростовуються сукупністю доказів досліджених в судовому засіданні.
Так, потерпіла ОСОБА_3 у судовому засідання ствердила, що з 2007 року перебувала у шлюбі з підсудним. З червня 2009 року ОСОБА_1 проживає в с. Ростіне з іншою жінкою. 8 грудня 2009 року близько 19 год. 40 хв. вона прийшла до будинку підсудного для того щоб він підписав заяву необхідну для завершення розгляду справи про розірвання шлюбу. ОСОБА_1 підписати таку заяву відмовився, але вона наполягала на цьому і з будинку не виходила. Після цього підсудний схопив її за комір верхнього одягу й виштовхував до виходу. Перебуваючи позаду неї, завдав удар ногою в лівий колінний суглоб. Від завданого удару вона впала на підлогу і вже не змогла підвестись. Зателефонувала подрузі - ОСОБА_4, яка прийшла і допомогла їй вийти з будинку. В зв'язку з отриманою травмою зверталася в лікарню та до міліції.
З оголошених показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що потерпіла її подруга, з якою вони товаришують на протязі трьох років. Вона знала, що 8 грудня 2009 року близько 19 год. 30 хв. потерпіла пішла до підсудного, для підписання заяви. Через деякий час потерпіла їй зателефонувала і повідомила, що ОСОБА_1 завдав їй удар і пошкодив ногу, просила про допомогу. Прийшовши до будинку підсудного, допомогла потерпілій вийти з будинку, в якої була пошкоджена ліва нога. (а.с. 33-34)
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №18Д№211 від 23 лютого 2010 року у потерпілої ОСОБА_3 виявлено крововиливи по задній поверхні лівого колінного суглобу продовгуватої форми розміром 7,5*2,8 см, по передній поверхні лівого колінного суглобу невизначеної форми розміром 11,0*8,0 см, забій пошкодження зв'язок лівого колінного суглобу, синовіїт, крайовий перелом проксимального відділу лівої малоберцевої кістки.
Зазначені тілесні ушкодження в своїй сукупності могли виникнути від дії тупого предмету, що могло мати місце в строк та при обставинах установлених по справі й відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки для повного зрощування даного перелому необхідний строк більше 21 дня.
Можливість виникнення вказаних ушкоджень при однократному падінні з вертикального положення (положення стоячи) є маловірогідною (а.с. 37-38).
Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 25-Д/№18/Д/№ 211, тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_3 могли бути заподіяні при обставинах, на які остання вказувала під час допиту та при відтворенні обстановки та обставин події.
Разом з тим можливість виникнення виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у своїй сукупності в результаті удару об тверду поверхню під час ходьби повз неї (тобто в спосіб про який ствердив підсудний) виключається.
Отже ці дані спростовують показання підсудного, які сукупності досліджених доказів не відповідають і є неправдивими.
Встановлено експертом й те, що можливість здійснення потерпілою будь-яких самостійних рухів (в тому числі пересування) після заподіяння виявлених у неї тілесних ушкоджень не виключається (а.с. 42).
Ці обставини також підтверджуються показаннями потерпілої та свідка.
Згідно даних протоколу відтворення обстановки та обставин події, потерпіла на місці події детально показала обставини й спосіб застосованого до неї насильства та завданого підсудним удару, що спричинив тілесні ушкодження середньої тяжкості (а.с. 19-23).
Таким чином суд доходить висновку, що підсудний діяв з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій та умисно завдав їй удар, який призвів до цього.
Зібрані у справі й досліджені в судовому засіданні докази дають суду підстави визнати доведеною вину ОСОБА_1 в заподіянні умисного тілесного ушкодження середньої тяжкості ОСОБА_3, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розгляд здоров'я, а тому суд кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України.
При призначенні підсудному покарання, суд враховує конкретні обставини справи та вчинення ним злочину середньої тяжкості, дані про його особу, який раніше не судимий, має посередню характеристику, місця роботи і сім'ї не має, що є підставою для призначення йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі, а його виправлення можливим без відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання підсудного згідно статей 66 і 67 КК України, в судовому засіданні не встановлені.
Вирішуючи заявлений потерпілою цивільний позов про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди на суму 5 524 грн. 80 коп., суд виходить з письмових доказів про завданні збитки, з яких убачається розмір витрат потерпілої на лікування, пов'язаного із заподіяними ушкодженнями, в сумі 3 594 грн. 80 коп.
Що стосується витрат потерпілої на проїзд до лікарні, в експертну установу та до міліції, то належні й допустимі докази про їх наявність і розмір суду не представлено, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Вирішуючи позов про відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд вважає, що з огляду на глибину перенесених потерпілою душевних страждань, пов'язаних з ушкодженням її здоров'я, їх ступінь та наслідки, вимушені зміни в життєвих планах і стосунках, а також з огляду на засади розумності і справедливості, враховуючи ступінь вини підсудного, такий позов підлягає задоволенню частково від заявленої суми.
На підставі викладеного та керуючись статтями 323 і 324 КПК України,
засудив:
визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і за цим законом призначити йому покарання - 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_1 звільнити з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року і 6 (шести) місяців не вчинить нового злочину і виконає обов'язки, передбачені пунктами 2,3 і 4 ст. 76 КК України, зокрема, повідомлятиме органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з'являтиметься до зазначених органів для реєстрації, а також не виїде за межі України на постійне місце проживання без дозволу таких органів.
Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди 3 594 грн. 80 коп. та 3 000 грн. відповідно, а всього 6 594 грн. 80 коп.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.
Суддя :