копія 1-169/10
21 червня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого - судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Мухоїд Г.В.,
за участю прокурора Гризуна С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу щодо
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Житомир, громадянина України, одруженого, освіта середня, працюючого експедитором «ТОВ Карат-Ліфткомплект», проживаючого в Київській області, АДРЕСА_1, на підставі ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
8 жовтня 2009 року близько 19 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 50 км/г по автодорозі Київ - Овруч у напрямку м. Овруч Київської області.
Під час руху напроти будинку № 83 по вул. Князя Святослава в с. Старі Петрівці Вишгородського району проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, порушив пункти 1.3, 1.5, 12.2 і 12.3 Правил дорожнього руху України і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка переходила дорогу з права на ліво по ходу руху автомобіля.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_5 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких остання померла у Вишгородській ЦРЛ.
Зокрема потерпілій ОСОБА_5 внаслідок згаданого наїзду автомобіля заподіяно забійно-рвані рани, садна, крововиливи, двосторонні переломи ребер, переломи груднини, відшаровування м'яких тканин по передній поверхні лівої гомілки, осколковий перелом лівої великогомілкової кістки, розрив симфізу, крововиливи в ділянки корнів легень з надривами плеври, множинні розриви печінки, набряк-набухання головного мозку, «шокові» нирки, смугасті крововиливи під лівим шлуночком, що призвело до закритої травми живота з пошкодженням внутрішніх органів та розвитком крововтрати від яких настала смерть.
Таким чином, порушення ОСОБА_4 вимог наступних пунктів Правил дорожнього руху України, а саме: п.1.3 згідно якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги ПДР, а також бути взаємно ввічливими; п.1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життя або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 12.2 - у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги; п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали - спричиненням смерті потерпілій ОСОБА_5
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 визнав свою винуватість і ствердив, що 8 жовтня 2009 року близько 19 год. на належному йому автомобілі повертався до дому в с. Старі Петрівці. На передньому пасажирському сидінні знаходилася його дружина ОСОБА_6 Він рухався зі швидкістю близько 50 км/г. Світло фар зустрічного транспорту його засліпило. Після переїзду пішохідного переходу перед правою частиною автомобіля побачив жінку й не встиг загальмувати, допустивши наїзд на неї. Автомобіль зупинив негайно після зіткнення.
З кваліфікуючими ознаками інкримінованого йому злочину погодився, у вчиненому щиро покаявся. Намагався вживати заходів до відшкодування шкоди.
Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні ствердив, що від працівників міліції дізнався про загибель своєї матері під час згаданого ДТП. Ствердив, що внаслідок похилого віку й стану здоров'я його мати рухалася повільно і так само переходила дорогу. Детальні обставини пригоди йому не відомі, про які він дізнався від інших осіб та матеріалів справи.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні ствердили, що в момент ДТП знаходилися на протилежній стороні дороги на зупинці громадського транспорту «Нагірна» й розмовляли між собою. В цей час почули удар. Розвернувшись у бік удару, побачили, як перед автомобілем летить жінка, яка впала на краю проїзної частини. Автомобіль через декілька метрів зупинився. Перейшовши через дорогу, підійшли до жінки і викликали швидку медичну допомогу. Момент зіткнення і місце в якому потерпіла переходила дорогу не бачили.
Свідок ОСОБА_6 ствердила, що в момент ДТП знаходилася на передньому пасажирському сидінні автомобіля, яким керував її чоловік. Їхній автомобіль рухався з невеликою швидкістю в темну пору доби. В попутному й зустрічному напрямках рухалися колони автомобілів. За дорожньою обстановкою не слідкувала й в деякий час відчула удар у праву передню частину автомобіля. Коли чоловік зупинив автомобіль, з'ясувалося що він допустив наїзд на пішохода.
Разом з тим такі ж показання підсудний та свідки давали й на досудовому слідстві, які є послідовними, узгоджуються між собою та іншими матеріалами справи, доповнюють один одного і сумнівів у суду не викликають.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 110/Д № 194 тр.-2009 від 21 листопада 2010 року в потерпілої ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у виді забійно-рваних ран, саден, крововиливів, двосторонніх переломів ребер, переломи груднини, відшаровування м'яких тканин по передній поверхні лівої гомілки, осколковий перелом лівої великогомілкової кістки, розрив симфізу, крововиливи в ділянки корнів легень з надривами плеври, множинні розриви печінки, набряк-набухання головного мозку, «шокові» нирки, смугасті крововиливи під лівим шлуночком, що призвело до закритої травми живота з пошкодженням внутрішніх органів та розвитком крововтрати від яких настала смерть.
Дані тілесні ушкодження могли виникнути під час ДТП, коли мав місце удар виступаючими частинами транспортного засобу, який рухається, в ліву передню бокову поверхню тіла потерпілої в момент, коли остання знаходилася у вертикальному чи близькому до ньому положенні тіла, вірогідніше в динаміці, можливо з послідовним закиданням тіла на передню частину автомобіля, відкиданням та падінням на дорожнє покриття, що відповідає встановленим у справі обставинам (а.с. 69-72).
Як убачається з протоколу огляду місця події із схемою до нього, автомобіль НОМЕР_1 після ДТП залишився на узбіччі, що прилягає до смуги руху в напрямку м. Овруч на відстані 3 м. від суцільної смуги руху. На цьому автомобілі виявлено пошкодження лобового скла у правому куті та вм'ятина на стійці.
На відстані 0,60 м. від узбіччя й 2 м. від знаку 5.41 «Автобусна зупинка» виявлено сліди схожі на кров, що може відповідати місцю знаходження потерпілої після зіткнення й падіння на дорожнє покриття.
Дорожнє покриття сухе, видимість не обмежена, сліди гальмування відсутні (а.с. 9-22).
Згідно висновків судово-автотехнічної експертизи № 1320 від 16 грудня 2009 року несправностей в рульовому керуванні, системі робочого гальма та ходовій частині автомобіля НОМЕР_1, яким керував підсудний, які могли б виникнути до ДТП та вплинути на курсову стійкість транспортного засобу перед подією не виявлено (а.с. 78-84).
Під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_4 підтвердив свої показання й детально показав, обставини за яких він допустив наїзд на потерпілу правою передньою частиною автомобіля. Отримані з показань підсудного вихідні дані обставин події враховані й дослідженні у висновку судово-автотехнічної експертизи (а.с. 52-55).
Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 207 А від 30 березня 2010 року в заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2 та 12.3. Правил дорожнього руху України, тобто у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги та при виникненні небезпеки негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
При цьому швидкість руху автомобіля підсудного відповідала видимості елементів дороги в напрямку руху, а він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху (а.с. 90-91).
Аналізуючи матеріали справи, суд доходить висновку, що підсудний, керуючи автомобілем, не дотримався вимог п.п. 1.3, 1.5, 12.2 і 12.3 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку, темну пору доби, те, що він був засліплений зустрічним транспортним засобом й своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу і запобігання зіткненню, що призвело до ДТП і смерті потерпілої.
Таким чином, суд визнає доведеною вину ОСОБА_4 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, який керував транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_5, та кваліфікує злочинні дії підсудного за ч. 2 ст. 286 КК України.
При призначенні покарання, суд звертає увагу на характер допущених підсудним порушень безпеки дорожнього руху, який проявив неуважність за дорожньою обстановкою в необхідному обсязі не стежив, що призвело до наїзду на потерпілу і її загибелі.
Крім того при призначенні підсудному покарання суд ураховує конкретні обставини справи та вчинення ним необережного тяжкого злочину, дані про його особу, який несудимий, має позитивні характеристики, постійну роботу експедитора, одружений, має двох дітей, трьох онуків, утримує сім'ю, вживав заходи до відшкодування шкоди потерпілому.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного відповідно до ст. 66 КК України, слід визнати його щире каяття.
З огляду на зазначене суд вважає необхідним призначити підсудному покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами.
З цих підстав ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, а його виправлення можливим без відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 323 і 324 КПК України,
засудив:
визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і за цим законом призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає обов'язки, передбачені пунктами 2, 3 ст. 76 КК України, зокрема, повідомлятиме органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання, а також не виїде за межі України на постійне місце проживання без дозволу таких органів.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд.
Речовий доказ - автомобіль НОМЕР_1 залишити власнику ОСОБА_4
Речовий доказ - капці, які зберігаються в камері схову СУ ГУ знищити (а.с. 23).
За проведення судово-автотехнічних експертиз стягнути з ОСОБА_4 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (р/р 35222002000460 УДК у Київській області МФО 821018 код 25574713) судові витрати в розмірі 656 грн. 88 коп. та 656 грн. 88 коп., а всього 1 313 грн. 76 коп. (а.с. 77, 89).
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.
Суддя: