Справа № 1 - 569 / 2010 р.
5 липня 2010 року. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
в складі :
головуючого_______________судді СЛИВКИ В.В.
при секретарі______________ХАЛІМЕНДИК О.В.
з участю прокурора_________БОНЧЕВА В.О.
захисника_________________ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Білої Церкви, Київської області, українця, громадянина України, позапартійного, з середньою спеціальною освітою, несудимого, неодруженого, працюючого барменом в кафе «Фламінго», мешканця АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 335 КК України , -
ОСОБА_4, являючись призовником, який досяг призовного віку, за станом здоров'я придатним для проходження військової служби, відповідно до протоколу № 11 призовної комісії Білоцерківського ОМВК від 16 березня 2010 року підлягаючим призову на строкову військову службу у ВВ МВС України, отримавши 19 березня 2010 року особисто від від посадових осіб Білоцерківського ОМВК Київської області наказову повістку про обов'язок з”явлення 27 квітня 2010 року на 7-00 год. на збірний пункт для відправки у військову частину, впорушення ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», введеного в дію постановою Верховної Ради України № 2233 - XII від 23 березня 1992 року, маючи об'єктивну можливість прибути для відправки до військової частини, 27 квітня 2010 року умисно, без поважних причин до Білоцерківського ОМВК не прибув, чим ухилився від призову на строкову військову службу.
Підсудний ОСОБА_4 частково визнав себе винним у вчиненому і показав, що дійсно після проходження медичного огляду, за результатами якого його було визнано придатним для проходження військової строкової служби, 19 березня 2010 року він особисто отримав у військкоматі повістку, згідно якої був зобов”язаний прибути 27 квітня 2010 року на 7-00 год. на призовний пункт для відправки на службу до військової частини. Однак у визначений час на призовний пункт не прибув, оскільки вирішив поступати на навчання до вищого навчального закладу і йому пообіцяли, що він буде навчатися в Київському університеті розвитку людини «Україна», куди перед цим подав документи.
Ствердив, що не ухилявся від проходження військової служби, і що жодних причин, які перешкоджали б йому прибути 27.04.2010 року на призовний пункт, не існувало. Але вказаного дня він поїхав до м. Києва вирішувати особисті справи, оскільки вважав, що на підставі виданої універстетом довідки, в якій було зазначено, що він буде навчатись у вказаному навчальному закладі, і яку він надав працівникам військкомату, його повинні звільнити від військової служби. У вчиненому кається.
Окрім часткового визнання самого ОСОБА_4 вина підсудного у вчиненому підтверджується зібраними у справі доказами.
Зокрема показами допитано в якості свідка начальника відділення укомплектування Білоцерківського ОМВК ОСОБА_5 , котрий ствердив, що на виконання Указу Президента України та рішення Білоцерківської районної державної адміністрації № 77 від 1 лютого 2010 року, з 1 березня 2010 року Білоцерківським ОМВК Київської області було розпочато призов громадян чоловічої статі, яким на день призову виповнилось 18 років і які не мали права на відстрочку від строкової військової служби. 17.03.2010 року ОСОБА_4 за результатами контрольного медичного огляду в Київському ОВК було визнано здоровим та придатним для проходження строкової військової служби і 19.03.2010 року він особисто вручив підсудному бойову повістку про прибуття 27.04.2010 року о 7 год. до Білоцерківського військового комісаріату для відправки на строкову військову службу, про отримання якої останній розписався на корінці вказаної повістки. Він же попередив ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за неприбуття у визначений строк на призовний пункт. Однак підсудний без поважних причин у визначений день на призовний пункт не з”явився і таким чином ухилився від проходження військової служби.
Аналогічні обставини підтвердили свідки ОСОБА_6 . та ОСОБА_7.
При цьому свідок ОСОБА_6 категорично ствердив, що після отримання від підсудного довідки університету «Україна» він особисто роз”яснив останньому, що вказана довідка не надає права на відстрочку від проходження військової служби, і ще раз попередив підсудного про його обов”язок з”явитися 27.04.2010 року о 7-00 год. на призовний пункт Білоцерківського військкомату.
Підтвердженням вини ОСОБА_4 у скоєному є також:
- витяг з Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», введеного в дію постановою Верховної Ради України № 2233 - XII від 23 березня 1992 року, з якого вбачається, що на строкову військову службу в мирний час призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня від равлек тя у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. У разі неявки призовника без поважних причин за викликом районного (міського) військового комісаріату на призовну комісію він несе відповідальність, установлену законом. (а.с. 75-76)
- копія Указу Президента України № 879/2009 «Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців у 2010 році» і розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації № 77 від 1 лютого 2010 року «Про організацію та проведення в Білоцерківському районі призову громадян України на строкову військову службу в березні-травні 2010 року», які свідчать про те, що в 2010 році проведення чергових призовів громадян України на строкову військову службу призначено на квітень-травень і жовтень-листопад місяці. (а.с. 24, 25);
- протоколу огляду документа - «Протоколу № 11 призовної комісії Білоцерківського ОМВК від 16 березня 2010 року», який свідчить про те, що призовник ОСОБА_4 за станом здоров'я визнаний придатним для проходження строкової військової служби та протягом квітня 2010 року підлягав призову у ВВ МВС України. (а.с І)
- протокол огляду речового доказу - корінця бойової повістки Білоцерківського ОМВК, який свідчить про те, що ОСОБА_4 19 березня 2010 року особисто отримав повістку про явку до вказаного військкомату 27 квітня 2010 року на 7-00 год. для відправки на строкову військову службу. (а.с. 20-23)
- довідка відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» за № 57 від 28.04.2010 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 на час призову лише подав документи до приймальної комісії вказаного навчального закладу, атому не являвся студентом указаного навчального закладу, і що останній міг бути зарахованим у студенти лише після укладання з ним відповідного договору. (а.с. 5)
- протокол прийняття явки ОСОБА_4 з повиною, у ячкій останній добровільно зізнався у вчиненому і повідомив про обставини свого нез”явлення на призовний пункт. (а.с. 66)
Таким чином суд, аналізуючи зібрані в справі докази та належним чином їх оцінюючи, дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена в судовому засіданні в повному обсязі пред”явленого обвинувачення, і що дії підсудного вірно кваліфіковані досудовим слідством за ст. 335 КК України, як ухилення від призову на строкову військову службу.
До доводів ОСОБА_4, в яких останній стверджує, що не ухилявся від проходження строкової військової служби, і що на призовний пункт у визначений день він не з”явився через те, що вважав, що після подачі довідки університету його повинні звільнити від проходження військової служби, суд ставиться критично.
Вказані доводи підсудного повністю спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тому суд вважає їх надуманими з метою уникнути відповідальності за скоєне, і до уваги не приймає.
Обираючи підсудному покарання суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, пом”якшуючі відповідальність обставини, як те, що ОСОБА_4 не судимий, у вчиненому розкаявся, враховує особу підсудного, котрий вперше притягується до кримінальної відповідальності, працевлаштований, позитивно характеризується, а також відсутність обставин, що обтяжували б відповідальність останнього, і вважає, що виправлення підсудного можливе без повної чи часткової ізоляції від суспільства.
Суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 ст. 75 КК України і, призначивши останньому покарання в межах санкції ст. 335 КК України, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком, з одночасним покладенням на підсудного обов”язків, передбачених ст. 76 КК України.
На переконання суду саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.
Підстав для задоволення клопотання трудового колективу ПП «ОСОБА_2» про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за скоєне та передачу підсудного вказаному трудовому колективу на поруки суд не вбачає, оскільки ОСОБА_4 лише частково визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, а ця обставина виключає застосування ст. 47 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 335 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 /двох/ років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік, зобов”язавши засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти вказані оргшани про зміну постійного місця проживання і регулярно з”являтись на реєстрацію.
Контроль за поведінкою засудженого покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його проживання.
Запобіжний захід ОСОБА_4, до набрання вироком чинності, залишити попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Речові докази - корінець повістки військкомату - зберігати в справі.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області, через Білоцерківський міськрайонний суд, протягом 15 діб.