Справа № 1-702 / 2010 р.
26 липня 2010 року . Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
в складі:
головуючого______________________судді СЛИВКИ В.В.
при секретарі_____________________СВЯТЕЦЬКІЙ Н.В.
з участю прокурора_______________КОРНЄВА К.В.
захисника_______________________ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Скребишів, Білоцерківського району Київської області, українця, громадянина України, позапартійного, військовозобов”язаного, з середньою освітою, не судимого, одруженого, маючого на утриманні двоє малолітніх дітей, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 27 ч. 3 і 185 ч. 2 КК України, -
30 березня 2010 року, близько 19 год., ОСОБА_5, зустрівши на вул. Молодіжній в м. Білій Церкві, особу, матеріали щодо якої досудовим слідством виділено з цієї справи в окреме провадження у зв”язку з її розшуком, вказав зазначеній особі на припаркований біля розташованого на вказаній вулиці гуртожитку автомобіль НОМЕР_1, який належав гр-ну ОСОБА_6, і запропонував скоїти крадіжку з указаного автомобіля двох задніх коліс за винагороду в сумі 100 грн., а коли вказана особа погодилась - надав їй для крадіжки домкрат та балонний ключ.
31 березня 2010 року, близько 02 год., зазначена особа, діючи за єдиним з ОСОБА_5 умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи біля гуртожитку, що на АДРЕСА_2, таємно від оточуючих, за допомогою наданих ОСОБА_5 інструментів зняла з указаного автомобіля, марки «ІЖ-412», д.н.з. НОМЕР_1, два задні колеса взборі, що складалися з автошин марки "Росава", моделі БЦ-20, розміром 175/70 КІЗ, та дисків, вартістю 280 грн. кожне, і, викравши їх, вранці цього ж дня, близько 07 год., передала їх ОСОБА_5, спричинивши своїми діями потерпілому ОСОБА_6 збитки в сумі 560 грн..
Допитаний судом ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у вчиненому і в повному обсязі підтвердив факт організації, за встановлених досудовим слідством обставин, таємного викрадення двох коліс узборі з автомобіля ОСОБА_6 Показав, що 30.03.2010 року запропонував скоїти цю крадіжку, за винагороду в сумі 100 грн., ОСОБА_7, а коли останній погодився - надав йому інструмент зі свого автомобіля: домкрат і балонний ключ.
Уніч з 30-го на 31-е березня ОСОБА_7 викрав з указаного автомобіля два задні колеса взборі і вранці передав їх йому та отримав за це від нього винагороду в сумі 100 грн..
Повністю визнаючи себе винним у вчиненому, в повному обсязі погоджуючись з пред"явленим обвинуваченням та будучи детально ознайомленим з положеннями ст. 299 КПК України, підсудний від подальшого дослідження зібраних у справі доказів відмовився.
Суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненому доведена в судовому засіданні в повному обсязі пред"явленого обвинувачення, і що дії підсудного вірно кваліфіковані слідством за ч. 3 ст. 27 і ч. 2 ст. 185 КК України, як організація таємного, за попередньою змовою групою осіб, викрадення чужого майна - крадіжки.
Обираючи підсудному покарання суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, пом"якшуючі та обтяжуючі відповаідальність обставини, особу підсудного.
ОСОБА_5 не судимий, повністю визнав себе винним, щиросердно розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно і в повному обсязі відшкодував потерпілому завдані збитки. На утриманні останнього перебуває двоє малолітніх дітей.
Наведені обставини суд визнає такими, що пом"якшують відповідальність підсудного.
За місцем проживання ОСОБА_5 характеризується формально позитивно.
Обставин, що обтяжували б відповідальність підсудного, суд не вбачає.
Враховуючи викладене суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства.
У зв”язку з цим суд вважає за необхідне застосувати до підсудного ст. 75 КК України і, призначивши останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 185 КК України, від відбування призанченого покарання підсудного звільнити з випробуванням та іспитовим терміном, з покладенням обов”язків, передбачених ст. 76 КК України.
На переконання суду саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.
Оскільки під час досудового слідства збитки потерпілому ОСОБА_6 відшкодовані підсудним в повному обсязі добровільно, заявлений останнім у справі цивільний позов розгляду не пілдлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 27 ч. 3 і 185 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 /двох/ років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки, зобов”язавши засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти вказані органи про зміну постійного місця проживання і регулярно з”являтись на реєстрацію.
Контроль за поведінкою засудженого покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його проживання.
Речові докази - два колеса взборі - повернути потерпілому ОСОБА_6, у котрого вони перебувають на зберіганні. Домкрат і балонний ключ, які зберігаються в камері схову речових доказів БЦ МВ, знищити.
Запобіжний захід засудженому до набрання вироком чинності залишити попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області, через Білоцерківський міськрайонний суд, протягом 15 діб.