91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
16.09.10 Справа № 8/223
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області,
до Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім. ХІХ з'їзду КПРС», с. Біле Лутугинського району Луганської області, -
про стягнення 83207 грн. 53 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Рубан І.Є.,
в присутності представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 -приватний підприємець, - НОМЕР_1, вид. Лутугинським РВ УМВСУ у Луганській обл. 11.03.05 року;
від відповідача -Селіхов В.В. -провідний юрисконсульт, - довіреність №03/5-1053 від 21.12.09 року, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 46248,20 грн., 3% річних у сумі 5166,10 грн., інфляційних нарахувань у сумі 31793,23 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору перевезення №6/01/4, укладеного між сторонами 01.01.06 року.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 02.09.10 року до 16.09.10 року -з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.
02.09.10 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вих. № б/н від 02.09.10 року), у якій просить суд стягнути з відповідача:
основний борг у сумі 46247,80 грн.;
3% річних у сумі 3812,59 грн.;
інфляційні нарахування у сумі 27822,22 грн., - а всього 77882,61 грн.
Позивач, підраховуючи загальну суму уточнених позовних вимог, припустився арифметичної помилки, вказавши загальну суму позову у розмірі 74070,02 грн.
Виходячи з того, що ця заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, судом її прийнято.
До початку судового засідання 16.09.10 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі (з урахуванням внесених до нього змін) та подав заяву, якою уточнив, що борг просить стягнути за період з січня по червень 2006 року.
Відповідач позов визнав частково - у розмірі основного боргу у сумі 46247,80 грн. (відзив на позов від 02.09.10 року за вих. №09/1182); надав до справи пояснення, згідно якому вважає, що термін позовної давності скінчився 22.08.10 року, а позивач подав позов до суду 17.08.10 року, тобто у межах позовної давності.
І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
01.01.06 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено договір перевезення №6/01/4, відповідно до якого перевізник зобов'язується надавати замовнику автотранспортні послуги шляхом надання для перевезення вантажів наявний у його розаорядженні автомобіль ЗІЛ-ММЗ 4505, державний номерний знак НОМЕР_2, а замовник зобов'язується сплачувати перевізнику вартість наданих послуг у порядку та на умовах, визначених цим договором: 19 грн. за 1 год. (п.1.1).
Вартість виконаних перевізником робіт визначається відповідно до виставленого рахунку (п.3.1), розрахунки за яким повинні бути здійснені шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника впродовж 5-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п.3.2).
Замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за надані перевізником послуги (п.4.2.3).
У випадку невиконання або неналежного виконання сторонами умов цього договору вони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства (п.5.1).
Щомісячно, до 5-го числа місяця, наступного за звітним, сторони здійснюють звірення взаємних розрахунків, з оформлення відповідних актів. У разі виявлення дебіторської заборгованості замовник зобов'язаний погасити її впродовж 5-ти днів з дня підписання акту (п.5.3).
Застосування досудового порядку врегулювання спору є обов'язковим (п.6.2).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє з 31.12.06 року (п.6.1) (а.с.9-11).
На підтвердження факту надання послуг з автоперевезення на спірну суму позивач надав до справи:
подорожні листи вантажного автомобіля за період з січня по грудень 2006 року (а.с.20-36);
вимогу про сплату боргу у сумі 46248,20 грн., спорямовану позивачем на адресу відповідача та отриману останнім 15.07.08 року (а.с.69);
претензію (без дати табез номера) на адресу відповідача на суму 54825,62 грн., у якій поставив вимогупро сплату цього боргу (а.с.15);
акт звірення взаємних розрахунків між сторонами за цим спором станом на 21.12.08 року, згідно якій замовник визнав наявність у нього боргу перед перевізником у сумі 46247,80 грн. (а.с.16);
аналогічний акт стану розрахунків на 21.08.09 року, згідноя кому сума боргу складає 46247,80 грн. (а.с.17).
Позивач стверджує, а відповідач визнав, що сума основного боргу станом на день звернення до суду з позовом становила 46248,80 грн.
На вказану суму боргу позивач, виходячи з того, що термін сплати, на його думку, настав 01.08.07 року, нарахував:
3% річних за період з 01.08.07 року по 30.04.10 року у сумі 3812,59 грн.;
інфляційні нарахування у сумі 27822,22 грн., - а разом сума позову становить 77883,61 грн. (а.с.61).
ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково (з урахуванням його уточнення) з наступних підстав.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).
Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а ззгідно прписам ч.2 цієї статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, відповідач повинен був сплатити суму основного боргу за цим спором у термін до 22.08.07 року від дня отримання претензії, однак, не зробив цього.
Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору про надання автотранспортних послуг з перевезення вантажу.
Згідно ст.908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 ЦКУ встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Сторони дотрималися вищенаведених вимог закону.
Згідно частинам 1 та 2 ст.916 ЦКУ за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.
Що стосується транспортного експедирування, то згідно ст. 929 ЦКУ за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Закон (стаття 931 ЦКУ) визначає, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.909, 917 та 919 ЦКУ, - тобто здійснив перевезення та видачу вантажу вантажоодержувачу.
Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору, не сплативши вартість наданих йому перевізником послуг з автоперевезень.
Статтею 920 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), а статтею 934 ЦКУ встановлено відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування, згідно якій за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язань).
Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).
Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).
З договору, укладеного між сторонами, вбачається, що можливість стягнення неустойки вони не передбачили.
При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наявних у справі доказів видно, що термін сплати боргу для відповідача, виходячи з приписів ст. 530 ЦКУ, настав не з 01.08.07 року, а з 16.08.07 року (ст. 253 Цивільного кодексу), при цьому борг повинен був бути сплаченим не пізніше 22.08.07 року, з огляду на що сума нарахувань на основний борг повинна становити:
3% річних за період з 23.08.07 року по 30.04.10 року -у сумі 3725,25 грн., або на 87,34 грн. менше, ніж просить позивач;
інфляційні нарахування за період з 23.08.07 року по 30.04.10 року -у сумі 26937,83 грн., або на 884,39 грн. менше, ніж заявив позивач.
Таким чином, до стягнення підлягають:
основний борг у сумі 46247,80 грн.;
3% річних у сумі 3725,25 грн.;
інфляційні нарахування у сумі 26937,83 грн., - а разом 76910,88 грн.
Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.
Таким чином, позовні вимоги суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково (з урахуванням їх уточнення) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
Судові витрати, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду, у сумі:
державне мито -769,11 грн.;
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -218,14 грн.
Решта судових витрат покладаються на позивача.
На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,525,526,530,560,610-612,614,623, 908,909,916,917,919,921,929,931,932,934 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,75, ст.ст. 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі Відокремленого підрозділу «Шахта імені ХІХ з'їзду КПРС», ідентифікаційний код 26447678, яке знаходиться за адресою: с. Біле, вул. Кірова, 63 Лутугинського району Луганської області, - на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 основний борг за надані автопослуги з перевезення вантажу у сумі 46247 (сорок шість тисяч двісті сорок сім) грн. 80 коп., інфляційні нарахування у сумі 26937 (двадцять шість тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 83 коп., 3% річних у сумі 3725 (три тисячі сімсот двадцять п'ять) грн. 25 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 769 (сімсот шістдесят дев'ять) грн. 11 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 218 (двісті вісімнадцять) грн. 14 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Решту судових витрат покласти на позивача.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 16.09.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 17 вересня 2010 року.
Суддя А.П.Середа