Справа № 2-6582 2010 рік
21 липня 2010 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Вангородській О.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ї особи: Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора № 5», ОСОБА_3, про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ним,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що йому та відповідачці на праві спільної часткової власності -по Ѕ частині належить квартира АДРЕСА_1, квартира складається з 2-х ізольованих жилих кімнат площею 17,4 і 11,6 кв.м, кухні, туалету, ванної кімнати, коридору, лоджії, вбудованої шафи, між ним та відповідачкою виникають непорозуміння з приводу користування вказаною квартирою, відповідач чинить перешкоди в користуванні житлом, а тому позивач просив суд вселити його у спірну квартиру, зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкод в користуванні квартирою та передати йому ключі від вхідних дверей, встановити наступний порядок користування квартирою: виділити йому кімнату площею 17,4 кв.м, відповідачці виділити кімнату площею 11,6 кв.м, всі підсобні приміщення квартири залишити в загальному користуванні, розділити особові рахунки на утримання квартири та по оплаті комунальних послуг.
В судовому засіданні позивач, представник позивача уточнили позовні вимоги і просили суд вселити позивача у спірну квартиру, зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкод в користуванні квартирою та надати ключі від вхідних дверей, встановити наступний порядок користування квартирою, виділивши позивачу житлову кімнату площею 11,6 кв.м, відповідачці виділити кімнату площею 17,4 кв.м з врахуванням того, що з нею проживає неповнолітня внучка, всі підсобні приміщення квартири залишити в загальному користуванні.
Відповідач в суді позов не визнала, пояснила, що про те, що позивач є співвласником її квартири, вона не знала, але проти його вселення вона категорично заперечує, оскільки з нею проживає її неповнолітня внучка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яку покинула мати і яку вони виховують разом з сином ОСОБА_3, позивач зловживає спиртними напоями, а тому він створить їм неможливі для проживання умови, крім того, позивач також винен її сину 105 000 грн., її син буде звертатися до суду з позовом, а тому в рахунок цього боргу може бути відмова від частки на квартиру.
Відповідно до ухвали суду від 03.06.2010 року було ухвалено не залучати до участі в розгляді даної справи в якості 3-х осіб КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал», Білоцерківську філію по експлуатації газового господарства ВАТ «Київоблгаз», Білоцерківський РЕМ ЗАТ «АЕС «Киівобленерго», крім КП Білоцерківської міської ради «ЖЕК № 5», яких позивач зазначив в позові в якості 3-х осіб по справі.
До суду представник КП Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора № 5» не з'явився, про час розгляду справи повідомлені належним чином, до суду було надано листа щодо розгляду справи без їхньої участі.
За ухвалою суду від 13.07.2010 року до участі в розгляді даної справи в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору було залучено ОСОБА_3, який в суді просив в задоволенні позову відмовити, оскільки ОСОБА_1 також винен йому 105 000 грн., з приводу чого він має намір звертатися до суду, до того ж, в цій квартирі проживає він, мати і його донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яку він виховує сам, а тому вселення відповідача призведе до порушення їхніх прав.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, 3-ї особи, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної власності ОСОБА_2-відповідачці по справі та її сину ОСОБА_2О, що стверджується копією свідоцтва на право власності на житло від 14.11.2000 року № 30519 /а.с.65/.
З матеріалів справи вбачається, що в цій квартирі по даний час зареєстровані відповідачка, ОСОБА_3 і його донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що слідує з довідок КП БМР «ЖЕК № 5» /а.с.74/, довідки СГІРФО Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області від 20.07.2010 року /а.с.62/.
Відповідно до технічного паспорта МБТІ станом на 23.10.2009 року, копія якого надана суду /а.с.10-11/, спірна квартира складається з 2-х ізольованих жилих кімнат площею 17,4 і 11,6 кв.м, кухні площею 8,1 кв.м, ванної кімнати -2,6 кв.м, туалета-0,7 кв.м, коридора 3,6 + 8,2 кв.м, вбудованої шафи-0,5 кв.м, лоджії -2,2 кв.м, житлова площа квартири -29,0 кв.м, загальна площа квартири- 54,9 кв.м.
Як встановлено в судовому засіданні, в порядку виконання виконавчого листа № 2-153, виданого 04.04.2006 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області в порядку виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 105 000 грн. боргу, державним виконавцем міського відділу ДВС було накладено арешт на все майно боржника, що вбачається з копії постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 11.10.2006 року /а.с.72/.
А відповідно до свідоцтва про придбання майна /дублікат/, оформленого 13.10.2009 року державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого міським відділом ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції 21.04.2009 року, ОСОБА_1 належить право власності на майно, що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яке передано останньому у рахунок погашення боргу на суму 105 000 грн., що раніше належала ОСОБА_3
Наведене стверджується копією цього свідоцтва /а.с.7/.
Позивачем було зареєстровано на його ім'я право власності на 1/2 частину вказаної вище квартири 26.11.2009 року, що слідує з копії витягу з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Отже, позивач набув права власності на 1/2 частину спірної квартири у передбаченому законом порядку, вказане вище свідоцтво про придбання майна на час розгляду даної справи в суді недійсним не визнано, зі скаргами на дії міського відділу ДВС або його посадових осіб під час виконання рішення суду про стягнення боргу на користь ОСОБА_1 в розмірі 105 000 грн. ні сам боржник ОСОБА_3, ні відповідачка по даній справі ОСОБА_2 нікуди не зверталися.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
За ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
А згідно зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Позивач звертається до суду з позовом про вселення та усунення перешкод у користуванні майном як власник Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.
Відповідач та 3-я особа ОСОБА_3 в суді не заперечують тих обставин, що позивач не має ключів від вхідних дверей до квартири і що вони не мають наміру його туди впускати.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачу дійсно чиняться перешкоди в користуванні належним йому майном, а тому суд вважає за можливе усунути порушення його прав шляхом вселення позивача до вказаної квартири, якому належить на праві власності Ѕ частина цієї квартири, та вважає за можливе зобов'язати відповідачку надати позивачу ключі від вхідних дверей до квартири.
При цьому судом враховуються ті обставини, що позивач іншого житла на праві власності не має.
Так, за рішенням суду від 25.05.2006 року по справі за позовом ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8О і ОСОБА_9 було визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_2, оскільки вказану квартиру вони відчужили на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.2004 року, що стверджується копією рішення суду /а.с.70-71/.
В суді встановлено, що позивач тимчасово проживає в АДРЕСА_3, але за вказаною адресою він не зареєстрований, а тут проживає його мати ОСОБА_10, що підтверджується довідкою Фурсівської сільської ради /а.с.69/.
Не можуть бути підставою для спростування вказаних висновків суду також посилання відповідача та 3-ї особи стосовно того, що позивач винен ОСОБА_3 також 105 000 грн. і останній має намір звертатися до суду, оскільки це не може бути перешкодою для реалізації позивачем на даний час його прав власника Ѕ частини спірної квартири.
Крім того, судом з'ясовувалося питання щодо виплати грошової компенсації позивачу вартості його частки у квартирі, від чого він в суді відмовився.
Посилання відповідачки на те, що позивач зловживає спиртними напоями, що після його вселення він створить неможливі умови для спільного з ним проживання, є голослівними і не підтверджені жодними доказами.
Не є перешкодою для здійснення позивачем його прав власника і ті обставини, що в спірній квартирі проживають, крім відповідачки, її неповнолітня внучка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, на що вказано вище в рішенні, та син відповідачки ОСОБА_3
Так, суд вважає, що ОСОБА_3 у визначеному законом порядку було позбавлено права власності на 1/2 частину квартири, а цю частину передано в рахунок його боргу у власність позивача, а тому з припиненням права власності він втратив право на володіння, користування та розпорядження своїм майном.
І саме ОСОБА_3 повинен був подумати про права своєї дитини, на що він зараз посилається в суді.
До того ж, вселення позивача у спірну квартиру не позбавляє права на проживання в цій квартирі неповнолітньої дочки ОСОБА_3-ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач та його представник просять суд встановити порядок користування приміщеннями квартири, виділивши позивачу меншу кімнату площею 11,6 кв.м, відповідачці з урахуванням того, що з нею буде проживати внучка ОСОБА_4,- більшу кімнату площею 17,4 кв.м, всі інші підсобні приміщення квартири залишити в загальному користуванні.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Як було вказано вище, квартира складається з 2-х ізольованих житлових кімнат площею 11,6 кв.м і 17,4 кв.м, житлова площа квартири становить 29 кв.м, тобто, при рівності часток співвласників кожний із них має право на житлову площу квартири в розмірі 14,5 кв.м, але оскільки така кімната відсутня, то позивач просить виділити йому в користування меншу кімнату площею 11,6 кв.м без відповідної компенсації.
Проаналізувавши всі надані докази, суд приходить до висновку про можливість встановлення порядку користування приміщеннями квартири, який запропоновано позивачем, оскільки згоди щодо порядку володіння та користування спільним майном сторони дійти не можуть, позивачу чиняться з боку відповідача перешкоди щодо користування спірною квартирою, крім того, сторони по справі не є родичами і не зможуть спільно користуватися житловими приміщеннями квартири, суд враховує також ті обставини, що в цій квартирі проживає неповнолітня внучка відповідачки, а тому відповідачка з нею зможуть проживати і користуватися більшою житловою кімнатою площею 17,4 кв.м, а всі підсобні приміщення квартири /кухню, коридор, ванну кімнату, туалет, лоджію, вбудовану шафу/ суд вважає за необхідне залишити у загальному користуванні мешканців квартири.
Отже, з врахуванням всього наведеного суд вважає за можливе позов задовольнити і вселити позивача у спірну квартиру, зобов'язавши відповідачку не чинити йому перешкод щодо користування цією квартирою та надати ключі від вхідних дверей до квартири, встановити порядок користування квартирою, виділивши позивачу кімнату площею 11,6 кв.м. відповідачці-кімнату площею 17,4 кв.м, всі підсобні приміщення квартири залишити в загальному користуванні.
Безспірних доказів для спростування цих висновків суду відповідачем надано не було, тоді як за ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
На підставі ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» сторони звільнені від сплати судового збору на користь держави.
Керуючись ст.ст. 317,319,321, 358,391 ЦК України, ст.ст.10, 60, 79,81,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 в м.Білій Церкві, зобов'язавши ОСОБА_2 не чинити йому перешкод в користуванні вказаною квартирою та надати ключі від вхідних дверей до квартири.
Встановити наступний порядок користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1 в м.Білій Церкві, виділивши в користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 11,6 кв.м, ОСОБА_2 виділити в користування житлову кімнату площею 17,4 кв.м, всі підсобні приміщення квартири-кухню, коридор, ванну кімнату, лоджію, туалет, вбудовану шафу залишити у спільному користуванні.
Від сплати судового збору сторони звільнити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Дмитренко А.М.