91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
16.09.10 Справа № 5/27
За позовом Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна, м.Київ
до державного відкритого акціонерного товариства “Ремонтно-механічний завод”, м.Лисичанськ Луганської області
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Державне казначейство України, м. Київ
про стягнення 36275,57 грн.
Суддя Васильченко Т.В.
в присутності представників сторін:
від позивача -Легка Ю.Ю. дов. № 15-9-2642 від 31.08.10;
від відповідача - не прибув;
від 3-ої особи -не прибув
суть спору: Міністерство юстиції України в інтересах держави Україна звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь держави збитки у розмірі 36272 грн. 57 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами розгляду заяв №7435/05 та №7715/05 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06.11.2008 Європейським судом з прав людини встановлене порушення державою Україна п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі за текстом - Конвенція) та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції й зобов'язано виплатити заявникам заборгованість за невиконаними судовими рішеннями та рішеннями комісії з трудових спорів і по 800 євро як компенсацію нематеріальної шкоди. Рішення Європейського суду з прав людини мотивоване тим, що прийняті на користь заявників рішення залишаються невиконаними протягом більше трьох років та шести місяців. Стягнуті рішенням Європейського суду з прав людини грошові суми були виплачені заявникам позивачем у даній справі. За доводами позивача порушення Конвенції державою Україна стало наслідком невиконання відповідачем у даній справі, своїх обов'язків зі сплати заробітної плати заявникам та невиконання рішень Лисичанського міського суду Луганської області.
13.09.2010р. позивач направив на адресу суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 36275 грн. 57 коп., посилаючись на технічну помилку при розрахунку ціни позову.
Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається судом і розгляд справи здійснюється з її урахуванням.
В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги, в редакції заяви про збільшення позовних вимог, підтримані у повному обсязі.
Повноважні представники відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
Втім, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Державне казначейство України, направила на адресу суду пояснення на позовну заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги Міністерства юстиції України підтримує в повному обсязі.
Відповідач же відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали не надав, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд -
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Кривоножко та Демченко проти України»(заяви № 7435/05 та №7715/05) від 06.11.2008 Україна як держава -відповідач зобов'язана сплатити на користь заявників -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за невиконаними судовими рішеннями та рішеннями комісії з трудових спорів і по 800 євро компенсації нематеріальної шкоди.
Під час розгляду Європейським судом зазначеної вище справи були встановлені такі обставини.
Заявники народилися у 1946 та 1951 роках відповідно та проживають у місті Лисичанську Донецької області, Україна. На той час вони працювали на ДВАТ "Ремонтно-механічний завод" (далі - завод). У 2004 році їх було звільнено.
Рішеннями від 29 листопада 2004 року, 11 квітня та 6 червня 2005 року комісія з трудових спорів та Лисичанський міський суд присудили стягнути на користь першого заявника 13 539,56 грн. заборгованості з заробітної плати та інших виплат з колишнього роботодавця. Приблизно 2000,64 євро.
Рішеннями від 29 листопада 2004 року, 5 квітня та 4 травня 2005 року ті ж органи присудили стягнути на користь другого заявника 6281,11 грн. заборгованості з заробітної плати та інших виплат з колишнього роботодавця. Приблизно 970,06 євро.
Вказані рішення суду набрали законної сили, відповідні виконавчі листи були передані до органів державної виконавчої служби.
Втім, оскільки прийняті на користь заявників рішення залишались тривалий час не виконаними, останні звернулися до Європейського суду з прав людини з вимогою про відшкодування завданої їм матеріальної та моральної шкоди.
У своєму рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що рішення Лисичанського міського суду Луганської області та рішення комісії з трудових спорів залишаються невиконаними протягом більше трьох років та шести місяців, що є порушенням з боку держави Україна пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, у зв'язку з чим на користь кожного із заявників було зобов'язано виплатити присуджені судовими рішеннями та рішеннями комісії з трудових спорів грошові кошти та компенсацію нематеріальної шкоди у розмірі по 800 євро кожному.
На виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини позивачем у даній справі платіжними дорученнями №572 від 19.05.2009 на суму 8227 грн. 45 коп., №573 від 19.05.2009 на суму 13539 грн. 56 коп., №574 від 19.05.2009р. на суму 8227 грн. 45 коп., №575 від 19.05.2009 на суму 6281 грн. 11 коп., що у загальному розмірі складає 36275 грн. 57 коп. було виплачено Кривоніжко та Демченко визначені рішенням грошові суми.
Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України. Аналогічне положення передбачено ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори” .
Внаслідок виконання рішення Європейського суду від 6.11.2008 державі Україна заподіяно матеріальні збитки, тому відповідно до статті 9 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” та статей 15-17 Цивільного кодексу України Міністерство юстиції України як орган державної влади звернулося до господарського суду Луганської області за захистом цивільних прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків. Ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»та Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»визначено, що органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень є Міністерство юстиції України.
Позивачем у справі здійснено виплату грошових коштів на виконання вказаного вище рішення Європейського суду з прав людини, що не спростовано відповідачем у справі.
У відповідності з приписами ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено наявність вини відповідача у понесенні державою в особі позивача збитків у розмірі виплачених Кривоножко В.М. та Демченку В.О. на виконання рішення Європейського суду з прав людини грошових коштів, оскільки обов'язок виконання судових рішень та рішень комісії з трудових спорів покладається саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості і не може бути перешкодою для виконання цього обов'язку ні наявність виконавчого провадження, ні наявність справи про банкрутство.
В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»зазначено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
За таких обставин, враховуючи, що саме фактичне ухилення відповідача від виконання своїх конституційних обов'язків з виплати заробітної плати та інших компенсацій стало наслідком звернення заявників до Європейського суду з прав людини суд прийшов до висновку про заподіяння відповідачем матеріальних збитків державі, яка виплатила заявникам, на виконання рішення Європейського суду з прав людини, присуджені судовими рішеннями та рішеннями комісії з трудових спорів грошові кошти та компенсувала нематеріальну шкоду.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку представника у судове засідання не забезпечив.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням вищевикладеного позов підлягає задоволенню повністю, оскільки відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні за згодою представника позивача відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
На підставі викладеного і, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-механічний завод», вул. П.Морозова, б.58, м. Лисичанськ, Луганської області, код ЄДРПОУ 05515708 на користь держави Україна в особі Міністерства юстиції України, вул..Городецького, 13, м.Київ, код 00015622 збитки у розмірі 36275 грн. 57 коп. видати наказ.
3. Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-механічний завод», вул. П.Морозова, б.58, м. Лисичанськ, Луганської області, код ЄДРПОУ 05515708
- на користь Державного бюджету України на рахунок 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач -УДК у м. Луганську, банк -ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 витрати зі сплати державного мита в сумі 362 грн. 76 коп., видати наказ;
- на користь Державного бюджету України на рахунок 31217264700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач - УДК у м. Луганську, банк -ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22050003, витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.00 коп., видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення -20.09.2010.
Суддя Т.В.Васильченко