03 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 511/551/20
провадження № 51-3566ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 подав до суду касаційної інстанції додаток до касаційної скарги від 03 липня 2023 року, який колегія суддів розглядає як нову касаційну скаргу, оскільки касаційну скаргу від 03 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року повернуто особі, яка її подала, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Касаційна скарга повинна відповідати вимогам, визначеним у ст. 427 КПК.
Згідно з пунктами 3, 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається судове рішення, що оскаржується, а також вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Колегія суддів враховує, що такі вимоги повинні відповідати ст. 436 КПК.
Статтею 436 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Відповідно до її змісту, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Таким чином, особа, що звертається до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, повинна указати які саме судові рішення вона оскаржує у Верховному Суді, а також навести конкретні вимоги, які б відповідали повноваженням цього суду, передбаченим ст. 436 КПК.
При цьому Суд звертає увагу засудженого, що відповідно до змісту ч. 1 ст. 424 КПК у касаційному порядку може бути оскаржений вирок суду першої інстанції після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції, постановлене щодо зазначеного судового рішення суду першої інстанції.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений не погоджується з вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 грудня 2021 року, а також із судовим рішенням Апеляційного суду Одеської області, проте не указує жодних вимог стосовно цих судових рішень, які б відповідали повноваженням Верховного Суду, передбаченим ст. 436 КПК.
Крім того, в недотримання вимог ч. 5 ст. 427 КПК, до касаційної скарги засуджений не додає копій судових рішень, які оскаржуються.
Суд касаційної, відповідно до ч. 3 ст. 26 та ч. 2 ст. 433 КПК, переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги та вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами й віднесені до його повноважень цим Кодексом, а тому відсутність у касаційній скарзі конкретизації щодо того, які саме судові рішення оскаржуються, із зазначенням їх форми та дати постановлення, а також належної вимоги до суду касаційної інстанції позбавляє Верховний Суд можливості визначити предмет та межі касаційного розгляду.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому за приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Таким чином невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також оцінка доказів на предмет їх достовірності, про що, серед іншого, йдеться в касаційній скарзі, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Засуджений в касаційній скарзі, серед іншого, зазначає про невірне відображення у судових рішеннях обставин, які свідчать про наявність у нього на момент вчинення злочину алібі, проте, як убачається зі змісту ухвали Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, текст якої міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, аналогічні доводам касаційної скарги засудженого доводи апеляційних скарг сторони захисту про наявність у засудженого алібі були предметом перевірки апеляційного суду, який надав на них відповіді на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження та наявних у справі доказів, натомість, касаційна скарга засудженого позбавлена обґрунтування того, яких порушень приписів кримінального процесуального закону було допущено апеляційним судом в частині перевірки доводів апеляційних скарг сторони захисту про наявність у засудженого алібі, з огляду на межі та порядок апеляційного перегляду, передбачені статтями 404, 405 КПК, як відсутнє й спростування висновків апеляційного суду в цій частині.
Крім того, в касаційній скарзі міститься твердження про вчинення прокурорами та суддями судів попередніх інстанцій дій, які можуть мати ознаки кримінального правопорушення, однак не зазначено, чи зверталася з цього приводу сторона захисту в порядку ст. 214 КПК до уповноважених органів, а також чи здійснювалось у зв'язку з цим кримінальне провадження за виключними обставинами.
Колегія суддів звертає увагу засудженого, що чинним кримінальним процесуальним законом не встановлено будь-якого іншого порядку, ніж визначений у ст. 214 цього Кодексу, що має застосовуватися для розгляду і перевірки заяв про вчинення кримінального правопорушення, де визначено повноважних суб'єктів для здійснення провадження за такими заявами, до яких суди будь-якої інстанції не належать.
Також засуджений зазначає про необхідність надання йому захисника для складення касаційної скарги, проте не вказує про будь-які обставини, які перешкоджають йому звернутися до захисника ОСОБА_5 , який здійснював захист на стадії судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанції, або з відповідною вимогою в порядку Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI (далі - Закон № 3460-VI).
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Разом із тим, реалізація права на юридичну допомогу забезпечується приписами ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК), за якими засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону № 3460-VI право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою ст. 13 цього Закону (в тому числі захист і складання документів процесуального характеру).
Таким чином, для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили і за якими таким особам було призначене відповідне покарання, законом встановлено гарантії їх права на правову допомогу.
Тому для одержання правової допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до захисника ОСОБА_5 або відповідного Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. На цьому етапі кримінального провадження касаційний суд не має процесуальних можливостей вирішити питання про залучення адвоката для надання безоплатної правової допомоги для складення касаційної скарги.
Крім того, у змісті касаційної скарги відображено клопотання до суду касаційної інстанції про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а також припинення виконання вироку.
Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 430 КПК суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження без виклику сторін кримінального провадження витребовує матеріали кримінального провадження; вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.
Таким чином, вирішення питання про витребовування матеріалів кримінального провадження і надання їх дляознайомлення учасникам судового провадження можливе лише після відкриття касаційного провадження, тобто на іншій стадії. Припинення виконання оскарженого рішення не віднесено кримінальним процесуальним законом до повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами статей 430, 436 КПК.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.
Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов'язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3