03 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 138/526/22
провадження № 51 - 4160 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 січня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року,
встановив:
За вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 січня 2023 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 332 КК, із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК засудженому зараховано у строк покарання, строк попереднього ув'язнення з 07 березня 2022 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно вироку суду, ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на прохання невстановленого чоловіка, за обіцянку з боку останнього грошової винагороди у розмірі 8000 доларів США, здійснив незаконне, поза визначеними пунктами пропуску, переправлення вісьмох осіб через державний кордон України до Республіки Молдова.
Будучи обізнаним із способами та порядком здійснення охорони державного кордону представниками служб охорони державного кордону України та Республіки Молдови, місць дислокацій їх мобільних підрозділів та розташування прикордонних нарядів, ОСОБА_5 07.03.2022, близько 18.20 год., використовуючи наданий йому вищевказаним невстановленим чоловіком надувний човен «AQUA STORM» з веслами, в районі прикордонного знаку НОМЕР_1 , поряд з пунктом пропуску «Могилів-Подільський-Отач» за адресою: АДРЕСА_1 , вплав через річку Дністер із сторони Республіки Молдова дістався берегової лінії території України, де його очікували громадяни України ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з метою подальшого незаконного переправлення через державний кордон України до Республіки Молдова. Однак, коли ОСОБА_5 дістався берегової лінії України, то був викритий та затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України.
Захисник ОСОБА_4 у касаційній скарзі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання його підзахисному ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити оскаржувані судові рішення в частині призначеного покарання та призначити покарання ОСОБА_5 , із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК, у виді штрафу в розмірі 5900 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 100300 грн.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що судами під час призначення його підзахисному покарання хоч і була застосована норма ч. 1 ст. 69 КК, однак з врахуванням наявності двох пом'якшуючих покарання обставин не застосували додаткового інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням або покарання у виді штрафу, за наявності гарантійного листа громадської організації.
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК, і правильність кваліфікації дій засудженого у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника про невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
З огляду на указану мету й вищезазначені принципи покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Як убачається з матеріалів за скаргою, місцевий суд під час призначення ОСОБА_5 виду та розміру покарання врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, не судимий, виховувався в багатодітній сім'ї, на утриманні маючого хвору мати похилого віку та хвору сестру. Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин, та відсутністю обставин, які обтяжують покарання. Суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 вказаного Кодексу, тобто нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 3 ст. 332 КК.
За результатом апеляційного перегляду вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 січня 2023 року суд апеляційної інстанції не встановив порушень, допущених місцевим судом, під час призначення покарання, погодився з його висновками та зазначив мотиви з яких залишив апеляційні скарги, засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 без задоволення.
Доводи про суворість призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання були предметом перевірки апеляційного суду, який обґрунтовано визнав їх безпідставними.
Апеляційний суд, в межах повноважень, визначених ст. 404 КПК, та в порядку, передбаченому ст. 405 цього Кодексу, належним чином перевірив під час апеляційного перегляду доводи апеляційної скарги захисника, які є аналогічними доводам касаційної скарги. Залишаючи вирок суду без змін, зазначив в ухвалі достатні підстави, з яких визнав апеляційну скаргу ОСОБА_4 необґрунтованою.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо призначення ОСОБА_5 покарання, вказавши, що районний суд правильно врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини кримінального провадження, відомості про особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, наявність пом'якшуючих обставин покарання, та відсутність обтяжуючих обставин покарання, особу ОСОБА_5 , який виховувався в багатодітній сім'ї, має хвору матір похилого віку та сестру, призначив покарання із застосування ч. 1 ст. 69 КК нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 332 КК. Підстав для призначення покарання у виді штрафу, апеляційним судом не встановлено.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком і вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації, є достатнім та необхідним для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.
Обставини, на які покликається в касаційній скарзі захисник, щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, були враховані судами в ході призначення покарання ОСОБА_5 , ці обставини не є безумовними і достатніми для зміни судового рішення.
Ухвала апеляційного суду належним чином обґрунтована та відповідає приписам статей 370, 419 КПК.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги захисника немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 січня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3