Ухвала
31 липня 2023 року
м. Київ
справа № 161/5684/15-ц
провадження № 61-6213 ск 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2015 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на іпотечне майно, а також заяву ОСОБА_3 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2015 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 06 березня 2023 року,
1. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 212/м від 10 січня 2008 року в розмірі 444 320,75 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 30 березня 2015 року становить 1 041 878,35 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: господарські приміщення /А-2/, загальною площею 198,9 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки.
2. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2015 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 212/м від 10 січня 2008 року, в розмірі 444 320,75 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 30 березня 2015 року становить 1 041 878,35 грн, звернуте стягнення на предмет іпотеки, а саме: господарські приміщення /А-2/, загальною площею 198,9 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки в розмірі 420 970,00 грн, будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Вирішено питання судових витрат.
3. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, звернулася до суду апеляційної інстанцій з апеляційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2015 року, у якій просила скасувати оскаржуване судове рішення, а у задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 06 березня 2023 року апеляційне провадження у справі закрите, оскільки судом апеляційної інстанції було встановлено, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 .
5. У квітні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2015 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу в частині, якою оскаржується ухвала Волинського апеляційного суду від 06 березня 2023 року скаржник зазначає, що судом першої інстанції, під час розгляду справи № 161/5684/15-ц, її не було залучено до участі у справі в той час як нерухоме майно, на яке було звернуте стягнення було придбано під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, тобто таке майно перебувало у спільній сумісній власності подружжя.
7. Крім цього скаржник зазначає, що вона як дружина ОСОБА_3 надала згоду на укладення договору купівлі-продажу спірного майна та не заперечувала проти укладення договору іпотеки щодо вказаного майна укладеного із ПАТ КБ «ПриватБанк».
8. Зазначає, що вона є солідарним боржником разом із ОСОБА_3 , за його зобов'язаннями перед ПАТ КБ «ПриватБанк» з огляду на укладений між нею та банком договір поруки від 10 січня 2008 року № 212/м, відповідно до якого вона, як поручитель, відповідає перед банком за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і ОСОБА_3 , що додатково підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2021 року у справі № 2?4868/11, відповідно до якого з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору від 10 січня 2008 року № 212/м.
9. Таким чином, на думку скаржника, незалучення її до участі у розгляді справи № 161/5684/15-ц не дало їй можливості скористатися своїми процесуальними правами, зокрема, висунути свої заперечення.
10. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
11. Пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
12. Частинами першою та другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
13. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
14. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав на те, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
15. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
16. Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
17. У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
18. Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
19. Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок.
20. Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
21. Отже процесуальним законодавством передбаченим обов'язок суду апеляційної інстанції з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, чи вирішено судом першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.
22. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
23. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 352 ЦПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
24. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що варто враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц від 20 березня 2023 року у справі № 914/3080/20 та інших).
25. Так Волинський апеляційний суду закриваючи апеляційне провадження у справі виходив з того, що доводи заявника про те, що на підставі оскарженого рішення у неї, як поручителя за кредитним договором, виник обов'язок із сплати зазначеної в рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки розміру заборгованості, є безпідставними, оскільки ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення не йдеться про заборгованість фінансового поручителя ОСОБА_1 . Оскільки іпотекодавцем ( майновим поручителем) є відповідач ОСОБА_3 , право оскаржувати розмір заборгованості за основним зобов'язанням при розгляді справи про звернення стягнення на предмет іпотеки належить саме іпотекодавцю. Аргументи апеляційної скарги про виникнення у ОСОБА_1 зобов'язань щодо погашення заборгованості у розмірі 444 320,75 доларів США на підставі оскарженого рішення суду суперечать змісту цього рішення, яким будь-які обов'язки на ОСОБА_1 не покладались.
26. Отже судом апеляційної інстанції, після відкриття апеляційного провадження у справі було встановлено, що ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2015 року у справі № 161/5684/15-ц не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права та обов'язки ОСОБА_1 .
27. Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 754/4108/18 дійшов висновку про те, що права одного з подружжя у випадку не пред'явлення до нього позовних вимог не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір і є відповідачем у справі.
28. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції підлягає закриттю.
29. Крім цього, відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
30. Також пунктом 1 частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
31. Оскільки оскаржуване ОСОБА_1 рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2015 року судом апеляційної інстанції по суті не переглядалося, касаційному оскарженню воно не підлягає.
32. Таким чином, враховуючи, що доводи касаційної скарги в частині оскарження ухвали Волинського апеляційного суду від 06 березня 2023 року є необґрунтованими, правильне застосування норм права судом апеляційної інстанцій при постановлені ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та відповідає висновкам Верховного Суду, а також те, що рішення суду першої інстанції касаційному оскарженню не підлягає, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
33. Також відповідно до приписів статті 397 ЦПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Заяву про приєднання до касаційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції.
34. У травні до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2015 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у справі № 161/5684/15-ц.
35. Враховуючи, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі № 161/5684/15-ц відмовлено, заява ОСОБА_3 про приєднання до касаційної скарги задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 260, 394, 397 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2015 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на іпотечне майно.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2015 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у справі № 161/5684/15-ц.
4. Копію ухвали та додані до заяви матеріали направити особі, яка подала заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Пророк
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров