Ухвала
03 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 671/543/21
провадження № 61-10453ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Погрібного С. О.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
У квітні 2021 року ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позову зазначала, що 01 березня 2009 року між нею та
ОСОБА_1 укладений договір позики, за умовами якого вона передала ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9 600,00 дол. США, про що складено відповідну розписку. За змістом договору позики ОСОБА_1 зобов'язувався повернути борг до 15 грудня 2009 року. ОСОБА_1 частково повернув борг у розмірі 3 700,00 дол. США. Станом на день подання позову заборгованість становила 5 900,00 дол. США, яку відповідач відмовлявся повернути добровільно.
Заочним рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області
від 07 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 червня 2023 року, позов ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 900,00 дол. США заборгованості за договором позики. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку за договором. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником договірного зобов'язання. Оригінал розписки знаходився у ОСОБА_2 , що свідчить про неповернення ОСОБА_1 позики. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення суми неповернутої позики.
14 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Волочиського районного суду Хмельницької області
від 07 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 12 червня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до місцевого суду.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову
у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Позивач визначає ціну позову на момент звернення до суду із таким позовом, яка є незмінною, крім випадків збільшення позовних вимог та зміни предмета позову, для розрахунку судових витрат, зокрема під час звернення до судів апеляційної та касаційної інстанцій.
Ціна позову, яка визначається в іноземній валюті, розраховується у національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 5 900,00 дол. США, що станом на 01 квітня 2021 року за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) становило 164 153,34 грн (із розрахунку 1 дол. США = 27,8226 грн), що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.
Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів «а», «в» пункту
2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Наведені заявником обставини з посиланням на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на неврахування судами при ухваленні оскаржуваних рішень правових висновків Верховного Суду щодо загального порядку фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення, що передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища, не заслуговують на увагу, оскільки заявник по суті не погоджується із презумпцією добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків.
Правила надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.
За пунктом 99 Правил рекомендовані поштові відправлення вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки
з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв'язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів
і спростовано (постанови Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі
№ 222/1402/16, від 29 червня 2022 року у справі № 501/1581/18).
Заявником не спростовано презумпцію добросовісного виконання працівником підприємства поштового зв'язку своїх обов'язків при врученні йому відповідної судової кореспонденції, докази на спростування встановлених судом апеляційної інстанції обставин відсутні.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства
у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Тож, заявник не зазначив у чому конкретно полягає значущість для держави
і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання носять загальний характер і направлені виключно на обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду малозначної справи судом касаційної інстанції.
Щодо доводів заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої
статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак Д. Д. Луспеник С. О. Погрібний