Ухвала
Іменем України
01 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 344/4444/21
провадження № 61-11348ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року у справі за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2022 року за нововиявленими обставинами,
У березні 2021 року Івано-Франківська міська рада звернулася до суду, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2020 року у розмірі 21 649,19 грн.
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області рішенням від 17 січня 2022 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 19 938,56 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 11 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 17 січня 2022 року - без змін.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2022 року за нововиявленими обставинами.
Заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року, з нього на користь Івано-Франківської міської ради стягнуто безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 19 938,56 грн та судовий збір. Судом в розрахунку заборгованості суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 26255880201:016004:0876 за основу взято нормативно грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 123 661,26 грн. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди; довідка з Державного земельного кадастру; витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору у цій справі. Зважаючи на викладене, 30 січня 2023 року він звернувся до суб'єкта судової експертизи Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення розрахунку нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 26255880201:016004:0876, станом на 2018, 2019 та 2020 роки. За результатами проведення судово-оціночної експертизи отримано висновок від 07 березня 2023 року № 192/23-28/423-430/23-28, згідно з яким розрахункова величина нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки станом на 2018, 2019 та 2020 роки становить 5 157,13 грн. Даний висновок є підтвердженням того, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішення було використано дані з витягу із технічної документації, які не відповідають фактичній нормативно-грошовій оцінці станом на вказані роки. Ця обставина має значення для вирішення справи і є істотною для ухвалення правильного рішення у справі, оскільки на її підставі можна зробити висновок про значно менший розмір орендної плати, яку рішенням суду вирішено з нього стягнути. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив скасувати рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2022 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 03 травня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2022 року за нововиявленими обставинами відмовив.
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 22 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2023 року - без змін.
28 липня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року (повний текст якої складено 29 червня 2023 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким заяву про перегляд рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2022 року за нововиявленими обставинами задовольнити та направити справу на новий розгляд.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень видно, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування судами норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Установивши, що наведена заявником обставина не є нововиявленою в розумінні статті 423 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2022 року за нововиявленими обставинами.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановлені з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року у справі за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2022 року за нововиявленими обставинами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов