Ухвала
31 липня 2023 року
м. Київ
справа № 2-4740/10
провадження № 61-9533 ск 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , особа, дії, рішення, бездіяльність,якої оскаржуються: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук Валентин Васильович, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,
1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою у якій просив визнати неправомірною постанову приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. (далі - Приватний виконавець) про арешт коштів від 13 лютого 2023 року та зобов'язати його скасувати зазначену постанову від 13 лютого 2023 року.
2. Обґрунтовуючи свою скаргу ОСОБА_1 вказував на те, що Приватний виконавець неправомірно наклав арешт на його доходи, що зберігаються на картковому рахунку № НОМЕР_1 , чим позбавив його засобів до існування. Зазначена постанова приватного виконавця винесена всупереч вимогам Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації) визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
3. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2023 року у задоволенні скарги відмовлено.
4. Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2023 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні скарги з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. В решті ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2023 року залишено без змін.
5. У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2023 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові та ухвалити нове рішення, яким його скаргу задовольнити.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано припис Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації) визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Суди не взяли до уваги доводи скаржника щодо того, що кошти які зберігалися на рахунку, на який був накладений арешт, є його єдиними доходами від діяльності, яка здійснювалася ним за усними домовленостями.
7. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 14 вересня 2010 року у справі № 2?4740/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») заборгованість за кредитним договором № CNL-В00/25/2007 від 06 лютого 2007 року в сумі 136 223,05 доларів США. Рішення набрало законної сили 27 вересня 2010 року.
9. 21 травня 2012 року Ленінським районним судом міста Вінниці Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» видано виконавчий лист № 2-4740/2010.
10. Ухвалою Ленінського районного суду міста Вінниці від 06 липня 2012 року залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 10 серпня 2012 року поновлено ПАТ «ОТП Банк» пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа від 21 травня 2012 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» до виконання.
11. 13 лютого 2023 року Приватним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках та рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .
12. Зазначена постанова отримана ОСОБА_1 09 березня 2023 року.
13. Відповідно до договору SAMDNWF00006631190 від 05 липня 2014 року у Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я фізичної особи ОСОБА_1 в гривні для зарахування доходів.
14. З історії транзакцій карткового рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 лютого по 17 березня 2023 року убачається, що кошти на вказаний рахунок надходять через термінали самообслуговування та від фізичних осіб. Інших джерел надходження коштів судом не встановлено.
15. Так, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
16. Разом із цим відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», тут і далі по тексту в редакції чинній на момент винесення спірної постанови, встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
18. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
19. Відповідно до частини другої цієї ж статті виконавець, зокрема, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
20. Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
21. Абзацами першим та другим частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» також встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26?1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18?1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
22. Частинами першою та третьою статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
23. Зазначена норма права визначає кошти, що складають інші доходи боржника як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення наявністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
24. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (частина третя статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»).
25. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
26. Крім цього пунктом 1 частини четвертої цієї ж статті також встановлено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
27. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
28. Водночас виконавець також може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
29. Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.
30. Крім цього пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
31. Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України.
32. Водночас відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
33. Відповідно до частин першої та другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
34. Також частиною третьою цієї ж статті передбачено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність.
35. Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
36. Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь?які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
37. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
38. З оскаржуваних судових рішень вбачається, що з наданої скаржником виписки по картковому рахунку не вбачається, що на вказаний рахунок ОСОБА_1 отримував саме дохід. Зокрема, не надано докази, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та що надходження на рахунок є оплатою за результатами здійснення господарської діяльності, або докази того, що ОСОБА_1 отримував дохід за договором підряду, або того, що вказані надходження є платою за оренду належного ОСОБА_1 майна, та інше.
39. Крім цього судами також не було встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк», було визначено, що кошти, розміщені на рахунку скаржника, на який було накладено арешт, є такими на які заборонено накладати арешту.
40. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій доводів скаржника щодо того, що Приватним виконавцем було накладено арешт на банківський рахунок на якому зберігаються його кошти не знайшли свого підтвердження.
41. Враховуючи викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 , а доводи касаційної скарги фактично полягають у незгоді скаржника з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, а також у неправильному тлумачення заявником норм матеріального та процесуального права.
42. Крім цього Верховним Судом не беруться до уваги доводи касаційної скарги з приводу того, що виконавчий лист у справі № 2-4740/2010 виданий для стягнення в примусовому порядку заборгованості з ОСОБА_1, в той час як прізвище скаржника - ОСОБА_1 , оскільки такі доводи не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, а суд касаційної інстанції, відповідно до положень статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
43. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
44. З огляду на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, а правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , особа, дії, рішення, бездіяльність, якої оскаржуються: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук Валентин Васильович, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», боржники: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Пророк
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров