03.08.2023 Справа № 756/11650/22
Справа № 756/11650/22
Провадження 2/756/1670/23
Іменем України
21 липня 2023 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Діденко Є.В.,
за участю секретаря - Гасанової Л.Х.,
представника позивача - Філатова О.С. ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
провівши підготовче засідання у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» до ОСОБА_3 , ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС», треті особи: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та скасування рішень приватного нотаріуса, -
У грудні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: 1) визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 014/0999/44/01702, посвідчений 26.03.2007 р. приватним нотаріусом Авдієнком В.В., реєстровий номер 465, укладений між ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» та ОСОБА_3 ; 2) визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/0999/44/01702 від 26.03.2007 р. укладений ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» та ОСОБА_3 ; 3) визнати відсутнім право іпотеко держателя у ОСОБА_3 ; 4) скасувати рішення приватного нотаріуса Русанюка З.З. про державну реєстрацію за ОСОБА_3 прав та їх обтяжень № 6110785 від 23.10.2021 р. щодо реєстрації права власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; 5) скасувати рішення приватного нотаріуса Русанюка З.З. про державну реєстрацію за ОСОБА_3 прав та їх обтяжень № 61107896 від 23.10.2021 р. щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223180500:06:008:0005; 6) скасувати рішення приватного нотаріуса Русанюка З.З. про державну реєстрацію за ОСОБА_3 прав та їх обтяжень № 61108181 від 23.10.2021 р. щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223180500:06:008:0005.
Позов обґрунтований тим, що 26.03.2007 р. між ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Престиж» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/0999/44/01702, за умовами якого ОСОБА_3 , отримав кредит 300 000,00 доларів США, строком повернення до 25.03.2017 р. В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 передали в іпотеку: садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , дві земельні ділянки площею 0,0500 га та 0,0530 га. Також, 20.04.2007 року між ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Престиж» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/0398/74/01783, за умовами якого ОСОБА_3 , отримав кредит 150 680,00 доларів США, строком повернення до 19.04.2029 р. В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань 20.04.2007 р. було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 передали в іпотеку: садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , дві земельні ділянки площею 0,0500 га та 0,0530 га. За кредитним договором № 014/0398/74/01783 право вимоги неодноразово відступалось, та 24.02.2017 року між ТОВ «ФІНАНС ТРАСТ ГРУП» та ТОВ «»ФК «ІННОВАЦІЯ» було укладено договір відступлення прав вимоги № 117, а також Договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 20.04.2007 року, згідно з яким ТОВ «»ФК «ІННОВАЦІЯ» отримало право вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за кредитним договором та за договором іпотеки, і є законним іпотекодержателем. Водночас, 23.10.2021 р. між ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» та ОСОБА_3 укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/0999/44/01702 від 26.03.2007 р., та договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, відповідно до яких ОСОБА_3 набув право вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за кредитним договором та за договором іпотеки. 23.10.2021 р. ОСОБА_3 звернув стягнення на предмети іпотеки у позасудовому порядку та незаконно набув у власність предмети іпотеки. Позивач вказує, що договір відступлення прав вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки на користь ОСОБА_3 є незаконним, оскільки укладений на користь фізичної особи, яка не має права здійснювати фінансові послуги. Тому, такі договори суперечать ст. 203 ЦК України і мають бути визнані недійсними. Як наслідок, всі рішення державного реєстратора по цим договорам підлягають скасуванню. Хоча позивач не є стороною оскаржуваних договорів, однак вважає, що порушуються його права, як іпотеко держателя, що стосується того ж самого предмету іпотеки.
Ухвалою суду від 26.12.2022 р. відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 07.02.2023 р., задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Підготовче засідання неодноразово відкладалось з різних підстав.
09.02.2023 року до суду від приватного нотаріуса надійшли витребувані документи.
Ухвалою від 07.04.2023 року зустрічний позов повернений представнику відповідача.
11.04.2023 року до суду надійшов відзив від ОСОБА_3 , у якому він позов не визнав, зазначив, що він не надавав ніяких фінансових послуг, всі фінансові послуги вже були надані банком раніше, він лише отримав право вимоги грошової заборгованості, яка вже існувала, при цьому жодних процентів не нараховував. Крім того, вважає, що позивачем у цій справі не доведено порушення його прав. Позовні вимоги про скасування рішень нотаріуса задоволенню не підлягають, оскільки вони пов'язані з іншим правочином - Договором про задоволення вимог іпотеко держателя від 23.10.2021 р., який у цій справі не оскаржується.
14.04.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача з підстав, викладених у позові.
Ухвалою суду від 25.05.2023 року підготовче провадження закрите, справа призначено до судового розгляду на 22.06.2023 року.
В судовому засіданні 22.06.2023 року оголошена перерва до 21.07.2023 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що ОСОБА_3 не надавав ніякої фінансової послуги в розумінні законодавства, а лише отримав право вимоги і задовольнив його, що не заборонено законом. Кредитний договір і договір іпотеки, за яким відповідач отримав право вимоги, був укладений раніше ніж кредитний договір і договір іпотеки, за яким право вимоги отримав позивач, і тому його права не порушені.
Інші учасники справи в судове засідання не прибули, судові повістки направлялись їм за зареєстрованими адресами, але були повернуті підприємством поштового зв'язку через відсутність адресата. Тому, на підставі ч. 8 ст. 128 ЦПК України, суд вважає їх належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.
Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 26.03.2007 р. між ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Престиж» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/0999/44/01702, за умовами якого ОСОБА_3 , отримав кредит 300 000,00 доларів США, строком повернення до 25.03.2017 р.
В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 передали в іпотеку: садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , дві земельні ділянки площею 0,0500 га та 0,0530 га.
20.04.2007 року між ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Престиж» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/0398/74/01783, за умовами якого ОСОБА_3 , отримав кредит 150 680,00 доларів США, строком повернення до 19.04.2029 р.
В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань 20.04.2007 р. було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 передали в іпотеку: садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , дві земельні ділянки площею 0,0500 га та 0,0530 га.
За кредитним договором № 014/0398/74/01783 право вимоги неодноразово відступалось, та 24.02.2017 року між ТОВ «ФІНАНС ТРАСТ ГРУП» та ТОВ «»ФК «ІННОВАЦІЯ» було укладено Договір відступлення прав вимоги (факторингу) № 117, а також Договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 20.04.2007 року, згідно з яким ТОВ «»ФК «ІННОВАЦІЯ» отримало право вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за кредитним договором та за договором іпотеки, загальна сума вимоги 2 215 789,69 грн.
Водночас, 23.10.2021 р. між ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» та ОСОБА_3 укладено Договір відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/0999/44/01702 від 26.03.2007 р., та Договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 014/0999/44/01702, посвідчений приватним нотаріусом Русанюком З.З., реєстровий номер 2107, відповідно до умов яких ОСОБА_3 набув право вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за кредитним договором та за договором іпотеки.
У пункті 1.2 Договору відступлення прав вимоги вказано, що сторони визнають, що жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатись фінансуванням Первинного кредитора Новим кредитором.
У Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказано, що 23.10.2021 р. на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.10.2021 р. № 2110, ОСОБА_3 звернув стягнення на предмети іпотеки у позасудовому порядку та набув у власність предмети іпотеки, про що зроблено записи у Реєстрі, рішення про державну реєстрацію № 61107896, 61108181, 61107585.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про іпотеку», предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників (власників спеціального майнового права) усіх об'єктів нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, переданих у спільну іпотеку.
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Статтею 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Види фінансових послуг визначені в статті 4 вказаного закону, до яких відноситься, зокрема, факторинг.
Факторинг є одним із випадків відступлення права вимоги (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору відступлення права вимоги (цесії), визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, у тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.
Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов'язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умов. Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, не є договором факторингу, а є правочином з відступлення права вимоги.
При цьому, якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому.
Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16, від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд зазначає, що позивачем не було доведено, що оспорюваний ним Договір відступлення права вимоги є договором факторингу, тобто передбачає надання фінансової послуги.
Наведене не слідує також і зі змісту самого договору.
Також, суду не надано жодних доказів того, що з укладенням вказаного договору відповідач надав будь-які фінансові послуги, як то надання кредитних коштів, нарахування процентів чи інших платежів.
Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з недоведеністю.
Крім того, суд також вважає обґрунтованими посилання представника відповідача, та звертає увагу, що рішення державного реєстратора про набуття предметів іпотеки у власність, які позивач просить скасувати, прийняті на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.10.2021 р., який позивачем не оскаржується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 13, 76 - 82, 141, 263 - 265, 430 ЦПК України, -
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне рішення складене 02.08.2023 р.
Суддя Є.В. Діденко