22 вересня 2010 року. м. Ужгород.
Суддя Апеляційного суду Закарпатської області Стан І.В.,
за участі апелянта ОСОБА_1,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1,
постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 червня 2010 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка АДРЕСА_1, гр.України, українка, працює головним спеціалістом Управління культури Закарпатської ОДА,
притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 6 Закону України «Про боротьбу з корупцією» з накладенням на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень.
Згідно постанови, 24 березня 2010 року ОСОБА_1, працюючи на посаді головного спеціаліста Управління культури Закарпатської ОДА, будучи державним службовцем 6 категорії 12 рангу, в порушення вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією», Закону України «Про державну службу» та наказу Міністерства фінансів України № 175 від 09 квітня 2001 року «Про затвердження методичних рекомендацій щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця щодо себе та членів сім'ї», подала декларацію про доходи за 2009 рік у п. 5 якої не вказала суму сплачених протягом 2009 року платежів на утримання власного майна та членів сім'ї, хоча в приватній власності чоловіка останньої є будинок, в якому вони проживають і на утримання якого сплачують кошти.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що строк на внесення апеляційної скарги нею пропущено в зв'язку з хворобою неповнолітнього сина, який потребував її догляду. Тому своєчасно не змогла подати скаргу. Просить його поновити. Постанову судді вважає незаконною, оскільки, на її думку, при розгляді справи неповно досліджені її обставини. У постанові судді немає суджень про те, чому її визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 6 Закону України «Про боротьбу з корупцією». В підтвердження висновку про її винуватість у скоєнні проступку суддя послався на протокол про адміністративне правопорушення, не навівши докази, які обґрунтовують викладені у ньому висновки. Окрім цього, вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 254-256 КУпАП, а саме у ньому не зазначено суті адміністративного проступку, а посилання на пункти статті нормативного акту, які, на думку уповноваженої на
складання протоколу особи, вона порушила, не замінюють і не забезпечують передбачених п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України її права на захист при здійсненні судочинства. Тому протокол без належної перевірки її пояснень та заперечення вини, не може бути покладений в
обґрунтування постанови про накладення на неї стягнення. Згідно положень ч. 1 ст. 6 Закону України «Про боротьбу з корупцією» за неподання декларації про доходи не може бути накладено стягнення у виді штрафу. Оскільки під час проведення перевірки органом уповноваженим на складання протоколу допущена неповнота та необ'єктивність при дослідженні фактичних обставин справи, остання підлягає поверненню органу, від якого надійшла. Просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_1, вважаю, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Доводи апеляційної скарги про поновлення пропущеного ОСОБА_1 строку на оскарження постанови судді підлягають до задоволення, з урахуванням наведених причин пропуску строку на внесення апеляційної скарги, які визнаються поважними.
Доводи апеляційної скарги про незаконність постанови судді в зв'язку з тим, що, на переконання апелянта, при розгляді справи допущена неповнота та поверховість при дослідженні фактичних обставин справи, а при складанні протоколу порушені вимоги КУпАП, спростовуються матеріалами адміністративної справи.
Зокрема, протоколом про порушення ч. 1 ст. 6 Закону України «Про боротьбу з корупцією» підтверджено, що 24 березня 2010 року ОСОБА_1, працюючи на посаді головного спеціаліста Управління культури Закарпатської ОДА, будучи державним службовцем 6 категорії 12 рангу, в порушення вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією», Закону України «Про державну службу» та наказу Міністерства фінансів України № 175 від 09 квітня 2001 року «Про затвердження методичних рекомендацій щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця щодо себе та членів сім'ї», подала декларацію про доходи за 2009 рік у п. 5 якої не вказала суму сплачених протягом 2009 року платежів на утримання власного майна та членів сім'ї, хоча в приватній власності чоловіка останньої є будинок, в якому вони проживають і на утримання якого сплачують кошти.
Згідно наказів № 10- «к» від 10 вересня 2007 року та № 01-05/ 156 від 18 серпня 2009 року ОСОБА_1 прийнята на посаду головного спеціаліста Управління культури Закарпатської ОДА і з 10 вересня 2009 року їй присвоєно черговий 12 ранг державного службовця.
Зі змісту заповненої ОСОБА_1 декларації за 2009 рік вбачається, що у п. 5 не вказана сума сплачених протягом 2009 року платежів на утримання власного майна та членів сім'ї, хоча в приватній власності чоловіка ОСОБА_1 є будинок, в якому вони проживають і на утримання якого сплачують кошти.
Довідкою виданою генеральним директором комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» Ужгородської міської ради Закарпатської області підтверджено, що АДРЕСА_1 зареєстровано за гр. ОСОБА_2.
Вищенаведені докази підтверджують винуватість ОСОБА_1 у недотриманні нею вимог ст. 6 Закону України «Про боротьбу з корупцією», ст. 13 Закону України «Про державну службу» та розділу 3 наказу Міністерства фінансів України № 175 від 9 квітня 2001 року «Про затвердження методичних рекомендацій щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця щодо себе та членів сім'ї».
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновків судді при накладенні на ОСОБА_1 стягнення підлягають до задоволення з таких підстав.
При вирішенні питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності враховуються характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння, конкретні обставини, за яких його скоєно, дані про її особу - під час розгляду справи апеляційним судом щиро каялась у вчиненому, до адміністративної відповідальності притягується вперше, за місцем роботи характеризується позитивно, відсутність шкідливих наслідків у зв'язку зі скоєним. Враховуючи наведене приходжу до висновку про те, що вчинене ОСОБА_1 діяння є малозначним.
Керуючись ст. ст. 289, 294 КУпАП, суддя, -
поновити ОСОБА_1 строк на внесення апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити : на підставі ст. 22 КУпАП звільнити її від адміністративної відповідальності з оголошенням їй усного зауваження.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Закарпатської області І.В. Стан