ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 9/26809.09.10
За позовомЗакритого акціонерного товариства "Хімексі"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем"
Простягнення боргу 188 333,68 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
Від позивачаКалюжна К.П. (дов. №24-06/10 від 17.06.2010р.)
Від відповідача Якобчук А.П. (дов. б/н від 16.02.10р.)
Закрите акціонерне товариство "Хімексі" (далі по тексту - позивач) звернулось з позовною заявою до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 188333,68 грн. заборгованості за договором №01-10/09 від 19.10.2009 року, з яких 174991,00 основного боргу, 1505,85 грн. інфляційних втрат, 1455,49 грн. 3% річних, 10381,34 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 19.08.2010 року.
19.08.2010 року у судовому засіданні представник позивача подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути 174991,00 основного боргу, 1505,85 грн. інфляційних втрат, 1455,49 грн. 3% річних, тобто позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач від стягнення пені по договору у розмірі 10381,34 грн. Вказана заява приймається судом до розгляду та позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову у відповідності до заяви про зменшення розміру позвних вимог.
Заявлені позовні вимоги позивач мотивує неналежним виконанням умов договору №01-10/09 від 19.10.2009 року з боку відповдіача в частині оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
19.08.2010 року до канцелярії суду надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 14/358 за позовом ТОВ "Атем" до ЗАТ "Хімексі" про визнання договору недійсним.
Суд розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, прийшов до висновку, що воно задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як передбачено ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Предметом позову є стягнення заборгованості за поставлений позивачем товар, який за твердженням позивача поставлявся у рамках договору № 01-10/09, дійсність якого оскаржується у господарській справі № 14/358.
Пунктом 2 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Таким чином, обставини стосовно дійсності (чи недійсності) договору, пов'язаного із предметом спору у справі № 9/268, можуть бути встановлені господарським судом, який розглядає зазначену справу. За таких обставин, відсутні передбачені ч. 1 ст. 79 ГПК України умови, які б зумовлювали необхідність зупинення провадження у справі.
Натомість відповідач своїм правом на надання відзиву та зазначення підстав недійсності правочину не скористався. За таких обставин, суд виходить з загального принципу презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) та продовжує розгляд справи, розцінюючи подану заяву про зупинення провадження у справі як недобросовісне користуванян процесуальними правами з метою затягнути розгляд справи по суті.
За клопотанням відповідача у справі у судовому засіданні 19.08.2010 року оголошувалась перерва до 09.09.2010 року відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України для наданян можливості відповідачу підготувати письмовий відзив у справі, про час та місце розгляду справи представників сторін було повідомлено під розписку.
Відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання 09.09.10р. своїх представників не направив. Заявлені позовні вимоги не заперечив.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
19 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №01-10/09 (надалі договір), за умовами якого позивач зобов'язався провести поставку плівки поліетиленової термоусадочної рукава світло стабілізаційні, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п.2.2. договору ціна кожної партії продукції фіксується у специфікаціях до даного договору.
Згідно з п.2.4. договору оплата кожної поставленої партії товару проводиться відповідачем протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідно до п.3.1. договору поставка товару за цим договором здійснюється протягом строку його дії у відповідності до потреб відповідача та на підставі його письмового замовлення.
Згідно з п.3.2. договору поставка товару за цим договором здійснюється транспортом позивача та за його рахунок на адресу: м. Київ, вул. Промислова, 4-б. Датою поставки товару є дата оформлення накладної на складі позивача.
18.12.2009 року позивач поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної № 2059 на загальну суму 51697,50 грн., який було прийнято упоноваженою особою відповідача на підставі довіреності № ЗАВ 002039 від 11 12.2009 року, виданої на ім'я Здоренко М.С. (копія накладної та довіреності в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).
В той же день позивачем було виставлено відповідачеві рахунок-фактуру № 2055 на суму - 51697,50 грн. на оплату поставленого товару зі строком оплати рахунку-фактири один день.
04.02.2010 року позивач поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної № 178 на загальну суму 57 187, 50 грн, який отримано упоноваженим представником відповідача на підставі довіреності від на ім'я Здоренко М.С. (копія накладної та довіреності в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).
В той же день 04.02.10р. позивачем було виставлено відповідачеві рахунок-фактуру № 180 суму 57 187, 50 грн. для оплати поставленого товару зі строком оплати за поставлений товар один день.
10.03.2010 року позивач поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної № 399 на суму - 82 404,90 грн., який отримано уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № ЗАВ 002361 на ім'я Андріянова В. А. (копія накладної та довіреності в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).
09.03.10р. позивачем було виставлено відповідачеві рахунок-фактуру № 342 на суму - 82 404,90 грн. на оплату за поставлений товар зі строком оплати рахунку один день.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару згідно вказаних вище накладних на загальну суму 191289,90 грн.
Позивач стверджує, що відповідач частково оплатив поставлений товар в розмірі 16298,90 грн. Оплата Відповідачем на підставі рахунку-фактури № 2055 була здійснена 20.04.2010 року в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 20.04.2010 pоку. Решта оплати в сумі 6 298,90 (16 298,90 - 10 000,00) утворилась з переплат за попередніми поставками і зарахована позивачем в оплату поставки від 18.12.2009 року згідно видаткової накладної № 2059.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем, яку позивач просить стягнути складає 174991,00 грн.
При цьому, суд досліджуючи наявні в справі документи не розцінює поставку товару по вищевказаним трьом накладним як поставку по договору № 01-10/09, оскільки з наявних у справі превинних бухгалтерських документів (накладних, довіреностей на отримання товару, рахунків-фактур на оплату) не вбачається, що товар поставлявся позивачем саме в рамках договору, оскільки у вказаних документах відсутнє посиланян на договір як підставу поставки товару.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару від бувалась на підставі усної домовленості між сторонами у порядку ст.ст. 205, 206 ЦК УКраїни та досягнення згоди щодо укладення усного правочину підтверджується конклюдентними діями сторін, поставкою товару позивачем та прийняття його відповідачем.
Додатковим підтвердженням того, що поставка вовару по вищевказаним накладним відбувалась не у рамках договору № 01-10/09 є зміна умов поставки, зокрема у рахунку-фактурі №180 зазначено, що уомвою поставки є самовивіз зі складу постачальника (позивача), хоча п. 3.2 договору передбачено інші умови поставки товару.
При цьому суд приходить до висновку, що у рахунках-фактурах № 180, 2055, 342 передбачено інші, ніж предбачено умовами договору строки оплати за поставлений товар, а саме один день з моменту виставлення рахунку.
При цьому суд зазначає, що позивачем доказів направлення вказаних рахунків-фактур відповіадчеві не надано, однак враховуючи часткову оплату відповідачем по вищевказаним рахунка, суд вважає, що вони були вручені відповідачеві, та він своїми фактичними (конклюдентними) діями визнав наявність заборгованості шляхом часткової оплати.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, відповідач вчасно та в повному обсязі не розрахувався з позивачем у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення 174991,00 основного боргу, 1505,85 грн. інфляційних втрат (991,16 грн. по накладній №2059 від 18.12.2009 року за період з лютого по травень 2010 року; 514,69 грн. по накладній №178 від 04.02.2010 року за період з березня по травень 2010 року), 1455,49 грн. 3% річних (451,05 грн. по накладній №2059 від 18.12.2009 року за період з 18.01.2010 року по 21.06.2010 року; 517,00 грн. по накладній №178 від 04.02.2010 року за період з 04.03.2010 року по 21.06.2010 року; 487,44 грн. по накладній №399 від 10.03.2010 року за період з 10.04.2010 року по 21.06.2010 року).
При цьому суд зазначає, що враховуючи умови оплати за рахунками-фактурами, виставленими відповідачеві, нарахування 3% річних та інфляційних витрат мало відбуватись через день з дня виставлення рахунку, однак враховуючи те, що позивачем нараховано 3% річних та інфляціні витрати за вказані вище періоди, суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог та задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат в межах заявлених поизвачем сум та періодів.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Суд також зазначає, що витрати понесені позивачем на оплату державного мита щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені не підлягають стягненню з відповідача. Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" (01033, м. Київ, вул. Жилянська,19; код ЄДРПОУ 21643937) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Закритого акціонерного товариства "Хімексі" (03061, м. Київ, пр. Відрадний, 95; 01042, м. Київ, вул. Чеська, 1/22; код ЄДРПОУ 23737832) 174991 (сто сімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 00 коп. основного боргу, 1505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 1455 (одна тисяча чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 49 коп. 3% річних, 1779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев'ять) грн. 52 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3.Повернути з державного бюджету України Закритому акціонерному товариству "Хімексі" (03061, м. Київ, пр. Відрадний, 95; 01042, м. Київ, вул. Чеська, 1/22; код ЄДРПОУ 23737832) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплаченого платіжним дорученням №1086 від 21.06.2010 року. як помилково та надлишково сплачені.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Г.П. Бондаренко
Рішення підписано 16.09.2010 року