ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
15 вересня 2010 р. Справа № 6/64
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грица Ю. І.
при секретарі Строїч П. П. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" вул. Б.Хмельницького,59А, м.Івано - Франківськ,76007
до відповідача ЖЕО №8 вул.Будівельників, 4, м.Івано-Франківськ,76006,
про стягнення заборгованості у сумі 16 276грн. 42коп.
за участю представників сторін:
Від позивача: юрисконсульт Бабій С.В., (довіреність № 602-2/09 від 07.08.09),
Від відповідача: представник Лисканюк О.Б., (довіреність № 6/09 від 12.05.10),
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення завданих збитків за договром відповідального зберігання будинкових приладів обліку в сумі 16276грн.42коп.
Заявою від 08.09.10 позивач уточнив позовні вимоги, а саме: просить суд стягнути з відповідача 14141грн.98коп. завданих збитків.
За таких обставин справа розглядається відповідно до уточнених позовних вимог, згідно нової ціни позову - 14141грн.98коп. ( Інформаційний лист ВГСУ від 13.08.2008 N 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України").
Представник позивача позов підтримав. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем порушено умови договору відповідального зберігання будинкових приладів обліку гарячої води та теплової енергії №3-14/П8, який укладено між сторонами в зв"язку з чим позивачем нараховано суму завданих збитків, які слід стягнути з відповідача.
Представник відповідача подав суду письмовий відзив на позов в якому із заявленими позивачем вимогами не погодився з огляду на те, що укладений між сторонами договір виконує належним чином. Про факт викрадення приладів обліку повідомив органи УМВС, проте відповіді щодо проведення перевірки по факту викрадення лічильників не отримав.
Слід також зазначити, що на виконання вимог ухвали суду від 25.08.10 сторонами створено спільну комісію для огляду будинкових приладів обліку гарячої води та теплової енергії, що передані позивачем на баланс відповідача, за результатами якого складено та подано в матеріали справи відповідні акти про фактичні втрати майна.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив, що 28.11.06 між сторонами укладено договір про відповідальне зберігання будинкових приладів обліку гарячої води та теплової енергії №3-14/П8, за умовами якого , згідно актів прийому-передачі, замовник(позивач по справі) передає , а зберігач (відповідач по справі) приймає на відповідальне зберігання майно - будинкові прилади обліку гарячої води та теплової енергії ( розділ 1 договору).
Даним договором обумовлено також права та обов"язки сторін щодо вказаного вище майна та порядку його передання на зберігання і зберігання, зокрема: зберігач зобов"язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення збереження майна; зберігати майно з виконанням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна, а також нести відповідальність за втрату або ушкодження майна замовника, що знаходиться у зберігача, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від замовника до закінчення його зберігання (розділ 2 договору).
Розділом 4 вказаного вище договору сторонами досягнуто згоди щодо положень про відповідальність сторін. Так, згідно п.4.2 договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на відповідальне зберігання і до дати повернення замовнику. У випадку знищення або ушкодження майна повинен за свій рахунок відшкодувати замовнику завдані збитки.
Як вбачається з обставин справи, замовник (позивач по справі) свої зобов"язання за договором № 3-14/П8 від 28.11.06 виконав належним чином - передав зберігачу на зберігання обумовлене договором майно (прилади будинкового обліку гарячої води та теплової енергії), що підтверджується поданими в матеріали справи актами прийому-передачі.
Проте, як стверджує позивач та вбачається із поданих в матеріали справи доказів, зберігач неналежно виконував умови договору, що призвело до втрати переданого на зберігання майна. Даний факт підтверджується поданим в матеріали справи актом про викрадення приладів обліку гарячої води, які знаходилися на балансі ІФТКЕ від 15.09.09 складений за участю представників сторін.
Визначивши суму завданих в зв"язку з втратою майна збитків, позивач 09.10.09 направив на адресу відповідача письмову претензію №ЗП-2/09 в якій просив відповідача в 7-ми денний термін відшкодувати завдані втратою майна збитки в сумі 16276грн.42коп. Проте, відповідач у відповіді на претензію повідомив, що з огляду на те, що при виявленні крадіжки зберігачем вжито всіх необхідних заходів щодо належного виконання умов договору зберігання майна , а тому за відсутністю вини останнього, немає підстав для відшкодування збитків.
В силу дії ст.629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначалося вище , укладеним між сторонами договором визначено та погоджено сторонами ряд зобов"язань зберігача по збереженні майна замовника.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.193 ГК України суб”єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином, вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов”язання.
В силу дії ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У спірному випадку, як випливає із зібраних у справі доказів, мав місце факт неналежного виконання зберігачем умов(зобов"язань) за договором зберігання, внаслідок чого, передане останньому на зберігання майно було втрачено. Доказів того, що зберігачем було вжито всіх заходів щодо належного зберігання майна суду не подано, а відтак, згідно умов договору(п.4.2) зберігач повинен за свій рахунок відшкодувати замовнику завдані збитки.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 623 цього ж кодексу визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).
Як вказано вище, на виконання вимог ухвали суду від 25.08.10 сторонами створено спільну комісію для огляду будинкових приладів обліку гарячої води та теплової енергії, що передані позивачем на баланс відповідача, за результатами якого складено та подано в матеріали справи відповідні акти про фактичні втрати майна в зв"язку з чим позивачем уточнено позовні вимоги.
Таким чином, сума завданих збитків склала 14141грн.98коп.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ( ч.2 ст.34 ГПК України).
Відповідач не представив суду належних доказів у спростування вимог позивача.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Судові витрати понесені позивачем, згідно ст.49 ГПК України, слід відшкодувати з відповідача пропорційно розміру уточнених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 611, 614, 623, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 34, 49, 82-84, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити.
Стягнути з ЖЕО №8, вул. Будівельників, 4, м.Івано-Франківськ, 76006 ( п/р №2600930011453 в "Укрсоцбанк", МФО 3360019, код 19400209) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького,59А, м.Івано - Франківськ, 76007 ( п/р 26006022901 в Іва-Франківській філії ВАТ "Кредобанк", МФО 336161, код 03346058) 14141грн.98коп. завданих збитків, 141грн.42коп. витрат по сплаті державного мита та 205грн.06коп. витрат по сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Грица Ю. І.
рішення підписане 17.09.10
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ Сивак І. М. 17.09.10