21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
19 серпня 2010 р. Справа 9/115-10
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АРДА", код ЄДРПОУ 32232867 (вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, 49083)
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 3209,57 грн. заборгованості
Головуючий суддя Балтак О.О.
Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.
Представники сторін:
позивача: Немировський О.В. - представник за довіреністю;
відповідача: не з'явився;
інші: ОСОБА_3 - НОМЕР_2 виданий Ладижинським МВМ УМВС у Він. обл., 28.01.1997р. ;
Подано позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АРДА" суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі - 3049,19 грн., 3% річних - 20,48 грн., суму пені у розмірі - 139,91 грн., всього - 3209,57 грн.
22.06.2010р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/115-10 та призначено її до розгляду на 05.08.2010р.
В судове засідання 05.08.2010р. з"явились уповноважені представники сторін.
Відповідач подав відзив № б/н від 05.08.2010р., яким позовні вимоги частково визнав в сумі 2745,68 грн.
Однак позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі в частині витребування додаткових доказів не виконав, а саме не надав: докази поставки товару згідно договору поставки № 803-V від 15.08.2008р. - первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), докази про часткові розрахунки відповідачем на суму 33394,95 грн. (платіжні доручення, виписки банку тощо), докази про часткові розрахунки відповідача після пред'явлення позову.
Враховуючи викладене, розгляд справи відкладено на 19.08.2010р.
В судовому засіданні 19.08.10р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 19.08.10р. не з"явився. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином ухвалою № 9/115-10 від 05.08.2010р.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи.
За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/115-10, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
15.08.08р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АРДА" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки № 803-V.
Згідно умов договору (п. 2.1.) постачальник зобов"язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації, яка є невід"ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 4.1. ціни на товар вказуються у специфікації на товар, що є додатком до цього договору.
Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що покупець зобов"язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 14 календарних днів з дня її поставки, але у будь-якому випадку не раніше моменту надання постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 36360,59 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 82018088 від 18.08.2008р., № 81918088 від 18.08.2008р., № 82118088 від 18.08.2008р., № 81409029 від 09.02.2009р., № 81509029 від 09.02.2009р., № 81413049 від 13.04.2009р., № 81513049 від 13.04.2009р., № 81806069 від 06.06.2009р., № 82425079 від 25.07.2009р., № 81906069 від 06.06.2009р., № 81722089 від 22.08.2009р., № 83204099 від 04.09.2009р., № 80219099 від 19.09.2009р., № 125630099 від 30.09.2009р., № 80517109 від 17.10.2009р., № 810180110 від 18.01.2010р., № 807180110 від 18.01.2010р., № 825290110 від 29.01.2010р.
Як стверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та виписками банку, відповідач провів часкову оплату на загальну суму 33394,95 грн.
В результаті чого, станом на час подання позову до суду, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 2965,64 грн.
Як свідчать матеріали справи 22.06.2010р. та 19.08.2010р. відповідач оплатив основний борг в розмірі 2965,64 грн. (квитанція № 101745.345.1 від 19.08.2010р.)
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення 2965,64 грн. основного боргу, оскільки зазначена сума заборгованості погашено відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, а саме після 21.06.2010р.
Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Враховуючи викладене, провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв"язку з тим, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в розмірі 2965,64 грн.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 6.3. договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків, визначених п. 4.2. договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Провівши перерахунок пені за визначений позивачем період з 13.02.2010р. по 07.05.2010р., 3% річних за період 13.02.2010р. по 07.05.2010р. та інфляційних втрат за лютий- березень 2010р., судом встановлено, що розрахунки здійснено позивачем відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 139,91 грн. - пені, 20,48 грн. - 3% річних та 83,55 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 2965,64 грн., із стягненням з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України судових витрат.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, 24321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АРДА", код ЄДРПОУ 32232867 , вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, 49083 (р/р 26009001300065 у АБ ПАТ "АКТА БАНК" МФО 307394) 139,91 грн. - пені, 20,48 грн. - 3% річних та 83,55 грн. - інфляційних втрат, 102,00 грн. - витрат на сплату державного мита, 236,00 грн. - витрат на оплату інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Припинити провадження в частині стягнення 2965,64 грн. основного боргу відповідно до п. 1-1- ч. 1 ст. 80 ГПК України.
5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.
Суддя Балтак О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 25 серпня 2010 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, 49083)
3 - відповідачу (АДРЕСА_1)