ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
10 вересня 2010 року 12:05 № 2а-7303/10/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково- виробнича компанія «Захисні технології України»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача: Островської М.М., представника
від відповідача: не з'явились
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Науково- виробнича компанія «Захисні технології України» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просить :
- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0000171506/0 від 24.03.2010р. про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 429 267,00 грн. і 21 463,00 грн. застосованих штрафних (фінансових санкцій).
- визнати недійсною та скасувати першу податкова вимогу №1/6091 від 02.06.2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 429 270,14 грн. і 21 463,00 грн. застосованих штрафних (фінансових санкцій).
- визнати недійсним та скасувати Рішення про результати розгляду первинної скарги №39005/10/25-011 від 12.07.2010р. ДПІ у Печерському районі м. Києва.
- визнати недійсною та скасувати другу податкову вимогу ДПІ у Печерському районі м. Києва №2/7521 від 15.07.2010р. про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 429 270,14 грн. і 21 463,00 грн. застосованих штрафних (фінансових санкцій).
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач мав всі підстави для включення сум, сплачених до контрагентам до податкового кредиту, податкових повідомлень -рішень про донарахування податкових зобов'язань не отримував.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що зі звітності, наданої позивачем, було встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, сплачених особі, яка не зареєстрована в якості платника ПДВ.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Заступником начальника управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Печерському районі міста Києва Безверхим О.І. 18.03.2010р. було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Науково- виробнича компанія «Захисні технології України», поданої за жовтень 2009 року (дата реєстрації в податковому органі 17 листопада 2009 року, вх. №9001876188) та за листопад 2009 року (дата реєстрації в податковому органі 12 грудня 2009 року, вх. № 9002268469), за результатами якої складено акт від 18.03.2010р. № 0017/1506 (далі -акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено, що за результатами даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по декларації за жовтень 2009р., листопад 2009р. встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом ТОВ «Науково- виробнича компанія «Захисні технології України» та задекларованими податковими зобов'язаннями контрагентом позивача, який має індивідуальний податковий номер 259180126106 на суму ПДВ 429 267 грн.
Відповідачем було направлено позивачу запит від 24.02.2010р. №9446/10/15-711 з пропозицією надати до ДПІ документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність підприємства за січень-грудень 2009р. для проведення документальної невиїзної перевірки звітності з ПДВ. Акт перевірки містить посилання на те, що підприємством документи до ДПІ у Печерському районі не надано.
На підставі викладених висновків акту перевірки відповідачем 24.03.2010р. було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000171506/0, яким позивачу було визначено податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 429267грн. та застосовано 21463грн. штрафних (фінансових) санкцій з вказаного податку.
Зазначене податкове повідомлення -рішення було направлено позивачу поштою, та повернуто відправнику у зв'язку з неможливістю вручити позивачу (відсутністю позивача за місцем реєстрації).
Згідно з актом від 31.03.2010р. податкове повідомлення -рішення № 0000171506/0 було розміщено на дошці податкових оголошень.
Відповідно до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.
У той же час податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Таким чином, податковий борг виникає, зокрема, у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.
Днем узгодження податкового зобов'язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження (частина п'ята пункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
У свою чергу, процедура адміністративного оскарження згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" закінчується:
останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк;
днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;
днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
Водночас, відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить десять днів.
Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.
Однак у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
При цьому порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6 - 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.
Виходячи з наведеного, оскарження платником податків до суду суми податкового зобов'язання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобов'язання не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого. Відтак, зазначена сума залишається податковим боргом платника податків. Разом із тим, у разі позитивного вирішення справи на користь платника податків відповідні податкові повідомлення та вимоги вважаються відкликаними на підставі пункту "в" підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Сплачені (стягнуті) на погашення такого податкового боргу суми можуть за відповідних обставин набути статус надмірно сплачених і підлягають поверненню платникові податків у порядку, визначеному пунктами 15.3, 15.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
При цьому суд враховує правову позицію, викладену в листі Вищого адміністративного суду України від 28.09.2009 р. N 1275/10/13-09.
Отже, податкове зобов'язання позивача, визначене податковим повідомленням -рішенням від 24.03.2010р. № 0000171506/0, є узгодженим та набуло статусу податкового боргу.
Саме з метою погашення даного податкового боргу відповідачем було направлено позивачу податкові вимоги №1/6091 від 02.06.2010 та №2/7521 від 15.07.2010р.
Отже, направлення відповідачем податкових вимог позивачу є правомірним.
Щодо оскаржуваного податкового повідомлення -рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Судом, в процесі розгляду справи, неодноразово витребовувалися від позивача документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, зазначений у деклараціях за жовтень та листопад 2009 року.
Проте, позивачем не було надано суду документів, які свідчили б про правомірність формування податкового кредиту за вказаний період, зокрема, податкових накладних, які були видані платником податку з індивідуальним податковим номером 259180126106 на суму ПДВ 429 267 грн.
Таким чином, позивачем не зазначено жодних підстав та доказів, за якими суд може перевірити правомірність формування позивачем податкового кредиту у жовтні та листопаді 2009 року, у зв'язку з чим висновки акту перевірки про відсутність у позивача права на податковий кредит в жовтні та листопаді 2009 року підтверджені.
Судом не приймаються посилання позивача на подачу уточнюючих розрахунків у серпні 2010 року, з огляду на те, що вказані декларації не були подані позивачем на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення -рішення та податкових вимог.
Крім того, згідно з пунктом 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Отже, зазначеною нормою момент самостійного виправлення помилок обмежений початком проведення перевірки, натомість виправлення помилок позивачем здійснено у серпні 2010 року.
У зв'язку з викладеним, судом вбачаються обґрунтованими висновки акту перевірки та правомірними оскаржувані податкове повідомлення -рішення та податкові вимоги.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя С.К. Каракашьян