ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
19 серпня 2010 року < Час проголошення > № 2а-7753/10/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Дочірнього підприємства «Український термінал»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
про скасування податкових повідомлень -рішень
за участю представників сторін:
від позивача: Лисюка О.Г., представника
від відповідача: Шкодича Ю.В. представника
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось дочірнє підприємство «Український термінал»з позовом про скасування податкових повідомлень -рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 11.05.2010р. № 0003592303/0 та №0003602303/0.
Позовні вимоги ґрунтуються на наступному.
Позивач стверджував, що ним правомірно було віднесено до валових витрат суми, сплачені страховій компанії за договором страхування, оскільки за договором було застраховано комерційні ризики позивача, зокрема, ризик пошкодження вантажу, який зберігається на митному складі. Також позивач стверджував, що ним правомірно віднесено суми до податкового кредиту за податковою накладною № 333 від 31.10.2008р., оскільки вказана накладна містить всі необхідні реквізити.
Відповідачем позовні вимоги заперечувалися з огляду на безпідставність віднесення позивачем до валових витрат сум, сплачених за договором страхування, оскільки за даним договором позивачем було фактично застраховано майно третіх осіб. Також відповідач наголошує на тому, що позивачем було віднесено до податкового кредиту суми за податковими накладними, суми в яких не збігаються з актами приймання -здачі виконаних робіт.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва (далі -відповідач) в період з 31.03.2010 р. по 21.04.2010 р. була проведена виїзна планова перевірка ДП «Український термінал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої був складений Акт №336/23-3/34692797 від 26.04.2010 р. (далі по тексту -Акт перевірки).
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0003592303/0 від 11.05.2010 р., згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 281 545,00 грн., з яких 187 697,00 грн. основного платежу та 93 848,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Також відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0003602303/0 від 11.05.2010 р., згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 317000,00 грн., з яких 211 333,00 грн. основного платежу та 105667,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Підставою для винесення зазначених податкових повідомлень рішень стали висновки про безпідставне віднесення до складу валових витрат на страхування майна у розмірі 750787,00 грн., яке знаходилося на зберіганні у позивача та заниження податку на додану вартість з огляду на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкової накладної №333 від 31.10 2008 р., заповненої, на думку відповідача, з порушенням порядку заповнення.
Щодо наявності зазначених порушень суд відзначає наступне.
1.По податку на прибуток.
Перевіркою було встановлено, що в порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1, п,5.2, п.п.5.4.6, п.5.4, ст.5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач до складу валових витрат безпідставно було віднесено витрати з страхування майна, всього у сумі 750787 грн., у тому числі за IV квартал 2008 року у сумі 750787грн.
ДП «Укртермінал» укладено договір страхування про страхування майна №1001005-14-01-08 від 01.10.2008р. зі Страховою компанією "Кремінь". Предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника (ДП «Укртермінал»), що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням Страхувальником шкоди, заподіяної Третім особам, в наслідок здійснення ним діяльності на митно-ліцензійному складі та складі тимчасового зберігання. За умовами договору страхування, застрахованою вважається відповідальність Страхувальника за заподіяння шкоди майну Третіх осіб, пов'язаної із знищенням або пошкодженням майна Третіх осіб. Страхування здійснюється на підставі страхування правил добровільного страхування Третіх осіб. Об'єктом страхування є автомобілі, страхова сума яких становить 268138,3 тис. грн.
З огляду на те, що позивачем не було надано доказів переходу прав власності на застраховане майно, відповідач дійшов висновку про безпідставність віднесення сум, сплачених за вищезазначеним договором до валових витрат.
Відповідно до пункту 5.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку, серед яких, підпунктом 5.4.6 встановлено і умови віднесення до валових витрат, витрат на страхування.
Отже, нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати на страхування визначені як витрати, віднесення яких можливе за наявності певних умов, на відміну від загальних норм віднесення будь -яких витрат до складу валових, встановлених підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного Закону.
Так, згідно з нормами підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
З урахуванням наведеного вище, суд доходить висновків, що даними нормами визначено конкретний перелік можливих ризиків, страхування яких здійснюється за рахунок валових витрат.
До таких витрат, належать, зокрема випадки страхування ризиків цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам.
Суд доходить висновків, що даною правовою нормою визначено перелік випадків страхування відповідальності платника податку за можливу шкоду (цивільну відповідальність), і коло таких ризиків звужено до можливої шкоди, завданої транспортними засобами, екологічної та ядерної шкоди.
Натомість, за умовами договору, укладеного позивача (п.2.1) страховим випадком було визначено подію, з настанням якої виникає обов'язок (цивільна відповідальність) позивача відшкодувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб.
Отже, позивачем, за умовами договору №1001005-14-01-08 від 01.10.2008р. було застраховано саме можливу шкоду, завдану позивачем майну третіх осіб.
Судом не приймається посилання позивача на норми підпункту 5.4.6, зокрема на те, що дана шкода підпадає під ознаки інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, з таких підстав.
Нормами підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмежено коло видів цивільної відповідальності, які можуть бути застрахованими за рахунок валових витрат, що унеможливлює поширення такого кола за рахунок визначення можливої шкоди в якості іншого ризику, пов'язаного із здійсненням господарської діяльності.
2.Щодо податкового кредиту.
Актом перевірки було встановлено, що у графі 3 податкової накладної №333 від 31.10.2008 року «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця»зазначено наступне: «оренда приміщення за листопад 2008р.». Згідно банківської виписки, сплата за оренду приміщень у листопаді здійснена 31.10.2008 р. у сумі 1 134 000,00 грн. Інших підтверджуючих документів щодо сплати за оренду приміщення у листопаді 2008 року Підприємством не надано. Зазначене було кваліфіковано відповідачем як порушення встановленого порядку заповнення податкової накладної.
Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна, виписана позивачу ТОВ «Ніко- Інвест»містить всі необхідні реквізити. Приписами Закону України «Про податок на додану вартість»жодних вимог щодо порядку нумерації податкових накладних не встановлено, прав на затвердження таких реквізитів, як і форми податкової накладної взагалі, іншим суб'єктам владних повноважень не делеговано.
Приписами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 також не визначено, що сума коштів, визначена в податковій накладній, повинна збігатися та бути підтверджена будь -яким іншим документом.
Обставина використання позивачем орендованого приміщення (отримання послуг оренди) відповідачем не спростовувалася, а обставина перерахування позивачем орендодавцю коштів підтверджується як актом перевірки, так і матеріалами справи.
Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов Дочірнього підприємства «Український термінал» задовольнити частково.
2. Скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва №0003602303/0 від 11.05.2010 р.
3.В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян