25 липня 2023 року м. Харків Справа № 917/1085/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.
секретар судового засідання Семченко Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - Дзюбло О.І. (поза межами приміщення суду) - довіреність б/н від 18.05.2023, самопредставництво
першого відповідача - не з'явився
другого відповідача, апелянта - Остапенко І.О. (поза межами приміщення суду) - ордер ВІ 1131557 від 20.03.2023, свідоцтво 515 від 22.11.2007.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Алмаз-Авто" (вх.№597П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023
у справі №917/1085/22 (суддя Безрук Т.М., повний текст рішення підписано 03.03.2023)
за позовом Полтавської міської ради, м.Полтава
до 1. Приватного підприємства "Карсад І", с.Розсошенці Полтавської області
2. Приватного підприємства "Алмаз-Авто", м.Полтава
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , м.Полтава
про припинення права власності, визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу
До Господарського суду Полтавської області звернулася Полтавська міська рад з позовом до ПП "Карсад І" та до ПП "Алмаз-Авто" з вимогами:
1) про припинення права приватної власності Приватного підприємства "Карсад І" на об'єкт нерухомого майна: будівлю охорони 1989 року побудови 20,5 кв. м., вбиральня 4,4 кв. м. огорожа (металева сітка в металевих стовпах) 850,71 кв.м., ворота (металева сітка в металевих стовпах) 8,5 кв.м., замощення (асфальт) 900,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 931210953240, номер запису про право власності: 14672835, з дати ухвалення скасованого судового акту - рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 12.05.2015, тобто з 12.05.2015;
2) про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія та номер: б/н виданий 02.11.2020, видавник: ОСОБА_1 та директор ПП "Aлмаз-Авто" Артем'єв В.І.;
3) про припинення права приватної власності Приватного підприємства "Aлмаз-Авто" на будівлю охорони 1989 року побудови 20,5 кв. м., вбиральня 4,4 кв. м. огорожа (металева сітка в металевих стовпах) 850.71 кв.м., ворота (металева сітка в металевих стовпах) 8,5 кв.м., замощення (асфальт) 900,2 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ,а реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 931210953240, номер запису про право власності: 39046223, з дати державної реєстрації права власності, тобто з 03.11.2020.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 позов задоволено частково. Визнано недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, виданий 02.11.2020, посвідчений 03.11.2020 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Юлією Миколаївною, в частині передачі до статутного капіталу ПП "Aлмaз-Авто" нерухомого майна: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 931210953240, об'єкт нерухомого майна: будівля охорони, адреса об'єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 , опис об'єкта: будівля охорони 1989 року побудови, загальна площа 20,5 кв.м., вбиральня 4,4 кв.м., огорожа (металева сітка в металевих стовпах) 8,5 кв.м., замощення (асфальт) 900,2 кв.м. Припинено право приватної власності Приватного підприємства "Aлмaз-Авто" (вул. Героїв Сталінграду, буд.10, корпус 1, кв. 187, м. Полтава, 36040, ідентифікаційний код 43896324) на будівлю охорони 1989 року побудови 20,5 кв. м., вбиральня 4,4 кв.м., огорожа (металева сітка в металевих стовпах) 850.71 кв.м., ворота (металева сітка в металевих стовпах) 8,5 кв.м., замощення (асфальт) 900,2 кв. м. розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 931210953240, номер запису про право власності: 39046223. Стягнуто з Приватного підприємства "Aлмaз-Авто" (вул. Героїв Сталінграду, буд.10, корпус 1, кв. 187, м.Полтава, 36040, ідентифікаційний код 43896324) на користь Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м.Полтава, 36000, ідентифікаційний код 24388285) 4962,00 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині - в позові відмовлено.
Другий відповідач, ПП «Алмаз-Авто» з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, та звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою через свого представника, в якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, другий відповідач посилається на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги другий відповідач зазначає щодо визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, що даний акт не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, тому не може бути визнаний недійсним, так як не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а лише є одним із доказів, що підтверджує належне виконання стороною зобов'язання з передачі такого майна. Крім того, відповідач 2 вважає, що суд першої інстанції мав врахувати те, що позивачем не доведено порушення його прав чи інтересів оскаржуваним актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Щодо припинення права власності ПП "Алмаз-Авто", відповідач 2 зазначає, що встановлені ст. 346 ЦК України підстави для припинення права власності, відсутні.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Стойка О.В., Попков Д.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу ПП "Алмаз-Авто" залишено без руху, в з'вязку з відсутністю доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.
Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Алмаз-Авто"; встановлено строк до 22.05.2023 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи до 22.05.2023 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України.
У встановлений судом строк, на адресу Східного апеляційного господарського суду від Полтавської міської ради позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, у якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПП "Алмаз-Авто", рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/1085/22 залишити в силі. Позивач наголошує, що обраний ним спосіб захисту є ефективним способом захисту порушених прав, посилаючись, зокрема на те, що скасування судового рішення про визнання права власності за ПП "Карсад І" на об'єкти нерухомого майна, які в подальшому відповідач 1 передав за актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу відповідача 2, є підставою для припинення такого права власності. Крім того, позивач бажав подати позов саме такого змісту запобігти послідуючим діям відповідачів претендувати на земельну ділянку, де розміщене майно, оскільки чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості.
24.09.2023 ухвалою Східного апеляційного господарського суду призначено розгляд справи №917/1085/22 на 26.06.2023 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, явку визнано не обов'язковою.
Перший відповідач в призначене судове засідання 25.07.2023 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Згідно пункту 11 частини 2 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, яким повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів в тому рахунку і в суді апеляційної інстанції.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції вжито належних заходів щодо повідомлення сторін про час та місце судового розгляду справи, явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, те, що позивачем у відзиві на апеляційну скаргу викладено свою процесуальну позицію щодо оскаржуваного рішення та суті спірних питань, а матеріали справи містять достатній обсяг документів та відомостей для розгляду апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 202, 270 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю позивача та 3-ї особи за наявними в ній матеріалами. Відсутність позивача та його представників, а також 3-ї особи в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційних скарг та не повинна заважати здійсненню правосуддя з урахуванням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача та представника скаржника за апеляційною скаргою, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції Полтавська міська рада звернулася до господарського суду з позовом про припинення права власності ПП "Карсад І" та ПП "Алмаз-Авто" на об'єкт: будівлю охорони А-1, 1989 року побудови, площею 20,5 кв.м., вбиральня Б-1. площею 4.4 кв.м., огорожа №2 металева сітка в металевих стовпах, 850,71 кв.м, ворота № 1 металева сітка в металевих стовпах, площею 8,5 кв.м., замощення №3 асфальт площею 9002 кв.м (надалі - Об'єкт, спірне майно), розташованому за адресою: Київське шосе , 70а у м.Полтаві; реєстраційний номер об'єкта 9312100953240, так як істотне обмеження прав Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради не було усунуто після набрання законної сили відповідним судом рішенням.
За твердженням позивача на сьогодні наявне порушення прав та законних інтересів Полтавської міської ради як власника земельної ділянки за адресою м.Полтава, Київське шосе, 70а, що знаходиться у власності територіальної громади та на якій розташоване зарееєстроване спірне майно як об'єкт нерухомості.
Матеріали справи свідчать, що визнання права власності на об'єкт спірного майна неодноразово було предметом розгляду у цивільній справі №554/5366/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Виконкому комітету Полтавської міської ради, КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради, третьої особи: Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, з приводу чого судами різних інстанцій винесено низку судових актів, зокрема:
- рішенням Октябрського районною суду м.Полтави від 12.05.2015 у №554/5366/15-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , визнано за ПП "Карсад І" право власності на об'єкти за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язано реєстраційну службу Полтавською міського управління юстиції зареєструвати за ПП"Карсад І" право власності на вищевказані об'єкти майна;
- ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 04.12.2018 у справі №554/5366/15-ц роз'яснено рішення Октябрського районного суду м.Полтави 12.05.2015, де вказано, що майно ПП "Карсад І" зареєстрованого у Державному реєстрі нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 5310137000:18:009:0082 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- постановою Полтавського апеляційного суду від 30.10.2020 у справі №554/5366/15-ц апеляційну скаргу Полтавської міської ради задоволено, скасовано рішення Октябрського районного суду м.Полтава від 12.05.2015 та ухвалу Октябрського районного суду м.Полтава від 04.12.2018; ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, КП "Полтава-сервіс", третя особа: Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції, про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності;
- постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03.11.2021 у справі №554/5366/15-ц задоволено касаційну скаргу ПП "Карсад І", скасовано ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18.08.2020 і постанову Полтавського апеляційного суду від 30.10.2020, справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження;
- постановою Полтавського апеляційного суду від 17.01.2022 у справі №554/5366/15-ц задоволено апеляційну скаргу Полтавської міської ради, скасовано рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 12.05.2015 та ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 04.12.2018, постановлено нове рішення; відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог та у задоволенні заяви ПП "Карсад І" про роз'яснення рішення;
- постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06.07.2022 у справі №554/5366/15-ц залишено без задоволення касаційну скаргу ПП "Карсад І", залишено без змін постанову Полтавського апеляційного суду від 17.01.2022.
Згідно із статтею 384 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Згідно з Інформацією від 02.09.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 : реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 104326153101; об'єкт нерухомого майна: "земельна ділянка"; кадастровий номер: 5310137000:18:009:0082; дата державної реєстрації: 27.06.2013; форма власності: комунальна; власник: територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської ради, код ЄДРПОУ: 24388285
Після реорганізації у 2021 року шляхом приєднання до Полтавської міської ради сільських рад Територіальна громада міста Полтави є Полтавською міською територіальною громадою (рішення позачергової другої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 29.01.2021 року "Про реорганізацію шляхом приєднання Абазівської сільської ради, Бричківської сільської ради, Валківської сільської ради, Гожулівської сільської ради, Ковалівської сільської ради, Пальчиківської сільської ради, Сем'янівської сільської Супрунівської сільської ради. Тахтаулівської сільської ради, Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до Полтавської міської ради").
Згідно з Інформацією від 02.09.2022 з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , за ПП "Карсад І" (код ЄДРПОУ 36422178) 21.05.2016 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю охорони на підставі рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 12.05.2015 у справ №554/5366/15-ц; ухвали Октябрського районного суду м.Полтави від 04.12.2018 у справі №554/5366/15-ц;
28.02.2020 припинено вказане право власності ПП "Карсад І" на вказаний об'єкт.
28.02.2020 здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (PHОКПП НОМЕР_1 ) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 931210953240, номер запису про право власності: 35721406 на підставі: договору купівлі-продажу, серія та номер: 747, виданий 28.02.2020, видавник: Святецька І.В., приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області.
03.11.2020 припинено право власності ОСОБА_1 на вказаний об'єкт.
В подальшому відбувся перехід права власності до наступного набувача, а саме 03.11.2020 здійснено державну реєстрацію права власності за ПП "Алмаз-Авто" (код ЄДРПОУ: 43896324) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 931210953240, номер запису про право власності: 39046223 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія та номер б/н, виданий 02.11.2020, видавник: ОСОБА_1 та директор ПП "Алмаз-Авто" ОСОБА_3 .
Як вже зазначалось, позивач вважає, що державна реєстрація права власності об'єкта нерухомого майна, розміщеного незаконно на земельній ділянці комунальної власності м.Полтави, порушує права власника земельної ділянки - територіальної громади в особі Полтавської міської ради.
Позивач посилається також на те, що скасування записів про державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 лише на підставі постанови Полтавського апеляційного суду від 17.01.2022 у справі №554/5366/15-ц є неможливим з огляду на приписи статті 182 Цивільного кодексу України та статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що припинення права власності на нерухомість, як і його виникнення, обтяження та перехід згідно з нормами Цивільного кодексу України підлягають державній реєстрації. Скасування судового рішення про визнання права власності за ПП "Карсад І" на об'єкти майна за адресою: АДРЕСА_1 (які в подальшому ОСОБА_1 передав за актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ПП "Алмаз-Авто"), є підставою для припинення такого права власності.
Суд першої інстанції також погодився з доводами позивача про те, що у випадку задоволення лише однієї позовної вимоги про припинення права власності ПП "Алмаз-Авто", відновлення у повному обсязі прав територіальної громади в особі Полтавської міської ради буде неможливим, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишаться відомості про зареєстроване право власності на вказаний об'єкт за ПП "Карсад І", який передав спірне майно за актом приймання-передачі частки до статутного капіталу. Лише у разі задоволення судом всіх позовних вимог, в т.ч. і визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, буде у повному обсязі відновлено порушене право, оскільки припинить право власності на це майно в цілому.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
По-перше, стосовно позовної вимоги припинити право приватної власності ПП "Карсад І" на об'єкт нерухомого майна розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , слід зазначити наступне.
Згідно з ст. 231 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визнається непорушність прав власності. Частиною другою цієї статті встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Позивач як на підставу припинення права власності за ПП "Карсад І" на нерухоме майно посилається на скасування рішення Октябрьського районного суду м.Полтави від 12.05.2015 у справі №554/5366/15-ц, на виконання якого було внесено відповідний запис про право власності до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень.
Судова колегія враховує, що згідно з правовим висновком, викладеним, зокрема, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 24.01.2020 №910/10987/18, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Поряд з цим, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №643/9788/13-ц.
Таким чином, оскільки рішення Октябрьського районного суду м.Полтави від 12.05.2015 у справі №554/5366/15-ц було скасовано, і воно не породило жодних правових наслідків, ПП "Карсад І" фактично не набуло право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Одночасно суд враховує, що на момент звернення Полтавської міської ради з позовом у справі №917/1085/22 майно: будівля охорони 1989 року побудови 20,5 кв.м., вбиральня 4,4 кв.м. огорожа (металева сітка в металевих стовпах) 850,71 кв.м., ворота (металева сітка в металевих стовпах) 8,5 кв.м., замощення (асфальт) 900,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 931210953240, номер запису про право власності: 14672835, було відчужено від ПП "Карсад І" до ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, а далі - до статутного капіталу ПП "Алмаз-Авто" за актом приймання-передачі нерухомого майна від 02.11.2020.
А отже, відсутні правові підстави для припинення права власності ПП "Карсад І" на спірне майно, оскільки ПП "Карсад І" станом на дату подання позовної заяви не було власником зазначеного майна.
Таким чином, внаслідок скасування відповідного судового рішення, ПП "Карсад І" не набуло права власності на спірне нерухоме майно, проте в подальшому передало майно ОСОБА_1 , що підтверджується належними доказами - поданою позивачем інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № запису 39046223 від 03.11.2020, де наявна інформація про припинення права власності ПП "Карсад І" на нерухоме майно.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги до ПП "Карсад І" про припинення права власності є неналежним та неефективним способом захисту порушених прав позивача, та відповідно підлягають відхиленню.
По-друге, стосовно позовних вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ПП "Алмаз-Авто", посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Ю.М., від 02.11.2020, який підписаний між ОСОБА_1 та ПП "Алмаз-Авто", колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15ц.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Предметом даного господарського спору (з урахуванням відхилення вимоги до ПП "Карсад І" про припинення права власності) є вимога позивача про припинення права приватної власності ПП "Алмаз-Авто" (відповідач 2) на об'єкт нерухомого майна та визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ПП "Алмаз-Авто", підписаний між ОСОБА_1 та ПП "Алмаз-Авто".
Позов заявлено позивачем для захисту прав та законних інтересів на земельну ділянку, що знаходиться в комунальній власності Полтавської міської ради, та на якій розташовано зареєстроване як об'єкт нерухомості спірне майно. В даному випадку позивач не є власником даного майна та ним не оспорюється право на майно.
Звернення з даним позовом обумовлено неможливістю вчинити реєстраційні дії щодо державної реєстрації припинення права власності на зареєстроване як об'єкт нерухомості майно за відсутністю відповідного рішення суду.
Позов обґрунтований положеннями ст.346 ЦК України, якою передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Також, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення ст.182 ЦК України та ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень".
Надаючи кваліфікацію обраному позивачем способу захисту, з урахуванням предмету та підстав позову, колегія суддів застосовує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 03.03.2021 у справі № 913/175/20, від 17.02.2021 у справі №918/158/20.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із Законом.
У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Однак, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1-3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла і на час звернення позивача з позовом, і на час ухвалення судами рішень), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (відповідачами).
Згідно з ч. 1-4 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
В даному випадку, двосторонній акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, виданий 02.11.2020, посвідчений 03.11.2020 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Юлією Миколаївною, є правовою підставою для реєстрації права власності; отримання майна за цим актом, як вклад до Статутного капіталу, є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства, двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов'язків.
Отже, оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні ст.202 ЦК України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов'язків в розумінні ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16.
За ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У даній справі, відчужуючи спірне майно за актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу б/н виданого 02.11.2020 на користь відповідача 2 - ПП "Алмаз-Авто", ОСОБА_1 виступив як власник майна, що має право вільного розпорядження належним йому майном на підставі чинного на час укладання договору рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 12.05.2015 у справі №554/5366/15-ц, видавник: Октябрський районний суд м.Полтави, а отже ПП "Алмаз-Авто" є добросовісним набувачем спірного майна.
Разом з цим, як зазначалось вище, постановою Полтавського апеляційного суду від 30.10.2020 у справі №554/5366/15-ц було скасовано рішення Октябрського районного суду м.Полтава від 12.05.2015 та ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 04.12.2018 - документи, на підстав яких було проведено державну реєстрацію права власності ПП "Карсад-1" на спірний об'єкт нерухомого майна.
Оскільки судом було встановлено протиправність набуття відповідачем 1 права власності на об'єкт нерухомого майна позивач вважає, що і всі інші власники, у тому числі і відповідач 2, якому у послідуючому ОСОБА_1 передавав право власності на цей об'єкт є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства і підлягають припиненню, як незаконні.
Як зазначає позивач, не будучи належним власником майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не мав права передавати майно за актом приймання-передачі до статутного капіталу, у власність ПП "Алмаз-Авто". Отже, у ПП Артем'єва І.М. та ПП "Алмаз-Авто" були відсутні підстави для вчинення відповідного правочину щодо цього майна, оскільки вони не були його законними власниками.
Оскільки акт приймання-передачі спірного майна до статутного капіталу є підставою набуття права власності відповідачем 2, позивач вважає, що у разі задоволення позовної вимоги про визнання недійсним цього акту, буде у повному обсязі скасовано підстави набуття права власності ПП "Алмаз-Авто" на спірне майно, що в свою чергу, позбавляє запис про державну реєстрацію права власності самостійного правового значення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 викладено наступний висновок: тлумачення статей 15, 16 ЦК України свідчить, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
За змістом ст.41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1 та ч.2 ст.319 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Отже, визнання судом недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу порушує права ПП "Алмаз-Авто", як власника всього отриманого за цим актом нерухомого майна, тобто майна, що не є предметом позовних вимог, що є неприпустимим у відповідності до ст. 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також не узгоджується з положеннями ст. 317, 319, 321 ЦК України.
Колегія суддів також звертає увагу, що самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Як зазначалось вище, позов заявлено позивачем для захисту прав та законних інтересів на земельну ділянку, що знаходиться в комунальній власності Полтавської міської ради та на якій розташовано зареєстроване як об'єкт нерухомості спірне майно. У той же час, позивачем не заявлено будь яких вимог щодо прав Полтавської міської ради на спірне майно та на земельні ділянки під такими об'єктами.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що права та інтереси позивача оспорюваним актом приймання-передачі до статутного капіталу не порушені, оскільки спір у даній справі не стосується права власності позивача на зареєстроване як об'єкт нерухомості спірне майно, тому у Полтавської міської ради відсутні будь-які права щодо цього майна, які були предметом передачі за оспорюваним актом приймання-передачі, а обраний позивачем у даному випадку спосіб захисту прав позивача щодо визнання недійсним акту приймання-передачі до статутного капіталу є неналежним та неефективним, оскільки позбавляє 2-го відповідача як власника всього отриманого майна за цим актом.
Таким чином, на підставі викладеного, встановивши відсутність порушеного та оспорюваного права Полтавської міської ради та обрання позивачем неефективного способу захисту прав та інтересів, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ПП "Алмаз-Авто" б/н від 02.11.2020, посвідчений 03.11.2020 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Юлією Миколаївною, та про припинення права приватної власності Приватного підприємства "Алмаз-Авто" на об'єкт нерухомого майна.
Згідно зі ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 пункту 2 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з частиною 1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, доводи апеляційної скарги другого відповідача знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, за висновком апеляційного господарського суду вимоги скарги законні та обґрунтовані, тому вона підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, що в свою чергу призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Отже, оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області №917/1085/22 таким вимогам не відповідає та підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог позивача Полтавської міської ради.
Судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на позивача по справі у відповідності до ст. 129 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та указів №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 18.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, - оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд апеляційної інстанції був вимушений вийти за межі строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ч.1 ст.273 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 270, 273, п.2 ч.1 ст.275, ст.ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Алмаз-Авто" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/1085/22 скасувати в частині:
- визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 02.11.2020, посвідченого 03.11.2020 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Юлією Миколаївною, в частині передачі до статутного капіталу ПП "Aлмaз-Авто" нерухомого майна: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 931210953240, об'єкт нерухомого майна та
- припинення права приватної власності ПП "Aлмaз-Авто" (вул. Героїв Сталінграду, буд.10, корпус 1, кв.187, м. Полтава, 36040, ідентифікаційний код 43896324) на будівлю охорони 1989 року побудови 20,5 кв.м., вбиральня 4,4 кв.м., огорожа (металева сітка в металевих стовпах) 850.71 кв.м., ворота (металева сітка в металевих стовпах) 8,5 кв.м., замощення (асфальт) 900,2 кв. м. розташовану за адресою: Полтавська область, місто Полтава, шосе Київське, будинок 70а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 931210953240, номер запису про право власності: 39046223 та в цій частині ухвалити нове рішення.
В позові відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Полтавської міської ради, (вул.Соборності, 36, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 24388285) на користь Приватного підприємства "Алмаз-Авто" (вул. Героїв Сталінграду, буд.10, корпус 1, кв. 187, м. Полтава, 36040, ідентифікаційний код 43896324) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 11.164,50 грн.
Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 02.08.2023
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка