ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 серпня 2023 року Справа № 918/322/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Мельников О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 травня 2023 року в справі № 918/322/23 (суддя - Андрійчук О.В.)
час та місце ухвалення рішення: 22 травня 2023 року; м. Рівне, вул. Набережна, 26-А; повний текст рішення складено 24 травня 2023 року
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"
до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради
про стягнення 1 456 576 грн 94 коп.
за участю представників сторін:
від Позивача - Янкевич Л.Д.;
від Відповідача - Гольонко М.М..
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія” Здолбунівської міської ради (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача: основного боргу в сумі 1357878 грн 55 коп.; пені в розмірі 89681 грн 63 коп, інфляційних втрат в розмірі 3635 грн 86 коп.; трьох відсотків річних в розмірі 5380 грн 90 коп..
В обгрунтування позовної заяви Позивач посилався на те, що 1 січня 2016 року між Позивачем та Відповідачем підписано заяву-приєднання № 09420UOWFFET106 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), за умовами якого Позивач зобов'язався надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а Відповідач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. На виконання умов договору у період з грудня 2022 року по лютий 2023 року Відповідачу надано послугу з розподілу природного газу на суму 1357878 грн 55 коп., що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу. Позивач вказує, що Відповідач не оплатив надані послуги, відтак за ним рахується заборгованість на цю суму, крім цього, за неналежне виконання зобов'язань за цим договором Позивач нарахував пеню в розмірі 89681 грн 63 коп., 5380 грн 90 коп. 3% річних та 3 635 грн 66 коп. інфляційних втрат, які просить стягнути з Відповідача у судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22 травня 2023 року позов задоволено (а.с. 87-104). Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 357 878 грн 55 коп. основного боргу, 89 681 грн 63 коп. пені, 89 681 грн 63 коп. 3% річних (з тексту рішення вбачається описка в резолютивній частині рішення) та 3 635 грн 66 коп. інфляційних втрат.
Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що Відповідач свої зобов'язання з оплати природного газу, поставленого протягом вказаного періоду, виконав несвоєчасно, що стверджується банківськими виписками, зведеними бухгалтерськими документами (операціями за договором та сальдо по Відповідачу), встановивши при цьому, що сума основного боргу складає 1357878 грн 55 коп..
Також, місцевий господарський суд в своєму рішенні перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, проведений Позивачем, встановив вартість розміру заявлених пені, річних та інфляційних втрат, з огляду на що прийшов до висновку про задоволення вказаних в позовній заяві вимог. Приймаючи таке рішення суд в своєму рішенні зазначив, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просить суд рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення пені в розмірі 89681 грн 63 коп. та прийняти нове рішення в цій частині, яким в стягненні пені відмовити (а.с. 110-115).
Мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що Відповідач зазнає постійних збитків та втрат, зумовлених впровадженим мораторієм підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію. Дані збитки та втрати на переконання апелянта повинні були бути компенсовані за рахунок субвенції державного бюджету. Відповідач при цьому вказує, що у зв'язку з неможливістю фінансування субвенції з державного бюджету на компенсацію в тарифах у 2022 році через відсутність надходження коштів до спеціального фонду державного бюджету, Відповідачу не було компенсовано за рахунок субвенції державного бюджету втрат від мораторію на підвищення тарифів, яка направляється на погашення кредиторської заборгованості, в тому числі перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу природного газу. Відтак, за твердженнями апелянта несвоєчасна оплата за надані послуги з розподілу природного газу була зумовлена причинами, які не залежали від волі Відповідача за відсутності вини останнього та пов'язана із діями держави України, яка ввела мораторій на підвищення тарифів на комунальні послуги. Враховуючи зазначене, з метою забезпечення дотримання розумного балансу між сторонами, Відповідач вважає, що суд першої інстанції мав відмовити Позивачу у стягненні пені або ж зменшити розмір цих нарахувань. Апелянт при цьому констатує, що суд першої інстанції під час розгляду справи при стягненні пені, не перевірив дотримання балансу інтересів сторін при стягненні пені, не взяв до уваги доводи Відповідача щодо відсутності його вини у виникненні заборгованості за договором розподілу природного газу, у зв'язку з чим неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, не застосував відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача в справі № 918/322/23 та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати суду відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 липня 2023 року призначено справу № 918/322/23 до розгляду на 2 серпня 2023 року об 15:00 год.
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 20 липня 2023 року надійшов відзив від Позивача в якому Позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2479 запроваджено мораторій на підвищення тарифів на ринку природного газу на послуги розподілу природного газу для всіх категорій споживачів протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Позивач зазначив, що пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Як вказує Позивач, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у Законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а відтак це право суду. Позивач наголошує, що будь-якої заяви про зменшення нарахованої пені від Відповідача не надходило. Наявні в матеріалах справи докази подані Відповідачем не підтверджують врегулювання заборгованості з Позивачем, а лише підтверджують відсутність фінансування для врегулювання заборгованості.
В судовому засіданні від 2 серпня 2023 року представник Відповідача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, просив рішення суду скасувати в частині стягнення пені в розмірі 89681 грн 63 коп. та прийняти нове рішення в цій частині, яким в стягненні пені відмовити. Представник Позивача вказав, що Відповідач зазнає постійних збитків та втрат, зумовлених впровадженим мораторієм підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію, і що дані збитки та втрати у відповідності до вищенаведеного, повинні були бути компенсовані за рахунок субвенції державного бюджету, однак, у зв'язку з неможливістю фінансування субвенції з державного бюджету на компенсацію в тарифах у 2022 році через відсутність надходження коштів до спеціального фонду державного бюджету, Відповідачу не було компенсовано за рахунок субвенції державного бюджету втрат від мораторію на підвищення тарифів, яка направляється на погашення кредиторської заборгованості, в тому числі перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу природного газу. Представник Відповідача наголосив, що несвоєчасна оплата за надані послуги з розподілу природного газу була зумовлена причинами, які не залежали від волі Відповідача за відсутності вини останнього та пов'язана із діями держави України, яка ввела мораторій на підвищення тарифів на комунальні послуги. Враховуючи зазначене, з метою забезпечення дотримання розумного балансу між сторонами, представник Відповідач вважає, що суд першої інстанції мав відмовити Позивачу у стягненні пені або ж зменшити розмір цих нарахувань. При цьому представник підтвердив не подачу такої заяви суду першої інстанції.
В судовому засіданні від 2 серпня 2023 року представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Позивача вказав, що пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора та констатував, що при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Представник наголосив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Представник Позивача вказав при цьому, що стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а відтак це право суду. Крім того представник наголосив, що будь-якої заяви про зменшення нарахованої пені від Відповідача не надходило. Наявні в матеріалах справи докази подані Відповідачем не підтверджують врегулювання заборгованості з Позивачем, а лише підтверджують відсутність фінансування для врегулювання заборгованості. Представник Позивача вважає, що апеляційна скарга Відповідача є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Рівненської області в частині задоволення позову про стягнення з Відповідача пені прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального прав.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
При цьому колегія виходила з наступного. 1 січня 2016 між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (споживач) укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви - приєднання № 09420UOWFFET106 (надалі - Договір; а.с. 14).
Договір затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498.
У пункті 1.1 Договору вказано, що цей Договір є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
В силу дії пунктів 12.1, 1.2.2 Договору: він укладається на невизначений строк; якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Договору, Оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін; у разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами.
Пунктами 1.2, 1.3 Договору передбачено, що умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України “Про ринок природного газу” і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статті 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За цим Договором Позивач зобов'язався надати Відповідачу послугу з розподілу природного газу, а Відповідач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
У пункті 2.3 Договору визначено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Позивач зобов'язався вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.
Згідно з пунктом 3.1 Договору, Відповідач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Відповідача (його постачальника) доводиться до відома Позивача у встановленому законодавством порядку Позивачем, а до відома Споживача - його постачальником. За відсутності у Відповідача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб Споживача на відповідний календарний період Споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.
За умови включення Відповідача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у розрахунковому періоді та відсутності простроченої заборгованості за цим Договором Позивач забезпечує розподіл природного газу, що належить Відповідачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу. Приймання-передача обсягу газу, належного Відповідачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від Позивача до Відповідача відбуваються на межі балансової належності об'єкта Відповідача. Відповідач забезпечує належну експлуатацію власних газових мереж після межі балансової належності згідно з чинним законодавством, зокрема відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 8 червня 2015 року за 674/27119, або укладає відповідний договір з будь - якою організацією, яка має право на виконання таких робіт з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Порядок укладання акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності Сторін визначений Кодексом газорозподільних систем.
Умовами пункту 3.3 Договору передбачено, що Відповідач, що не є побутовим, зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об'єм споживання природного газу споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу. Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором.
Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Відповідача.
В силу дії пункту 5.1 Договору, облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Позивачем та споживається Відповідачем на межі балансової належності об'єкта Відповідача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Відповідачу здійснюється на межі балансової належності між Позивачем та Відповідачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об'єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об'єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Позивача. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Позивача беруться дані комерційного вузла обліку Відповідача.
При здійсненні обліку спожитого природного газу побутовим Споживачем за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться кубічні метри (м куб.) природного газу, визначені відповідно до фактичних показів лічильника природного газу або відповідно до норм споживання природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України. При здійсненні обліку спожитого природного газу Споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в Кодексі газорозподільних систем. У разі виявлення порушень вимог Кодексу газорозподільних систем при обліку спожитого природного газу побутовим Споживачем та Споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться об'єми природного газу, які нараховуються згідно з вимогами Кодексу газорозподільних систем. Порядок визначення об'єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору. Після запровадження особистого кабінету на сайті Позивача Позивач має можливість скористатися ним для формування звітності (передачі показань лічильника газу) та рахунків за надані послуги, а також ознайомлення з визначеними об'ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Договору оплата вартості послуги Позивач з розподілу природного газу здійснюється Відповідачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Позивача, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
За пунктом 6.3 Договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві- приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
В силу дії пункту 6.4 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Згідно з пунктом 6.6 Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.
Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 7.4 Договору, Відповідач зобов'язався, зокрема здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. Заява - приєднання до умов Договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), зі сторони підприємства підписана директором, його підпис скріплено печаткою юридичної особи.
З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2022 року та січні, лютому 2023 року Відповідачу надано послугу з розподілу природного газу на суму 1 357 878 грн 55 коп., що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу: від 31 грудні 2022 року на суму 519 407 грн 94 коп., від 31 січня 2023 року на суму 419 235 грн 29 коп. та від 28 лютого 2023 року на суму 419 235 грн 32 коп., які підписані представниками сторін та скріплені відбитками печаток останніх без будь-яких зауважень та заперечень.
Як зазначив Позивач у позовній заяві, на момент звернення до суду Відповідачем не оплачено надану послугу, відтак, як встановлено місцевим господарським судом, за ним рахується заборгованість у розмірі 1 357 878 грн 55 коп..
Пунктами 8.1, 8.2 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України. У разі порушення Відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення Відповідачем, що є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені на заборгованість Споживачів, що є побутовими, здійснюється з 01 травня 2019 року. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 89 681 грн 63 коп., 89 681 грн 63 коп. 3% річних та 3 635 грн 66 коп. інфляційних втрат.
Враховуючи невиконання Відповідачем умов Договору щодо несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення
Борг в сумі 1357878 грн 55 коп., пеню в розмірі 89 681 грн 63 коп., 5380 грн 90 коп. 3% річних та 3 635 грн 66 коп. інфляційних втрат.
Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі Договору розподілу природного газу, регулювання яких здійснюється нормами Закону України “Про ринок природного газу”, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2494 від 30 вересня 2015 року.
Відповідно до статтей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Частиною 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу дії статті 525 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1357878 грн 55 коп. основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. Водночас, Відповідач в апеляційній скарзі не оскаржує рішення суду в частині стягнення боргу в сумі 1357878 грн 55 коп..
Окрім суми основної заборгованості за результатами розгляду даної справи, задоволено позовні вимоги щодо стягнення інфляційний втрат з Відповідача на користь Позивача в розмірі 3635 грн 86 коп. та трьох відсотків річних в розмірі 5380 грн 90 коп. (що Відповідачем в апеляційній скарзі також не оскаржується).
Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відтак колегія апеляційного господарського суду не має підстав для перегляду рішення місцевого господарського суду в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду, зважаючи на доводи та зміст апеляційної скарги Відповідача у даній справі є рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені в розмірі 89681 грн 63 коп..
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою Законодавства України, колегія суду досліджує доводи та заперечення Відповідача, наведені в апеляційній скарзі, які зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто пеню, з огляду на відсутність вини Відповідача щодо не виконання умов Договору з оплати природного газу. Відтак дослідивши вказані доводи в контексті наявних у справі доказів колегія суддів зауважує наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29 липня 2022 року (надалі - Закон України № 2479-IX), який набрав чинності 19 серпня 2022 року, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 Закону України № 2479-IX, компенсується: заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення"витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, до яких відносяться витрати на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрати від зменшення кількості абонентів та/або обсягу наданих послуг, втрати від зниження рівня розрахунків, що утворилися (утворяться) за періоди з 1 лютого 2022 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Перелік таких витрат та/або втрат, а також порядок та умови їх розрахунку, затвердження і компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Операторам газорозподільних систем, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною 1 статті 1 Закону України № 2479-IX, компенсуються: заборгованість (грошові зобов'язання) станом на 1 березня 2022 року, що підлягає врегулюванню згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" різниця в тарифах на послуги з розподілу природного газу в обсягах перевищення фактичних витрат, пов'язаних з наданням послуг з розподілу природного газу, за даними звітності, поданої операторами газорозподільних систем до Регулятора, з урахуванням витрат, понесених внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, до яких відносяться витрати на ремонт пошкодженої інфраструктури, над отриманою тарифною виручкою, з урахуванням зниження рівня розрахунків, зменшення кількості абонентів, що утворилася (утвориться) за період з 1 березня 2022 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Обсяг різниці в тарифах на послуги з розподілу природного газу, яка підлягає компенсації згідно з абзацом третім цієї частини, підтверджується Регулятором щомісяця (з урахуванням попередніх місяців) за даними звітності операторів газорозподільних систем. Перелік витрат, понесених операторами газорозподільних систем внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій на ремонт пошкодженої інфраструктури, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 3 листопада 2016 року (далі - Закон України № 1730-VIII) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до абзацу 1 статті 4 Закону України № 1730-VIII, взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення: кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші спожиті енергоносії, використані для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів або операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу, а також кредиторської заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення; кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб'єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії" за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу; кредиторської заборгованості теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам; кредиторської заборгованості оптового постачальника електричної енергії перед теплогенеруючими організаціями в обсязі спожитої для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення електричної енергії (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за електричну енергію), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків; кредиторської заборгованості підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення електричну енергію, її розподіл/передачу, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за електричну енергію), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків; зобов'язань учасників процедури врегулювання заборгованості перед державним бюджетом. У разі відсутності у теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення заборгованості, зазначеної в абзацах другому - сьомому цієї частини, кошти субвенції можуть спрямовуватися для фінансування авансових платежів за споживання енергоносіїв або здійснення енергоефективних заходів (у тому числі на встановлення вузлів комерційного обліку), на реалізацію заходів, передбачених в інвестиційних програмах таких організацій і підприємств, погоджених органами місцевого самоврядування (військово- цивільними/військовими адміністраціями) на 2022 рік та наступні роки, придбання комунальної техніки (фінансовий лізинг) тощо у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, створеними відповідно до вимог цього Закону, станом на 1 липня 2022 року. Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, створеними відповідно до вимог Закону України № 1730-VIII, станом на 1 липня 2022 року, а в подальшому: протягом дії воєнного стану - щокварталу, станом на перше число місяця, наступного за звітним кварталом; після припинення або скасування воєнного стану - станом на перше число сьомого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Статтею 4 Закону України № 1730-VIII визначено, що розрахунки обсягу заборгованості з різниці в тарифах, подані суб'єктами господарювання до територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, розміщуються на офіційному веб-сайті відповідної обласної, Київської міської державної адміністрації (або обласної, Київської військової/цивільної адміністрації - у разі їх створення), а також передаються для оприлюднення на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не пізніш як за три робочих дні до їх розгляду.
Частиною 1 статті 7 Закону України № 1730-VIII передбачено, що на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий до 1 червня 2021 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, отримані до 1 червня 2021 року для їх подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 Закону України № 1730-VIII, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 Закону України № 1730-VIII, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, якщо інше не передбачено цим законом. На заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий з 1 червня 2021 року до 1 липня 2022 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману з 1 червня 2021 року до 1 липня 2022 року для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену до 31 грудня 2022 року, в тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 Закону України № 1730-VIII, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, включених до реєстру, за спожитий до 1 червня 2021 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, отримані до 1 червня 2021 року для їх подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, та не сплачені станом на дату включення до реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом, не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню, за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 Закону України № 1730-VIII, або в інший строк згідно з умовами затверджених мирових угод; підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
В той же час як встановлено апеляційним господарським судом вище в даній постанові, заборгованість Відповідача за Договором розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання споживачем заяви-приєднання № 09420UOWFFET106 до умов Договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), не врегульована відповідно до Закону України № 1730-VIII, а відтак Позивачем правомірно нараховано пеню, що в свою чергу свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги з приводу відсутності вини Відповідача в своєчасній сплаті коштів за отриманий газ з огляду на розповсюдження на Відповідача дії Закону України № 1730-VIII.
Як визначено частиною 1 статтею 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості (з вартості робіт, послуг, тощо, котрі є вже виконані).
Разом з тим апеляційний господарський суд наголошує на факті того, що сторони по справі не відносяться до державного сектору економіки, а тому до них не може застосовуватися частина 2 статті 231 Господарського кодексу України. Відповідно штрафні санкції, котрі визначили сторони не підпадають під обмеженння, встановлені в частині 1 статті 231 Господарського кодексу України.
Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість нарахування пені за визначений період в розмірі 89681 грн 63 коп..
Разом з тим, зважаючи на те, що Відповідач в мотивувальній частині апеляційної скарги зазначав про зменшення пені (при цьому не зазначаючи про це в прохальній частині апеляційної скарги) та не подаючи при цьому будь-якого клопотання під час розгляду справи місцевим господарським судом, то колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В той же час, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру штрафу перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведеного вище слідує, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Крім того, процесуальна норма щодо зменшення розміру пені може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи все вищевказане в даній постанові апеляційний господарський суд констатує, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. При цьому, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінивши подане клопотання суд апеляційної інстанції констатує, що окрім не обгрунтованого конкретними обставинами прохання Відповідача в апеляційній скарзі щодо зменшення нарахувань пені (а.с. 115) Відповідачем взагалі не подано до матеріалів справи в підтвердження такого зазначення про зменшення розміру пені будь-яких належних доказів в підтвердження обгрунтованості такого клопотання (зокрема щодо фінансового становища, обставин погашення заборгованості, тривалості періодів прострочки невиконання грошового зобов'язання, інших об'єктивних підстав невиконання своїх зобов'язань по Договору).
Разом з тим, оцінивши подану заяву суд апеляційної інстанції наголошує і на тому, що сума пені, котру просить зменшити апелянт є значно меншою ніж сума основного боргу, що в контексті недоведення факту того, що сума штрафних санкцій перевищує (значно перевищує) суму збитків кредитора, призводить суд апеляційної інстанції до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, що підлягає до задоволення.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відтак зважаючи на відсутність будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання про зменшення штрафних санкцій, колегія суддів констатує, що стягнення з Відповідача пені у повному обсязі є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення Відповідачем зобов'язання, що є підставою для відмови в клопотанні Відповідача про зменшення пені та задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 89681 грн 63 коп. пені у повному обсязі.
Дане рішення було прийнято місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає оспорюване судове рішення без змін в цій частині.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, наведені в апеляційній скарзі (щодо безпідставного стягнення пені) безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 травня 2023 року в справі №918/322/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 22 травня 2023 року в справі №918/322/23 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Справу №918/322/23 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови виготовлено 3 серпня 2023 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.