вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" липня 2023 р. Справа№ 925/436/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 04.07.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
на ухвалу Господарського суду Черкаської області
від 17.01.2023
у справі №925/436/21 (суддя Г.М.Скиба )
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Солієнко Ірини Миколаївни
до Фізичної особи-підприємця Нечипорука Геннадія Анатолійовича
про стягнення 72000,00 грн, усунення перешкод у здійсненні права користування нежитловим приміщенням
У провадженні Господарського суду Черкаської області перебувала справа № 925/436/21.
Додатковим рішенням суду від 02.11.2021 у цій справі заяву представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в решті вимог заяву відхилено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2021 у даній справі скасовано та прийнято нове додаткове рішення, яким заяву представника фізичної особи-підприємця Солієнко І.М. про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Нечипорука Г.А. на користь фізичної особи-підприємця Солієнко І.М. 13440,67 грн витрат на професійну правничу допомогу.
18.10.2022 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 видано наказ.
До Господарського суду Черкаської області надійшла скарга Фізичної особи-підприємця Солієнко Ірини Миколаївни від 28.12.2022 з вимогами:
визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Павлик Ніни Іванівни щодо винесення повідомлення №б/н від 21.11.2022 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, та зобов'язати останнього усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового наказу у справі №925/436/21 від 18.10.2022 про стягнення з фізичної особи-підприємця Нечипорук Г.А. на користь фізичної особи-підприємця Солієнко І.М. витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13440,67 грн;
стягнути з Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь Солієнко Ірини Миколаївни понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.01.2023 скаргу фізичної особи-підприємця Солієнко І.М. від 28.12.2022 задоволено повністю. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції Павлик Н.І. з винесення повідомлення від 21.11.2022 про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Черкаської області від 18.10.2022 у справі №925/436/21) стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження".
Зобов'язано старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Павлик Н.І. прийняти до виконання наказ Господарського суду Черкаської області від 18.10.2022 у справі №925/436/21 та винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Стягнуто з Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) на користь фізичної особи-підприємця Солієнко Ірини Миколаївни, 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із вказаною ухвалою, Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні скарги повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що державний виконавець був позбавлений можливості відкрити виконавче провадження за наказом Господарського суду Черкаської області від 18.10.2022 у справі №925/436/21 за відсутності у ньому дати народження боржника, оскільки він є фізичною особою, а тому висновки суду про визнання неправомірними дій державного виконавця не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу від 09.02.2023 апеляційну скаргу у справі №925/436/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023 для розгляду апеляційної скарги у справі № 925/436/21 у зв'язку з перебуванням суддів Чорногуза М.Г. І Агрикової О.В. на лікарняному сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №925/436/21 та призначено розгляд справи.
Через канцелярію суду від представника апелянта надійшли письмові пояснення.
08.05.2023 на адресу суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та стягнути з Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 6000, 00 грн.
Розгляд справи відкладався.
У судове засідання представники учасників справи не з'явилися, про розгляд справи повідомлені.
Представник органу ДВС про розгляд справи повідомлений шляхом доставки процесуальних документів в Електронний кабінет ( ухвалу суду від 13.06.2023 доставлено до Електронного кабінету 15.06.2023), що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Позивач про розгляд справи повідомлений на електронну пошту, яка зазначена ним у документах поданих до суду першої і апеляційної інстанції.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся засобами поштового зв'язку, проте вказані відправлення повернулися до суду за закінченням встановленого строку зберігання.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, виходячи зі змісту положень ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116 та 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРЮО прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290 та 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та 14.08.2020 у справі №904/2584/19). Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Отже судом вжито належних заходів для повідомлення учасників про розгляд справи.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності сторін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Судове рішення у даній справі проголошено іменем України та набрало законної сили, на виконання рішення суду видано відповідні накази, які пред'явлені до виконання.
Згідно ч. 3 ст. 327 ГПК України, наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до ст.339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно ч.1 ст.341 ГПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
У ч.2 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
При цьому суд не відділяє статус юридичної особи відділу Державної виконавчої служби управненої державою на примусове виконання рішень суду від посадової особи органу Державної виконавчої служби та її процесуальних та функціональних обов'язків при вчиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні, оскільки посадова особа при вчиненні виконавчих дій представляє орган виконавчої служби.
Проаналізувавши зміст наказу Господарського суду Черкаської області від 18.10.2022 у даній справі на відповідність вимогам ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку, що виконавчий документ містить усі обов'язкові реквізити і дані, які передбачені цим Законом.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.3 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" вимога про зазначення у виконавчому документі дати народження боржника стосується лише фізичних осіб, а не фізичних осіб-підприємців, які є суб'єктами господарювання.
Відповідно ст. 24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Частиною 2 ст. 50 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом;
Статтею 51 ЦК України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно ст.128 ГК України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1. Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - виписка) - документ в електронній або у випадках, передбачених цим Законом, у паперовій формі, який формується за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та податкових органах, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи, а також про проведену реєстраційну дію;
Згідно п.4 ч.1 ст.1. Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що у господарських відносинах фізичні особи-підприємці приймають участь як суб'єкти господарської діяльності, а не як фізичні особи - лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Під час здійснення господарської діяльності фізичні особи-підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків. При цьому решта прав та обов'язків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються та виконуються нею поза межами здійснення господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України та регулюються ним.
В наказі Господарського суду Черкаської області від 18.10.2022 боржником вказано фізичну особу-підприємця Нечипорука Геннадія Анатолійовича, тому вимоги п.3 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" щодо зазначення дати народження боржника - фізичної особи не застосовуються до даного виконавчого документа. Таким чином відсутність у наказі господарського суду відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №471/283/17-ц та від 27.12.2018 у справі №469/1357/16-ц.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про неправомірність дій старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції Павлик Н.І. з внесення повідомлення від 21.11.2022 про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Черкаської області від 18.10.2022 у справі №925/436/21) стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язанням старшого державного виконавця Павлик Н.І. (або іншу посадову особу) Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) прийняти до виконання наказ Господарського суду Черкаської області від 18.10.2022 у справі №925/436/21 та винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Стосовно стягнення витрат на правову допомогу у суді першої інстанції.
Позивачем заявлено до стягнення з Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
27.12.2022 між адвокатом Весеньовим Є.В. та Солієнко І.М. укладено договір про надання послуг адвоката, за умовами якого: адвокат зобов'язується на користь підзахисного надати юридичні послуги та здійснити юридичні дії з питань оскарження дій державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у м.Черкаси ЦМЦМЮ (судова справа №925/436/21) (п.1), а підзахисний (клієнт) зобов'язується оплатити надання правової допомоги та витрати, необхідні для виконання договору (п.1.2); сторони погодили, що: вартість однієї години роботи адвоката складає 1500,00 грн (п.1.3); вивчення спірного повідомлення Придніпровського ВДВС від 21.11.2022, погодження з клієнтом стратегії захисту його порушених прав та роз'яснення судової практики в даній категорії справ 1 година 1500,00 грн; підготовка, друк та подання до суду скарги із додатками 3 години 4500,00 грн; участь у судовому засіданні (одне засідання) 1 година 1500,00 грн (п.1.4); загальна вартість робіт може бути збільшена в залежності від кількості робіт (п.1.5); договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п.2.1).
Згідно з підписаним сторонами розрахунком розміру витрат на професійну правничу допомогу від 28.12.2022 (т.3 а.с.17) загальна вартість наданих послуг адвокатом Весеньовим Є.В. фізичній особі-підприємцю Солієнко І.М. за договором про надання послуг адвоката від 28.12.2022 становить 6000,00 грн. При цьому адвокатом фактично надано наступні послуги: 1) вивчення спірного повідомлення Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) від 21.11.2021, погодження з клієнтом стратегії захисту його порушених прав та роз'яснення судової практики в даній категорії спорів 1 година 1500,00 грн; 2) підготовка, друк та подання до суду скарги з додатками 3 години 4500,00 грн.
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 28.12.2022 (т.3 а.с.19) адвокатом Весеньовим Є.В. прийнято від фізичної особи-підприємця Солієнко І.М. грошові кошти у розмірі 6000,00 грн, як гонорар за договором про надання послуг адвоката від 28.12.2022.
Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України:
ч.1 ст.3. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
ч.1 і 2 ст.4. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом; юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;
ч.1-4 ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;
ст.16. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;
ч.1 ст.58. Представником у суді може бути адвокат або законний представник;
ч.1, п.1 ч.3 ст.123. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;
ч.1-3 ст.124. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору; попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи;
ст.126. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;
ч.4-8 ст.129. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись; якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку; якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час;
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (вказаний правовий висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції враховує, що судом першої інстанції розглядалися заяви, подані учасниками справи на стадії виконавчого провадження, які не є значними за обсягом для вивчення.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин у цій справі та проаналізувавши детальний опис наданих товариству адвокатом послуг, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, колегія суддів вважає, що обґрунтованим розміром витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, які підлягають стягненню з Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є 3000, 00 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
До відзиву на апеляційну скаргу представником надано лише договір про надання послуг адвоката від 01.05.2023, натомість доказів понесених витрат, акту виконаних робіт, розрахунку адвоката чи кошторису витрат не надано, тому суд не розглядає питання розподілу судових витрат.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підлягає частковому задоволенню, ухвала Господарського суду Черкаської області від 17.01.2023 у справі №925/436/21- зміні в частині розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 129, 255, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.01.2023 у справі №925/436/21 змінити в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Пункт 1.3 резолютивної частини ухвали викласти в наступній редакції:
« Стягнути з Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) (м.Черкаси, пр.Хіміків.50, код ЄДРПОУ 34998092, номер рахунку в банку невідомий) на користь фізичної особи-підприємця Солієнко Ірини Миколаївни, ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер рахунку в банку невідомий) 3000,00 грн (три тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
В решті ухвалу залишити без змін.
Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Матеріали справи №925/436/21 повернути суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.08.2023 у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відрядженні з 10.07.2023 по 14.07.2023, перебування суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П. у відпустці з 17.07.2023 по 30.07.2023 та увільненням судді Кравчука Г.А. від роботи у зв'язку з участю у ДФТГ.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
Г.А. Кравчук