вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" червня 2023 р. Справа№ 910/4422/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін
від позивача: Гаврилов Є.Ю. (в залі суду);
від відповідача: Джумурат В.М. (в залі суду);
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023, повний текст рішення складено 20.03.2023
у справі № 910/4422/22 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»
про стягнення 21 038,13 грн,-
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про стягнення 21 038,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем несвоєчасно вносилась плата за поставлену теплову енергію, внаслідок чого у останнього в період з жовтня 2018 року по грудень 2021 року виникла заборгованість у розмірі 17 544,89 грн. Крім того, позивач в порядку ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 981,44 грн та інфляційні втрати у розмірі 2511,80 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/4422/22 в позові відмовлено повністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити позивачу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2023 у справі № 910/4422/22; прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження; розгляд справи здійснювати з повідомленням учасників справи; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/4422/22; ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в повному обсязі; судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покласти на відповідача.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Також скаржник вказує на те, що на підтвердження факту постачання теплової енергії до житлового будинку за спірний період за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, буд. 9, позивачем до позовної заяви надані корінці нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, в яких споживачем зазначено ЖЕК-1018 КП "Центр ОС Шевченківського р-ну", натомість, на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою вцілому, а на окрему частину нежитлового приміщення, корінці нарядів не видаються. Зазначений в корінцях нарядів споживач ЖЕК-1007 КП "Центр ОС Шевченківського р-ну" являється обслуговуючою організацією, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку вцілому за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, буд. 9, саме тому в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно ЖЕК-1007 КП "Центр ОС Шевченківського р-ну".
Скаржник зазначає про те, що обсяг спожитої теплової енергії за спірний період та її вартість за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, буд. 9, підтверджується Обліковими картками за о/р № 9377015-01; Актами приймання-передавання товарної продукції за о/р № 9377015-01; Довідкою про нарахування за теплову енергію за особовим рахунком № 9377015-01.
Скаржник звертає увагу на те, що в актах обстеження нежитлових приміщень споживачем зазначено КП "КК ОЖФ Шевченківського району м. Києва"
На думку скаржника, при винесенні рішення судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що до сфери управління відповідача передано жилий будинок за адресою: місто Київ, вул. Печенізька, 9, відповідач фактичної спожив поставлену теплову енергію та був обізнаний про наявну заборгованість.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що намагаючись довести свою позицію актами обстеження, відповідач підтвердив те, що обстежувані приміщення є житловими, а тому не мають жодного відношення до відповідача, а з акту обстеження № 101003 від 03.01.2018 взагалі вбачається, що приміщення площею 30,6 кв.м є місцями загального користування, а отже є власністю мешканців цього житлового будинку.
Відповідач вказує на те, що на даний час невідомо чи взагалі в багатоквартирному будинку № 9 по вул. Печенізькій у м. Києві, є нежитлове приміщення площею 30,6 кв.м, оскільки матеріали справи не містять таких доказів, як не містять і доказів передачі відповідачу приміщення у вказаному будинку, а саме: акту приймання-передачі чи іншого документу про прийняття-передачу приміщення, інвентарних карток, балансових відомостей тощо, про перебування такого приміщення на балансі відповідача.
Аргументуючи свою позицію розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 80 від 09.02.2011, про передачу у господарське відання відповідача нежитлового приміщення, позивач умисно упускає площу таких приміщень - 18 кв.м, що математично є меншою, ніж та, яка заявлена у позові, тому відповідач не є споживачем послуг позивача у нежитловому приміщенні площею 30,6 кв.м у багатоквартирному житловому будинку № 9 по вул. Печенізька у м. Києві.
Відповідач наголошує на тому, що в підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем не було надано жодного доказу, який би підтверджував як належність відповідачу саме нежитлового приміщення площею 30,6 кв.м, так і жодних доказів, які б свідчили, що саме відповідач є споживачем послуг центрального опалення за вказаною адресою.
Скаржник зазначає, що позивач вказує у позові на те, що обсяг споживання відображено в облікових картках та довідках про нарахування на теплову енергію, проте в ці документи вноситься інформація про споживання теплової енергії з документів, якими фіксуються параметри споживання, як то відомість про параметри споживання чи інший подібний документ, зокрема, у матеріалах справи відсутні документи про фіксування параметрів споживання за період 29.10.2018 по 30.11.2018 (33 дні), з 20.02.2019 по 22.02.2019, що підтверджує відсутність споживання послуг у ці місяці, тому у позивача не було підстав для оформлення облікових карток та довідок про споживання за вказані місяці, а отже включати нараховані суми до суми боргу, крім того, споживання за 20-22 листопада 2020р. включено до розрахунку 2 рази, тобто, замість 3 днів, нараховано за 6 днів.
Також у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що орієнтовний (попередній) розмір витрат на оплату на професійної правничої допомоги адвоката становить 5 000,00 грн, і відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, докази витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення апеляційним судом.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу передачі судової справи, справу № 910/4422/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/4422/22. Призначено справу № 910/4422/22 до розгляду у судовому засіданні 31.05.2023
На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України у судовому засіданні 31.05.2023 оголошено перерву до 27.06.2023.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/4422/22 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 27.06.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/4422/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.06.2023 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/4422/22 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго». Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 Підприємству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам та з 1 травня 2018 року здійснює постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 2.2.1 статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
За доводами позивача, останній 01.02.2021 направив на адресу відповідача проект договору на постачання теплової енергії від 19.01.2021 № 9377015-01 листом з описом вкладень, що підтверджується копіями фіскального чеку, накладної та описом вкладень від 01.02.2021 за № 0103275497030.
Додатком № 8 вказаного проекту договору встановлено, що об'єктом теплопостачання є нежитлове приміщення, площею 30,6 кв.м., розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Печенізька, будинок 9.
Однак, як вказує позивач, станом на дату подання позову до суду, відповідачем так і не було підписано вказаний вище договір. Відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії, за доводами позивача, не звільняє осіб, які її використовують без укладення договору від обов'язку оплатити за фактично спожиту теплову енергію.
Відтак, за твердженням позивача, у зв'язку з несплатою відповідачем за надані послуги з теплопостачання в останнього виникла заборгованість за період з жовтня 2018 по грудень 2021 у розмірі 17 544,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Печенізька, будинок 9, площею 30,6 кв.м, в якому надавалися послуги з теплопостачання за вказаний вище період.
Зокрема, на підтвердження факту постачання теплової енергії в спірне нежитлове приміщення, а також її обсягу, позивачем долучено до позовної заяви копії наступних документів, а саме: акту про прийняття теплового вузла обліку від 16.04.2013 № 307; акту про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи № 110110/19/2715 від 26.09.2019; акту перевірки стану вузла обліку теплової енергетики споживача № 110210/20/2926 від 22.05.2020; корінці нарядів на включення (№ 651 від 20.10.2018, № 28 від 26.10.2019 № 35, від 17.10.20-20, № 778 від 23.10.2021) та корінці нарядів на відключення (№ 31 від 04.2019 № 32 від 05.04.2020, № 27 від 12.04.2021), об'єкту теплоспоживання; відомості обліку спожитої теплової енергії, що підтверджують обсяги споживання теплової енергії, облікові картки (помісячно), а також акти приймання-передавання теплової енергії та довідки про нарахування за теплову енергію з жовтня 2018 року по грудень 2021 року.
Також матеріалами справи підтверджується, що 17.11.2021 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 30/5/4/17970, в якій просив сплатити заборгованість у загальному розмірі 5 159 232,13 грн за надану теплову енергію, до якої було також включено спірний борг. Проте, як вказує позивач, відповідачем не виконано вимоги, заборгованість не сплачено, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання зі сплати за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2018 по грудень 2021.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 7 вказаної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до п. п. 5 та 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Як передбачено ч. 1 ст. 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами. Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абз. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").
Суд зазначає, що положеннями ст. ст. 13, 19 та 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведені висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначив, що відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Печенізька, 9, площею 30,6 кв.м, в якому надавалися послуги з теплопостачання.
Так, зі змісту копії рішення Київської міської ради «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» від 09.10.2014 № 270/270 вбачається, що Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківського району» перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та віднесено його до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Комунальним підприємствам зобов'язано передати Підприємству житловий фонд, який був переданий до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01.08.2014.
Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» закріплено на праві господарського відання майно згідно додатку.
Зі змісту вказаного додатку вбачається, що до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації передано та закріплено за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" жилий будинок за адресою: місто Київ, вулиця Печенізька, будинок 9, загальною площею 9 483,00 кв.м, у тому числі нежитлове приміщення площею 18 кв.м.
Натомість, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, матеріали справи не місять жодних документів, які б свідчили про те, що нежитлове приміщення, площею 30,6 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Печенізька, 9, знаходиться на балансі або в користуванні відповідача. Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин позовних вимог щодо існування та приналежності відповідачу нежитлового приміщення, площею 30,6 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Печенізька, 9 позивачем суду не надано.
Позивачем до матеріалів справи надані акти від ___2017 року, № 20/12029 від 08.07.2020, № 02413 від 20.02.2023 та № 02148 від 03.03.2023, які на думку позивача, підтверджують факт перебування нежитлового приміщення, площею 30,6 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Печенізька, 9, на балансі відповідача.
Дослідивши вказані акти, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вони не можуть вважатися належними та допустимими доказами у даному спорі, оскільки, по-перше, вказані акти складені в односторонньому порядку без належного повідомлення іншої сторони, по-друге, в акті від 2017 року та в акті від 08.07.2020 мова йде про обстеження 2-х нежитлових приміщень площею 15,3 кв. м. у першому та у другому під'їздах у житловому будинку по вул. Печенізька, 9, та вказано що вказані приміщення є місцями загального користування, в актах від 2023 мова йде про обстеження вже житлових приміщень, площею 15,3 кв.м у першому та у другому під'їздах у житловому будинку по вул. Печенізька, 9, у зв'язку із чим, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач є споживачем за фактично надані послуги з постачання теплової енергії у спірному приміщенні, площею 30,6 кв.м, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17 544,89 грн задоволенню не підлягає.
З огляду на те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідними від основної вимоги позивача, у задоволенні якої відмовлено, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Як вже зазначалось, відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80, в редакції розпорядження від 30.12.2016 № 801, за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» закріплено на праві господарського відання майно згідно додатку, зокрема, до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації передано та закріплено за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" жилий будинок за адресою: місто Київ, вулиця Печенізька, будинок 9, загальною площею 9 483,00 кв.м, у тому числі нежитлове приміщення площею 18 кв.м.
Докази, які свідчать про те, що відповідачу були передані нежитлові приміщення площею 30,6 кв.м у матеріалах справи відсутні.
Скаржник стверджує, що надані ним докази підтверджують постачання теплової енергії до приміщення, балансоутримувачем якого є відповідач, однак, враховуючи викладене та докази у сукупності, підтверджують факт постачання теплової енергії до будинку, що знаходиться за спірною адресою, однак такі докази не спростовують того, що саме нежитлове приміщення площею 30,6 кв.м знаходиться на балансі чи якимось іншим чином перебуває у користуванні відповідача.
З урахуванням викладеного, вказані доводи апеляційної скарги також не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/4422/22.
Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/4422/22, відсутні.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/4422/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/4422/22 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/4422/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/4422/22 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/4422/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено та підписано 02.08.2023, у зв'язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко