ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
08 вересня 2010 року 11 год. 20 хв. № 2а-5386/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомМалого приватного підприємства «ВІАС»
ДоДеснянської районної у місті Києві державної адміністрації
Про визнання незаконним та скасування розпорядження від 13.04.2009 р. № 304 в частині, зобов'язання вчинити певні дії
За участю представників сторін
від позивача: Бублікова В.В. паспорт с.МЕ № 797545, директор підприємства
від відповідача: Демченко В.О. за дов. № 6Д від 12.01.2010 р.
Мале приватне підприємство «ВІАС»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження від 13.04.2009 р. № 304 «Про оголошення конкурсу на право укладення договорів оренди нежитлових приміщень»в частині оголошення конкурсу на право укладання договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 369,7 кв. м. у будівлі за адресою: 02217, м. Київ, пр. Маяковського, 26а та рішення Комісії по розгляду питань щодо використання нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Деснянського району, яке викладено в протоколі № 4 від 01.06.2009 р.; зобов'язання розглянути по суті листи від 18.08.2009 р. № 25, № 26 та надати відповідь.
Позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов. Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуване розпорядження є незаконним, винесеним всупереч вимогам чинного законодавства України, а також порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Відповідач надав письмові пояснення, в яких проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.
Позивачем заявлено позовні вимоги про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити певні дії.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Як вбачається з матеріалів справи, МПП «ВІАС»орендує у Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»з 2001 року нежитлове приміщення (будівлю, споруду), за адресою: просп. Маяковського, 26-а, згідно договорів № 0834 від 15.12.2001 р.. 01.01.2003 р., 01.01.2004 р., 01.01.2006 р., 01.01.2007 р., 01.04.2009 р.
Так, згідно договору № 0834 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду, згідно якого орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 29.12.2006 р. № 1861 (додаток 1 пункт 10) передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду), за адресою: просп. Маяковського, 26-а, загальною площею 369,70 кв. м.
Згідно п. 9.1 строк дії договору встановлений з 01.01.2007 р. до 31.03.2007 р.
Відповідно до розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації № 1569 в договір оренди були внесені зміни в частині строку дії договору, а а саме п. 9.1 договору № 0834 належить читати: «Цей договір діє: з «01» січня 2007 р. до «31»березня 2009 р.».
01.04.2009 р. між Комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд»(орендодавець) та МПП «ВІАС»(орендар) було укладено договір № 0834 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду, згідно якого орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.03.2009 р. № 272 (додаток 1 пункт 10) передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду), за адресою: просп. Маяковського, 26-а, загальною площею 369,70 кв. м.
Строк дії договору встановлено з 01.04.2009 р. по 30.06.2009 р. (п. 9.1. договору).
13.04.2009 р. Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією було винесено розпорядження № 304 «Про оголошення конкурсу на право укладення договорів оренди нежитлових приміщень», згідно з додатком якого право на укладення договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 369,7 кв. м. у будівлі за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, 26 а визначено на конкурсних засадах.
На підставі даного розпорядження у травні 2009 року відбувся конкурс на право укладення договорів нежитлових приміщень.
Позивач вважає, вказане розпорядження відповідача є незаконним, адже позивач не мав права на оголошення конкурсу на право укладення договорів оренди нежитлових приміщень, а саме щодо приміщення орендованого позивачем, адже договір оренди майна останнього не закінчився, конкурс на право укладення договору проводиться на вільні приміщення, а також у тому випадку, якщо орендар не скористався переважним правом продовження дії договору. Крім того, позивач вважає, що відповідач перевищив межі наданих йому повноважень, чим порушив ст. 19 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У 2009 році передача в оренду державного та комунального майна згідно зі ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26.12.2008 р. № 835-VІ (далі -Закон № 835) здійснюється виключно на конкурсних засадах.
Деснянською районною у м. Києві радою VII сесії 24 скликання відповідно до ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»було видано рішення № 16 «Про затвердження в новій редакції Положення про порядок проведення конкурсу на право укладення договору оренди нежитлових приміщень, що належать до комунальної власності територіальної громади Деснянського району»від 27.11.2003р.
Відповідно до п. 3.1. затвердженого Положення, проведення конкурсу здійснює комісія по розгляду питань щодо використання нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що належить до комунальної власності територіальної громади Деснянського району.
Межі повноважень зазначеної комісії визначаються рішенням № 15 Деснянської районної у м. Києві ради VII сесії 24 скликання «Про затвердження в новій редакції Положення про комісію по розгляду питання щодо використання нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд), що належать до комунальної власності територіальної громади Деснянського району»від 27.1 1.2003 р.
Відповідно до п. 3 та п. 5 затвердженого Положення основним завданням комісії є:
- розгляд звернень та пропозицій щодо надання в оренду, суборенду, безоплатне користування приміщень, продовження строку дії договору оренди та проведення конкурсу на право укладення договору оренди, розгляд пропозицій щодо найбільш ефективного використання нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району та надання пропозицій голові для підготовки розпоряджень;
- розгляд пропозиції, що надані управлінням комунальної власності з питань, зазначених у п. 3 цього Положення та приймає щодо них рішення, які оформляються протоколом засідання; затверджує умови конкурсів на право оренди нежитлових приміщень, проводить конкурси на право оренди нежитлових приміщень.
Відповідно до п. 16, п. 17 Положення протокол комісії підписується головою комісії та затверджується головою Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації. Затверджений протокол є підставою для підготовки розпорядження Деснянської РДА у м. Києві про надання нежитлового приміщення в орендне користування.
На підставі оскаржуваного розпорядження відповідача у травні 2009 року відбувся конкурс.
Повноваження про прийняття рішення щодо проведення конкурсу надані відповідачу рішенням № 16 Деснянської районної у м. Києві ради VII сесії 24 скликання «Про затвердження в новій редакції Положення про порядок проведення конкурсу на право укладення договору оренди нежитлових приміщень, що належать до комунальної власності територіальної громади Деснянського району»від 27.11.2003 р.
Зокрема, відповідно до пункту 1.2 зазначеного положення «конкурс на право укладення договору проводиться на вільні приміщення за умови відсутності заяви від бюджетної установи, організації та при наявності заяв про оренду від двох або більше суб'єктів господарювання.
Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства у листі від 31.10.2006 р., № 20/4-295 «Про оренду державного та комунального майна»зазначає про те, що якщо не змінилися умови оренди державного чи комунального майна, визначені договором оренди, та якщо орендар належним чином виконував свої обов'язки, згідно з договором, такий орендар має переважне право на продовження договору оренди на новий строк, незалежно від наявності та кількості бажаючих орендувати об'єкт.
Так, згідно п. 7 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах за умови наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі його закінчення відповідно до ч. 2 ст. 26 цього Закону договір припиняється. Якщо орендар після закінчення строку дії договору відмовляється від його продовження (у тому числі через банкрутство), він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, передбачених договором (ч. 1 ст. 27).
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору протягом одного місяця після його закінчення договір оренди може бути продовжений на той самий строк, на який він укладався. Якщо ж на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після цієї дати мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, такий договір припиняється.
Відповідно до абз. 4 ст. 73 Закону № 835 після закінчення строку дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна.
Станом на день проведення конкурсу нсжитлове приміщення загальною площею 369,7 кв. м. у будівлі за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, 26а було орендовано МПП «ВІАС»відповідно до Договору № 0834, строк дії якого було подовжено по 30.06.2009 р. на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації «Про надання в орендне користування нежитлових приміщень»від 31.03.2009 р. № 272.
Отже, конкурс на право оренди комунального майна має проводитись у тому випадку, якщо строк договору оренди такого майна закінчився і орендар не скористався переважним правом продовження договору.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач незаконно оголосив та провів конкурс щодо орендованого позивачем приміщення, вийшов за межі наданих йому повноважень, що в свою чергу призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Щодо вимоги про зобов'язання розглянути по суті листи від 18.08.2009 р. № 25, № 26 та надання відповіді.
Відповідно до ст. 40 Конституції України, громадяни мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Частина 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян»визначає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян»чітко встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Так, позивач звертався до відповідача з листами від 18.08.2009 р. № 25 та № 26 з пропозицією переглянути ситуацію, яка склалася навколо розміру орендної плати за приміщення, яке перебуває у орендному користуванні у МПП «ВІАС»відповідно до умов Договору № 0834, але станом на день прийняття рішення у справі відповідачем не надано позивачу нормативно обґрунтованих відповідей з приводу поставленого питання у вищевказаних листах.
Щодо даної позовної вимоги пояснення у наданих суду відповідачем запереченнях відсутні.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень відповідно до покладених на нього завдань та обов'язків не було надано нормативно обґрунтованої відповіді з приводу порушеного позивачем питання у листах від 18.08.2009 р. № 25 та № 26, а то необхідно зобов'язати Деснянську районну у м. Києві державну адміністрацію як суб'єкта владних повноважень відповідно до покладених на нього завдань, повторно розглянути дані листи та надати нормативно обґрунтовану відповідь.
Статтею 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення в частині відносно позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно було винесено спірне рішення, що в свою чергу призвело до порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Акт державного або іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження від 13.04.2009 р. № 304 «Про оголошення конкурсу на право укладення договорів оренди нежитлових приміщень»в частині оголошення конкурсу на право укладання договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 369,7 кв. м. у будівлі за адресою: 02217, м. Київ, пр. Маяковського, 26а та рішення Комісії по розгляду питань щодо використання нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Деснянського району, яке викладено в протоколі № 4 від 01.06.2009 р. та зобов'язання розглянути по суті листи від 18.08.2009 р. № 25, № 26 та надати відповідь, належить задовольнити.
Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 13.04.2009 р. № 304 «Про оголошення конкурсу на право укладення договорів оренди нежитлових приміщень»в частині оголошення конкурсу на право укладання договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 369,7 кв. м. у будівлі за адресою: 02217, м. Київ, пр. Маяковського, 26а та рішення Комісії по розгляду питань щодо використання нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Деснянського району, яке викладено в протоколі № 4 від 01.06.2009 р.
3. Зобов'язати Деснянську районну у м. Києві державну адміністрацію розглянути повторно листи Малого приватного підприємства «ВІАС»від 18.08.2009 р. № 25 та № 26 та надати нормативно обґрунтовану відповідь Малому приватному підприємству «ВІАС»по суті звернень.
4. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Малого приватного підприємства «ВІАС»за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 10.09.2010 р.