ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
01 вересня 2010 року 10 год. 33 хв. № 2а-7454/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомМіністерства транспорту та зв'язку України
До1) 1) Реєстратора Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»
2) 2) Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»
Третя особаДержавне підприємство «Одеська залізниця»
Про Скасування рішення, зобов'язання провести реєстрацію права власності
За участю представників сторін
від позивача: Кіташевський Д.А. за дов. № 13/15/14-10 від 11.01.2010 р.
від відповідачів: не з'явилися
від третьої особи: Танасюк А.О. за дов. від 04.01.2010 р.
Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами про скасування Рішення Реєстратора Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»та Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»та зобов'язання Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»зареєструвати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на будівлі залізничного вокзалу площею 12309,7 кв. м., що розташована за адресою; м. Одеса, площа Привокзальна,2, згідно технічного паспорту від 24.04.2007 р., що перебувають в повному господарському віданні Державного підприємства «Одеська залізниця»до якого входять наступні літери: літера «А»(підвал) -1543,7 кв. м., літера «А»(І поверх) - 3106,1 кв. м., літера «А»(ІІ поверх) -2249,8 кв. м., літера «Б»(підвал) -3038,4 кв. м., літера «Б»(І поверх) -1259,2 кв. м., літера «Б»(ІІІ поверх) -1112,5 кв. м.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити, вважає рішення суб'єкта владних повноважень таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, адже було прийнято без дотримання вимог чинного законодавства та без врахування фактичних обставин справи.
Відповідач 1 в судове засідання не з'являвся, письмових пояснень по суті позову не надав.
Відповідач 2 в судове засідання не з'являвся, натомість від нього 17.06.2010 р. через Відділ документального обігу надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, в обґрунтування своєї позиції посилається на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсті 07.02.2002 р. № 7/5.
Третя особа підтримала позицію позивача, письмових пояснень по суті адміністративного позову не надала.
Проаналізувавши матеріали справи, пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.
Заявлено вимоги про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 р. у справі № 20/195-08-4046, за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України визнано право державної власності на об'єкт нерухомого майна -будівлю залізничного вокзалу, розташованого за адресою: м. Одеса, Площа привокзальна 2, яке перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.
Оскільки судом було допущено описку, то ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 р. у справі № 20/195-08-4046 в резолютивній частині постанови від 21.05.2009 р. було виправлено арифметичну помилку, а саме замінено цифри -12812,0 кв. м. на цифри -12309,7 кв. м., та роз'яснено, що згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21 травня 2009 року у справі № 20/195-08-4046 до складу будівлі залізничного вокзалу площею 12309,7 кв. м., що розташована за адресою: м. Одеса, площа Привокзальна, 2, згідно технічного паспорту, виданого 24.04.2007 р., входять наступні літери: літера „А” (підвал) -1543,7 кв. м., літера „А” (І поверх) -3106,1 кв. м., літера „А” (ІІ поверх) -2249,8 кв. м., літера „Б” (підвал) -3038,4 кв. м., літера „Б” (І поверх) -1259,2 кв. м, літера „Б” (ІІІ поверх) -1112,5 кв. м.
Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»щодо реєстрації права власності на нежитлові будівлі вокзалу загальною площею 12309,7 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2.
13.04.2010 р. прийнято Рішення реєстратора про відмову в реєстрації, так як площа у постанові Одеського апеляційного господарського суду не відповідає площі у тех.. паспорті від 24.04.2007 р.
З такою відмовою позивач не погодився, вважає її такою, що порушує його права та охоронювані законом інтересів, а тому звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень” та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Пунктом 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (далі -Положення), реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Стаття 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачає обов'язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”).
Право власності та інші речові права на нерухому речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до п. 2.1. Положення, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Згідно п. 10 додатку 1 до п. 2.1. Положення, одним із правовстановлюваних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
В матеріалах справи міститься копія рішення Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 р. у справі № 20/195-08-4046, яке не було оскаржено та набрало законної сили, але БТІ відмовило позивачу у реєстрації права власності.
Відповідно до п. 3.3. Положення, у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Як вбачається підставою відмови в реєстрації права власності є те, що площа у постанові Одеського апеляційного господарського суду ,а саме 12309,7 кв. м., не відповідає площі у технічному паспорті виданого 24.04.2007р. -14600,6 кв. м.
Проте, згідно роз'яснення Міністерства юстиції України від 22.06.2007 р. № 19-32/30 щодо надання роз'яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, встановлено:
-рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (пункт 10 додатка 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5 );
-Конституцією України встановлено , що судові рішення, які набрали законної сили , обов'язкові для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
-Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5 встановлено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності (пункт 3.5.) Так реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватись у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
Таким чином, єдиним законним власником зазначених об'єктів є держава Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Крім того, зміст рішення про відмову в реєстрації від 13.04.2010 р. не відповідає вимогам п. 3.2 Положення, відповідно до якого рішення реєстратора про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно потребує письмового оформлення та повинно містити: дату й місце прийняття рішення; стислий опис майна, щодо якого приймається рішення; підстави винесення рішення та правове обґрунтування; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (за наявності).
Так, всупереч вимогам даного пункту Положення, спірне рішення не містить ані стислого опису майна, ані правового обґрунтування.
Частина 3 ст. 182 Цивільного кодексу України передбачає, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову в реєстрації права власності, БТІ обмежило позивача в здійсненні права власності, набутого у встановленому законом порядку, чим грубо порушив вищенаведені вимоги чинного законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі суду не надали.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, а саме необхідно Визнати протиправним та скасувати Рішення реєстратора Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»Башировой А.А. від 13.04.2010 про відмову в реєстрації та зобов'язати Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»зареєструвати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на будівлі залізничного вокзалу площею 12309,7 кв. м., що розташована за адресою: м. Одеса, площа Привокзальна, 2, згідно технічному паспорту, виданого 24.04.2007р., що перебувають в повному господарському віданні Державного підприємства «Одеська залізниця», до якого входять наступні літери: Літера „А" (підвал) -1543,7 кв. м; Літера „А" (І поверх) -3106,1 кв. м; Літера „А" (II поверх) -2249,8 кв. м; Літера „Б" (підвал) -3038,4 кв. м; Літера „Б" (І поверх) -1259,2 кв. м; Літера „Б" (III поверх) - 1112,5 кв. м
Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення реєстратора Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»Башировой А.А. від 13.04.2010 про відмову в реєстрації.
3. Зобов'язати Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»зареєструвати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на будівлі залізничного вокзалу площею 12309,7 кв. м., що розташована за адресою: м. Одеса, площа Привокзальна, 2, згідно технічному паспорту, виданого 24.04.2007р., що перебувають в повному господарському віданні Державного підприємства «Одеська залізниця», до якого входять наступні літери:
- Літера „А" (підвал) -1543,7 кв. м;
- Літера „А" (І поверх) -3106,1 кв. м;
- Літера „А" (II поверх) -2249,8 кв. м;
- Літера „Б" (підвал) -3038,4 кв. м;
- Літера „Б" (І поверх) -1259,2 кв. м;
- Літера „Б" (III поверх) -1112,5 кв. м
4. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Міністерства транспорту та зв'язку України за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 10.09.2010 р.