ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
30 серпня 2010 року 12:01 № 2а-11151/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О. при секретарі судового засідання Ємельяновій А.С. вирішив адміністративну справу
за позовомВідкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»
до
про Прокуратури міста Києва
про визнання протиправним та скасування припису від 21.08.2009 року №07/1-404 вих.-09
за участю:
представника позивача: Кунцевич О. П.,
представника відповідача: Рибалко Ю.В.
На підставі ч. З ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30.08.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 03.09.2010р.
Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - Позивач, Банк) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Прокуратури міста Києва (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування припису від 21.08.2009 року №07/1-404 вих.-09.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2010 р. відкрито провадження у справі №2а-11151/10/2670 та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання 30.08.2010 р. Позивач, Відповідач прибули.
Позивач позов підтримує в повному обсязі, позовні вимоги обґрунтовує тим, що Відповідачем привнесено припис, який не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки органи прокуратури вийшли за межі наданих їм повноважень.
Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що прокурор діяв з дотриманням вимог чинного законодавства.
Розглянувши подані документи, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позивачем 25.08.2009 року отримано Припис в. о. прокурора міста Києва від 21.08.2009 року №07/1-404 вих.-09 про усунення порушень Законів України «Про банки і банківську діяльність»та «Про оплату праці»(далі - Припис).
В своїй позовній заяві Позивач зазначає, що Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 року №59 «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»»в Банку призначено Тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 10.02.2009 р. до 10.02.2010 р.
Цією ж Постановою з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 10.02.2009 р. до 10.08.2009 р.
Згідно ч.2 Розділу II «Прикінцевих положень»Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»Постановою Правління Національного банку України № 452 від 05.08.2009 р. з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 11.08.2009 р. до 10.02.2010 р.
Відповідно до ч. З ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію:
1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Аналіз зазначених та інших положень Закону України «Про банки і банківську діяльність»дають підстави для висновку, що положення про мораторій надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про прокуратуру»у протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.
Зі змісту Припису, як зазначає Позивач, неможливо встановити які саме порушення допущено Банком, не зазначено яким саме способом Банк має усунути порушення та, відповідно, виконати Припис, що не відповідає ст. 25 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, припис прокурора в частині порушення Банком Закону України «Про оплату праці»та Закону України «Про банки і банківську діяльність»є необґрунтованими, оскільки заробітна плата працівникам банку виплачується вчасно та в повному розмірі, а спір, який виник між Банком та Закритим акціонерним товариством «Догмат Україна»щодо здійснення поточних операцій вирішується в судовому порядку, а за таких умов втручання органів прокуратура в господарські відносини між підприємствами виходить за рамки повноважень прокуратури.
Таким чином, як вважає Позивач, виданий Припис незаконним, оскільки він не відповідає положенням Конституції України і Закону України «Про прокуратуру».
Відповідачем зазначено, що Прокуратурою міста Києва проведено перевірку за зверненнями працівників Закритого акціонерного товариства «Догмат України»щодо безпідставної невиплати їм заробітної плати керівництвом товариства.
У ході перевірки встановлено, що ЗАТ «Догмат Україна»неодноразово перераховувало на транзитний рахунок Шевченківського відділення філії Позивача заробітну плату працівникам та належні до сплати грошові кошти звільненим працівникам для зарахування коштів на зарплатні картки працівників. Проте Позивачем безпідставно повернуто кошти на поточні рахунки товариства, що спричинило заборгованість із виплати заробітної плати перед працівниками вказаного підприємства.
З огляду на вимоги ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Тому, вважає Відповідач, припис відповідає вимогам діючого законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ (із змінами і доповненнями), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2121-111), цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.
Частиною першою ст. 75 Закону №2121-ІІІ визначено, що Національний банк України зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку.
Частинами третьою-шостою цієї ж статті визначено, що тимчасова адміністрація приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття рішення про її призначення.
Тимчасова адміністрація очолюється керівником, який призначається Національним банком України.
Термін повноважень тимчасової адміністрації не може перевищувати одного року з дня її призначення.
Національний банк України має право продовжувати дію тимчасової адміністрації для системоутворюючих банків на термін до одного року.
Відповідно до частин першої-четвертої ст. 85 Закону №2121-ІІІ з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Протягом дії мораторію:
1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 року №59 «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (10.02.2009-10.02.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 10.02.2009 до 10.08.2009, відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 р. №452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2008 до 10.02.2010, крім зобов'язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.
Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2010 року №60 «Про хід виконання програми фінансового оздоровлення Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»продовжено в Банку тимчасову адміністрацію строком на один рік з 11.02.2010р. до 11.02.2011р.
Постановою Правління Національного банку України від 15.04.2010 року №205 «Про внесення пропозиції щодо участі держави в капіталізації Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»унесено на розгляд Міністерства фінансів України пропозицію щодо участі держави в капіталізації банку.
Тимчасовий адміністратор банку - фізична особа - незалежний експерт ОСОБА_1.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 року №1789-XII (із змінами і доповненнями) (далі - Закон №1789-ХІІ) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, відповідно до ст. 8 Закону №1789-ХІІ, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
Прокурор, відповідно до ст. 12 Закону №1789-ХП, розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Пунктом четвертим частини другої ст. 20 Закону №1789-ХІІ передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право давати приписи про усунення очевидних порушень закону.
Відповідно до ст. 22 Закону №1789-ХП письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.
Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.
Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.
Як вбачається з матеріалів справи і не спростовано Позивачем, Законом України від 24.07.2009 p. № 1617-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»статтю 85 Закону №2121-111 викладено в новій редакції, відповідно до частини четвертої якої: м ораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Припис в. о. прокурора міста Києва №07/1-404 вих.-09 про усунення порушень Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про оплату праці»внесено Позивачу 21.08.2009 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний припис внесено з дотриманням вимог чинного законодавства.
Крім того, Посилання Позивача на ту обставину, що спір, який виник між Банком та Закритим акціонерним товариством «Догмат Україна»щодо здійснення поточних операцій має вирішується в судовому порядку, і за таких умов втручання органів прокуратура в господарські відносини між підприємствами виходить за рамки повноважень прокуратури, суд не бере до уваги, оскільки в межах повноважень Прокуратурою міста Києва проведено перевірку звернення працівників Закритого акціонерного товариства «Догмат України»щодо безпідставної невиплати їм заробітної плати керівництвом товариства і правомірно внесено Припис.
З метою оцінювання рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди на підставі частини третьої статті 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Разом з тим, згідно зі статтею 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем не наведено жодного обґрунтування щодо невідповідності дій Відповідача діючому законодавству чи повноваженням, наданих йому Конституцією та законами України.
Таким чином, викладене в позовній заяві спростовується матеріалами справи.
Відповідно до частини першої ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною першою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини першої ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, Позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення Відповідачем прав, свобод чи інтересів Позивача має довести належними та допустимими доказами саме Позивач.
Враховуючи те, що судом не встановлено наявність будь-яких рішень, дій чи бездіяльності Відповідача, як суб'єкта владних повноважень, які стосувалися б порушення вимог чинного законодавства щодо внесення припису про порушення Позивачем Законів України «Про банки і банківську діяльність»та «Про оплату праці», суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. В задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.О. Маруліна