ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
10 вересня 2010 року 14 год. 12 хв. № 10/324
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О. при секретарі судового засідання Ємельяновій А.С. розглянув адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива»
до відповідача Київської регіональної митниці, Департаменту аналізу аналітичної роботи та інформаційного моніторингу
про про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2008 р. №7 та № 8 та скасування акту перевірки від 11.01.2008 р. №0001/8/128000000/0024583590
за участю представників:
від позивача: Мельник Ю.В.,
від відповідача 1: Туз О.А.,
від відповідача 2: Короп О.В.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10.09.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 15.09.2010 р.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Бест Альтернатива»(ідентифікаційний код 24583590) (далі -Позивач, Підприємство) з позовом до Київської регіональної митниці (далі -Відповідач-1), Департаменту аналізу аналітичної роботи та інформаційного моніторингу (далі -Відповідач-2) про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2008 р. №7 та № 8 та скасування акту перевірки від 11.01.2008 р. №0001/8/128000000/0024583590 (з урахуванням уточнень позовних вимог).
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2008 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 10/323 та в адміністративній справі № 10/324. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2009 р. справи об'єднано для спільного розгляду під загальним номером № 10/324.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2010 р. справу № 10/324 прийнято до провадження суддею Маруліною Л.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2010 р. закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання 10.09.2010 р. Позивач, Відповідачі прибули.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення та акт підлягають скасуванню, оскільки при перевірці та оформленні результатів здійснено ряд порушень законодавства.
Відповідачі проти позову заперечують з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи, зазначають, що діяли відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2010 р. провадження у справі закрито в частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки від 11.01.2008 р. №0001/8/128000000/0024583590.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до вимог п. 4 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.04 № 1730, на підставі наказів Департаменту аналізу ризиків та аудиту від 18.01.2007 № 6, від 14.02.2007 № 28, від 20.02.2007 № 30, від 03.03.2007 № 39, від 08.01.2008 № 3 та згідно посвідчень на право проведення перевірки від 22.01.2007 № 1 та від 20.02.2007 №4, виданих Департаментом аналізу ризиків та аудиту головному інспектору відділу аудиту Департаменту аналізу ризиків та аудиту Шмерецькій О.С. та головному інспектору відділу аудиту Департаменту аналізу ризиків та аудиту Качуровській Л.В., проведено перевірку стану дотримання Дочірнім підприємством «Бест Альтернатива»(код ЄДРПОУ 24583590) законодавства України з питань митної справи за період з 22.01.2004 р. по 22.01.2007 р., за результатами якої прийнято Акт від 11.01.2008 р. №0001/8/128000000/0024583590 (далі -Акт).
Відповідно до висновків Акту в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 267 Митного кодексу України Позивачем занижено витрати на транспортування, що спричинило заниження митної вартості товару на суму 117 000,13 грн., що в свою чергу спричинило несплату до бюджету податку на додану вартість в сумі 25 379,53 грн., ввізного мита -9 897,50 грн. та 234,00 грн. митних зборів.
За результатами перевірки Відповідачем виставлені податкові повідомлення-рішення від 11.02.2008р. № 7 та № 8, якими Позивачеві донараховано податкове зобов'язання. Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 7 визначено зобов'язання у розмірі 9 897,50 грн. несплаченого мита на товари, що ввозяться та територію України суб'єктами підприємницької діяльності та штрафних санкцій у розмірі 4 948,75 грн., всього -14 846,25 грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 8 визначено зобов'язання у розмірі 25 379,53 грн. несплаченого мита на товари, що ввозяться та територію України суб'єктами підприємницької діяльності та штрафних санкцій у розмірі 12 689,77 грн., всього -38 069,30 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до ч. 1. п.п. 3.2.2 «Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженого Наказом Державної митної служби України від 30.03.2006 р. № 254 (далі -Порядок №254), посадові особи Держмитслужби зобов'язані у разі виявлення перевіркою порушень законодавства України з питань митної справи порівняти відповідність даних, які містяться в документах, поданих підприємством під час митного оформлення, фактичним даним, виявленим у ході перевірки, на підставі первинних документів підприємства. Однак, перевіряючі не взяли до уваги подані підприємством договори на здійснення транспортно-експедиційних послуг, а запитувати фінансово-господарські документи у осіб, які фактично здійснювали перевезення вантажу, і з якими ДП «Бест Альтернатива»не перебуває у договірних відносинах.
В описовій частині акту, зазначає Позивач, відсутні посилання на конкретні норми законодавства, які порушені ДП «Бест Альтернатива», хоча це прямо передбачено ч.2 п.п. 3.2.2 Порядку №254.
Згідно ч. 3. п.п. 3.2.2 Порядку №254 перевіряючі зобов'язані зазначити первинні документи, що свідчать про наявність порушення, з подальшим відображенням зазначених у них операцій у регістрах, відомостях, головній книзі, балансі тощо. Проте, перевіряючі не навели жодного випадку із переліченого вище, що дає підстави стверджувати Позивачеві, що висновки, які наведені в акті є безпідставними та не ґрунтуються на фактах або первинних документах.
В порушення вимог п.п. 15.1.1 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон №2181-ІІІ) перевіряючі включили до списку ВМД декларацію за № 100000010/4/563103 від 30.11.04 p.
Що стосується митної вартості товару, яка розраховується відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України, Позивач вважає, що до подальших витрат, які не включені до ціни, мають включатись не фактичні витрати перевізника, а витрати імпортера зазначеного товару до ввезення їх на митну територію. Відповідно до ч. 1 ст. 264 Митного кодексу України документально підтвердженими даними є договори на перевезення автомобільним транспортом між чеською фірмою «Альтернатива Кватро»та ДП «Бест Альтернатива», а не документи інших перевізників.
Відповідачі проти позову заперечують, зазначають, що діяли відповідно до ст. 69 Митного кодексу України, Закону №2181-ІІІ, Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень та Порядку дій митних органів при несвоєчасному погашенні платниками податків податкових зобов'язань, затверджений наказом Державної митної служби України від 11.05.2006 № 370, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.05.2006 р. № 613/12487, Порядку дій митних органів при несвоєчасному погашенні платниками податків податкових зобов'язань, затверджений наказом Державної митної служби України від 11.05.2006 р. № 370, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.05.2006 р. № 614/12488, Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок систем звітності та обліку товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом ДМСУ від 30.03.2006 р. № 254, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 01.06.2006 р. № 653/12527.
Відповідачі зазначають, що Київська регіональна митниця, виконуючи розпорядження центрального органу державної влади в галузі митної справи, якому у відповідності до ч.4 cт. 13 Митного кодексу України підпорядковується митниця, та який у відповідності до ч. 3 cт. 13 Митного кодексу України спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів щодо виконання законодавства України в межах митної справи, керуючись вимогами зазначеного законодавства нарахувала та надіслала оскаржувані Позивачем податкові повідомлення.
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України.
Відповідно до ст. 260 Митного кодексу України від 11.07.2001 р. № 92-IV, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Згідно з вимогами ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України Митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті»стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Суд звертає увагу, що Митним кодексом України не визначено, що ці витрати, мають бути понесені лише покупцем.
До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.
Таким чином, згідно зазначених норм до митної вартості включається: ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі, та інші витрати, якщо вони не включені до рахунку-фактури (фактурної вартості). Серед таких витрат однією із складових є транспортні витрати.
При проведенні перевірки використано наступні документи: статут Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива»; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 12.12.1996 р. серія А00№ 01 7293; довідка з ЄДРПОУ від 22.01.2007 р. № 365; довідка про взяття на облік платника податків від 24.01.2007 р. № 12080/29-207; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.11.2003 р. №39049406; вантажні митні декларації з товаро-супровідними документами (далі -ВМД); угоди про надання транспортно-експедиційних послуг, послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом; банківські виписки; матеріали зустрічних перевірок; копії документів, отриманих Департаментом аналізу ризиків та аудиту від суб'єктів, які перебували у фінансово-господарських відносинах з Підприємством.
Підприємством до перевірки були надані наступні документи: ВМД від 30.11.2001 р. № 100000010/4/563103, від 14.02.2005 р. № 100000010/5/148782, від 25.07.2005 р. № 100000010/5/150167, від 20.01.06 № 100000010/5/578068, від 08.08.2005 р. № 100000010/5/150263, від 05.09.06 № 100000008/6/524113, від 05.07.06 № 100000008/6/519622, від 28.07.2006 р. № 100000008/6/521343, від 27.09.2006 р. № 100000008/6/525765, від 01.11.2006 р. № 100000008/6/528674, від 21.01.2005 р. № 100000010/5/148610, від 01.03.2005 р. № 100000010/5/148913, від 18.11.2005 р. № 100000010/5/150998, від 13.12.2005 р. № 100000010/5/151200, від 01.03.2006 р. № 100000010/6/578310, від 29.03.2006 р. № 100000010/6/578518, від 01.11.2006 р. № 100000008/6/528674; договір з організації транспортно-експедиційних послуг від 01.01.2004 р. №01-01/04; договір з організації транспортно-експедиційних послуг від 07.11.2006 р. № 15/1106; транспортна заявка від 06.11.2006 р. № 1; заява на переказ від 17.11.06 № 14.
Перевіркою встановлено, що Позивачем здійснювалась зовнішньоекономічна діяльність згідно наступних контрактів: від 26.10.04 № 7207, укладений Підприємством з Riso Scotti S. P. A. (Італія); від 01.01.06 № 0106, укладений Підприємством з Riso Scotti S. P. A (Італія); від 01.07.03 № 2030, укладений Підприємством з Granitol (Чеська республіка).
Згідно ВМД від 30.11.2004 р. Підприємством ввезено на митну територію України товар - рис довгозернистий «Парбоілд»загальною митною вартістю 51 821,22 грн. Задекларовані витрати на транспортування склали 600,00 грн. Підприємством до перевірки надано договір-заявку від 24.11.04 № 1 на перевезення вантажу автотранспортом, згідно якого Замовником перевезення зазначеного вище вантажу є Підприємство, а Перевізником виступає фірма «Альтернатива Кватро»(Чеська Республіка) та акт виконаних робіт.
Відповідно до п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 р. № 1375 (чинний на момент подання декларацій), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає: угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи; рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу); пакувальні листи; ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню; сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.
Відповідачем-2 для перевірки достовірності задекларованих Підприємством витрат на транспортування товару до митного кордону України, було ініційовано отримання інформації від фактичних фірм-перевізників, які перебували у правових відносинах з Підприємством. Фактичні транспортні витрати, понесені Позивачем за окремими ВМД, визначено Відповідачам-2 шляхом направлення відповідних запитів до транспортних підприємств, які здійснювали ці перевезення.
Фактичне транспортування товару здійснювалось ПП ОСОБА_8 згідно договору б/н від 2004 року на перевезення вантажів в міжнародному сполучені. Замовником транспортування вантажу згідно даного договору є компанія Service S.R.L.»(Італія). Звіркою витрат на транспортування, задекларованих Підприємством, з даними, наданими до перевірки перевізником ПП ОСОБА_8: заявка на перевезення від 17.11.2004 р. б/н на суму 2 500,00 євро, рахунок від 01.12.2004 р. № 217 на суму 2 500,00 євро, банківська виписка від 24.02.2005 р., встановлено факт заниження Підприємством задекларованих витрат на транспортування зазначеного товару.
Аналогічні обставини виявлені при перевірці ВМД від 14.02.2005 р., від 25.07.2005 р., від 08.08.2005 р., від 20.01.2006 р., від 13.12.2005 р., від 05.07.2006 р., від 28.07.2006 р., від 01.03.2005 р., з'ясовано, що фактичне транспортування товару здійснювали ПП ОСОБА_8, МПП «Трейд», ТОВ «Атман», ТОВ «Тріанекс», ПП ОСОБА_9, та встановлено факт заниження Позивачем задекларованих витрат на транспортування зазначеного у ВМД товару.
Встановлено відповідність задекларованих Позивачем витрат на транспортування товару у ВМД від 01.11.2006 р., від 27.09.2006 р., від 15.11.2006 р.
Згідно ВМД від 21.01.2005 р., від 18.11.2005 р., від 05.09.2006 р., від 20.09.2005 р. -фактичне транспортування здійснювали ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_10, ПП ОСОБА_11, однак підтверджуючих документів щодо розрахунків не надано.
Згідно ВМД від 01.03.2006 р., від 29.03.2006 р. фактичне транспортування товару здійснював МПП «Гучтранс» -встановлено відсутність фінансово-господарських відносин з Підприємством, а тому перевірити достовірність задекларованих товарів було неможливим.
Суд звертає увагу, що при проведенні перевірки на запит Відповідача-2 Підприємством не надано товаро-супровідних документів, рахунків-фактур на оплату послуг з перевезення вантажів, платіжних документів, банківських документів та інших документів, зазначених в Акті, які б підтверджували фактичну оплату за транспортування товару.
Обґрунтування Позивачем розміру транспортних витрат в сумі 6 000,00 грн. на перевезення товару, яка включається до митної вартості товару, (відповідно до ВМД, по яких встановлено факт заниження задекларованих витрат на транспортування товару) договором №01-01/04 з організації транспортно-експедиційних послуг між фірмою «Альтернатива Кватро»та Позивачем суд не бере до уваги з огляду на таке. Як вбачається з тексту вищезазначеного договору, фірма «Альтернатива Кватро»не є перевізником, як зазначає Позивач, а експедитором, та відповідно до п. 1 договору організовує транспортно-експедиційні послуги з метою доставки вантажів до пункту призначення. При виконанні обов'язків за цим договором експедитор діє на комісійних началах, а саме: укладає необхідні угоди та вчиняє необхідні дії від свого імені за дорученням та за рахунок клієнта (Позивача) (п.п. 1.2. п. 1 договору).
Крім того, суд зазначає, що Відповідачами до митної вартості товару включено суму за послуги з перевезення товару для Позивача за рахунками перевізника, які виставлялись для оплати замовникам.
Розрахунок сум податків та зборів (обов'язкових платежів) несплачених до бюджету Підприємством у наслідок заниження митної вартості імпортованих товарів було здійснено за результатами отриманих документів від фірм-перевізників, які додано до заперечень, шляхом встановлення різниці між задекларованими витратами на транспортування в деклараціях митної вартості та фактичними витратами на доставку імпортованого товару. Таким чином, було виявлено подання Позивачем до митного оформлення недостовірної інформації, що призвело до порушення ст. 267 Митного кодексу України у частині повноти визначення митної вартості товарів, що спричинило несплату до бюджету податків та зборів (обов'язкових платежів).
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що він не погоджується, що ним було сплачено всю суму, зазначену в документах фірм-перевізників, однак і не надав суду доказів, які б це спростовували.
З огляду на викладене вище, Відповідачами додержано норм законодавства, прийнято рішення, що не суперечить законодавству України з питань митної справи.
Суд звертає увагу, що ним не беруться до уваги висновки судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7418/11879 з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1.1. наказу Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.11.98 за № 705/3145 (далі -Інструкція), порядок призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, що не працюють у державних спеціалізованих установах, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Митним кодексом України, Законами України «Про судову експертизу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи та цією Інструкцією.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про судову експертизу»від 25.02.94 № 4038-ХИ, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. До спеціальних знань судового експерта при проведенні судової експертизи не належать юридичні знання, а саме, висновок експерта не може торкатися правових питань.
Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Вирішення питань, пов'язаних з визначенням митної вартості передбачає використання юридичних знань в галузі митного права. Отже, такі питання є питаннями правового характеру та перебувають поза компетенцією судових експертів-економістів.
Відповідно до Інструкції економічна експертиза включає дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, дослідження документів фінансово-кредитних операцій.
Визначення митної вартості товарів, а також встановлення сум, що включаються до митної вартості товарів не є завданням такої експертизи.
Більш того, згідно із Положенням про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 86/5 від 09.08.2005 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.08.2005 р. за № 882/11162 із змінами, для проведення судової економічної експертизи фахівцям науково-дослідних установ судових експертиз Мін'юсту кваліфікація експерта присвоюється за такими спеціальностями: дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; дослідження документів фінансово-кредитних операцій.
Отже, вирішення питань про безпосереднє визначення митної вартості товарів перебуває поза компетенцією судових експертів.
Відповідно пунктів 127 та 128 до Інструкції економічна експертиза включає дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, дослідження документів фінансово-кредитних операцій.
Головними завданнями дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності є: установлення документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення; установлення документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, в тому числі грошових, основних засобів, надання послуг; установлення документальної обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів, цінних паперів; установлення документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат; установлення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку валового доходу та валових витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток; установлення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість; установлення недоліків в організації бухгалтерського обліку контролю, які сприяли або могли сприяти завданню матеріальної збитків або перешкоджали її своєчасному виявленню.
До компетенції експертів науково-дослідних установ не належить вирішення питань правового характеру та надання оцінки правильності застосування митними органами норм законодавства України з митної справи при визначенні митної вартості.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В силу частини першої ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами як суб'єктами владних повноважень доведено правомірність прийнятих ними оскаржуваних рішень.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94. 98, 117, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. О. Маруліна