ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
06 вересня 2010 року 10 год. 50 хв. № 2а-9946/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Ємельяновій А.С. розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС в М. Києві, Головного управління МВС України в м. Києві
проскасування рішення та зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
позивача: ОСОБА_2,
відповідача-1: не прибув,
відповідача-2: Губарєва О.М.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06.09.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 10.09.2010 р.
Представник за довіреністю ОСОБА_2 звернулась в інтересах Позивача ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС в м. Києві, Головного управління МВС України в м. Києві про скасування рішення від 03.06.2010 р. щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну та скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні, зобов'язання вчинити дії - поновити ОСОБА_1 посвідку на постійне місце проживання в Україні та штамп в національному паспорті про наявність дозволу на постійне проживання в Україні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2010р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання, ухвалою від 11.08.2010р. - закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання представники Позивача та Відповідача-2 прибули, Відповідача-1, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, не прибув.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення від 03.06.2010 р. прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому підлягає скасуванню.
Відповідачі проти позову заперечують з підстав, викладених у письмових запереченнях від 30.07.2010 р. № 11/вх. 6319 та поясненнях, наданих в судових засідань.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд -
В 2009 році громадянин Туркменістану ОСОБА_1, разом з іншими членами сім'ї, звернувся з документами до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС в м. Києві з метою отримання громадянства України.
Рішенням Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС в м. Києві від 03.06.2010 р. скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Туркменістану ОСОБА_1, вилучено посвідку на постійне проживання та анульовано штамп в національному паспорті про наявність дозволу на постійне проживання в Україні (далі -рішення від 03.06.2010 р.).
Позивач не погоджується із рішенням від 03.06.2010 р., вважає, що при його прийнятті не враховано всіх обставин по справі. При отриманні документів для проживання в Україні, зазначає Позивач, він норм законодавства не порушував, неправдивих відомостей не надавав, документи не підробляв. За дев'ять років безперервного проживання в Україні він та його сім'я законів не порушували, сплачували всі податки, мали законні джерела існування.
Відповідачі проти позову заперечують з наступних підстав. Громадянину Туркменістану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в 2002 році оформлено дозвіл на імміграцію на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію»(як повнорідному брату громадянки України - ОСОБА_5). В 2010 році у зв'язку з поданням клопотання громадянином ОСОБА_1 про оформлення громадянства України, Державним департаментом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України зроблено запит до відділу ГІРФО УМВС України в Хмельницькій області щодо підстав документування громадянки ОСОБА_5 паспортом громадянина України НОМЕР_1 від 12.03.2002 р. Проведеною службовою перевіркою з'ясовано, що зазначений паспорт видано безпідставно, підтвердження належності до громадянства України ОСОБА_5 відсутні. Керуючись п. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію»і на підставі зазначеної інформації, дозвіл на імміграцію ОСОБА_1 правомірно будо скасовано, про що прийнято рішення від 03.06.2010 р.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є рішення Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС в м. Києві від 03.06.2010 р., як рішення суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до статті 6 Закону України від 07.06.2001 р. № 2491-III «Про імміграцію»(далі -Закон № 2491-III) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: 1) приймають заяви разом з визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; 3) приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) видають та вилучають у випадках, передбачених цим Законом, посвідки на постійне проживання; 5) ведуть облік осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Суд зазначає, що у 2004 році при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_1, Відповідачами на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону 2491-III проведено перевірку щодо підстав залишення на постійне проживання на території України Позивача, за результатами якої підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявлено, та надано посвідку на постійне місце проживання в Україні безстроково.
Дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України (стаття 12 Закону № 2491-III).
Статтею 13 Закону № 2491-III передбачено, що орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання. Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.
Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованими йому органами, можуть бути оскаржені у встановленому порядку до суду (стаття 15 Закону № 2491-III).
Відповідно до п. 21-23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 р. (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 810) (далі -Порядок) дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Таким чином, з аналізу даної норми слідує, що при врахуванні усіх обставин під час процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію, суб'єкт владних повноважень може прийняти як позитивне, так і негативне рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем-1 не дотримано процедури прийняття рішення від 03.06.2010 р. відповідно до зазначеного Порядку. Так, Відповідачами не доведено суду щодо внесення подання до органу, який прийняв рішення про надання дозволу, не надано суду доказів, які б підтверджували, що з метою всебічного вивчення подання Відповідачем-1 вчинено дії із збирання додаткової інформації в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб. Також суд звертає увагу, що іммігранта ОСОБА_1 не запрошували для надання пояснень.
Крім того, як зазначає представник Позивача, і не заперечується Відповідачами, ОСОБА_1 закінчив школу в місті Києві у 2002 році, працює продавцем, проживає разом з сім'єю в квартирі, що є у власності його батька. До відповідальності (цивільної, адміністративної, кримінальної) не притягувався, забезпечений засобами для проживання. Більше року спільно проживає з громадянкою України ОСОБА_6, мають дочку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про народження від 21.05.2010 №НОМЕР_2), якій 29.07.2010 р. було видано довідку №908/10 про реєстрацію громадянкою України.
Із довідки ДІМ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві від 29.07.10р. № 47/1-29 вбачається, що сім'я Айрапетян характеризується позитивно за місцем проживання, порушень громадського порядку не допускають, спиртними напоями не зловживають, скарг на них не надходило, до адміністративної та кримінальної відповідальності члени родини не притягувалися, на профілактичному обліку не перебували і компрометуючі матеріали на них відсутні (довідку долучено до матеріалів справи).
Таким чином, проаналізувавши вимоги чинного законодавства в сфері імміграції, суд приходить до висновку, що рішення від 03.06.2010 р. винесено Відповідачами без дотриманням процедури прийняття таких рішень, прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами Позивача; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а отже, підлягає скасуванню.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не довели правомірність прийнятого рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати рішення Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС в м. Києві від 03.06.2010 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянина Туркменістану ОСОБА_1.
3. Зобов'язати Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС в м. Києві поновити громадянину Туркменістану ОСОБА_1 посвідку на постійне місце проживання в Україні.
4. Зобов'язати Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС в м. Києві поновити громадянину Туркменістану ОСОБА_1 штамп в національному паспорті про наявність дозволу на постійне проживання в Україні.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 03,40 грн.
Суддя Л.О. Маруліна