Дата документу 26.07.2023
Справа № 334/3899/23
Провадження № 2/334/1830/23
26 липня 2023 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,
за участі секретаря - Прийменко А.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,
19 травня 2023 року до Ленінського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кукурудза Романа Орестовича до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_4 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №4519 від 14.09.2001, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кіяницею О.В. Реєстрація права власності підтверджується реєстраційним посвідченням, виданим ОП ЗМБТІ 17.09.2001 року, про що внесено запис за реєстровим №37080, в реєстрову книгу №252.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,86 кв.м., в т.ч. житловою площею 26,52 кв.м.
Спадкоємцями за законом І черги після смерті ОСОБА_4 є діти померлої: ОСОБА_1 - позивач та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - відповідачі.
Факт родинних відносин з померлою матір'ю підтверджується свідоцтвами про народження та свідоцтвом про шлюб.
28.02.2017 року ОСОБА_4 склала заповіт, що був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю.С. та зареєстрований в реєстрі за №316, відповідно до якого спадкоємцем всього свого майна, яке на день її смерті виявиться їй належним, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, призначила ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
01.07.2022 року позивач склав заяву про прийняття спадщини, на якій того ж дня його підпис було посвідчено Генеральним консульством України в Сан-Франциско, США, за р. №570/4-446, котра 27.07.2022 року була подана приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. через повірену особу - ОСОБА_5 , що діяла на підставі довіреності, посвідченої 01.07.2022 року Генеральним консульством України в Сан-Франциско, США, за р. №570/4-447 (заява про прийняття спадщини зареєстрована нотаріусом за №191). На підставі зазначеної заяви було заведено спадкову справу №100/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 (номер у Спадковому реєстрі: 69516575).
22.03.2023 позивач в особі повіреної ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Проте у відповідь нотаріус того ж дня видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.03.2023 р. №167/02-31, в якій зазначила, що з правоустановчого документа на спадкову квартиру та за даними реєстру актів цивільного стану вбачається, що 14.09.2001 р. вказана квартира була придбана ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6
(батьком сторін), а тому за правовим режимом квартира перебуває не в особистій приватній власності спадкодавиці ОСОБА_4 , а у спільній сумісній власності подружжя батьків сторін. Батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкова справа після нього не заводилась. На день відкриття спадщини він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним були зареєстровані його діти, відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 , а також його дружина, їхня мати ОСОБА_4 , що підтверджується листом Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 10.08.2022 р. №04-07/3/6706. За життя подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 поділу або визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1 не здійснювалося.
Оскільки документ, що посвідчує право власності на квартиру, виданий на ім'я ОСОБА_4 , та частка зі спільного майна подружжя на спадкодавця ОСОБА_6 не виділена, нотаріус дійшла висновку, що видати свідоцтво про право на спадщину не є можливим.
Враховуючи, що після смерті ОСОБА_6 , який був співвласником квартири АДРЕСА_1 , спадкова справа не заводилась, а отже спадщина після не нього не оформлювалась, постає питання про структуру власності на зазначену квартиру на час відкриття спадщини після спадкодавиці ОСОБА_4 .
Отже, на час смерті ОСОБА_6 квартира належала на праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , що означає рівність умовних ідеальних часток співвласників (по 1/2 у кожного). Подальша юридична доля квартири визначається змістом спадкових відносин, обумовлених смертю ОСОБА_6 як співвласника квартири. Для цього потрібно встановити коло спадкоємців, що прийняли спадщину після його смерті.
В період з 04.10.2001 року по день смерті ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилась, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №69653542 від 04.08.2022.
За життя подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 поділу або визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1 не здійснювалося.
Позивач та відповідачі не прийняли спадщину, що відкрилась після смерті їхнього батька ОСОБА_6 . Єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину після ОСОБА_6 була його дружина ОСОБА_4 , оскільки тільки вона постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК).
З урахуванням викладеного, представник позивача просить визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою від 23.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження; витребувано від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяни Юріївни копію спадкової справи №100/2022, що заведена після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , як доказ у справі.
Ухвалою від 21.06.2023 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
08.06.2023 року від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяни Юріївни надійшла копія спадкової справи №100/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .
12.06.2023 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнав заявлену позовну вимогу в повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутності. У відзиві зазначив, що викладені в позовній заяві обставини відповідають дійсності: хоча на день смерті батька ОСОБА_6 вони були прописані за однією адресою, фактично ОСОБА_2 за тією адресою ніколи не проживав. Спадщину ні після батька, ні після матері він не прийняв і претендувати на неї не збирався, тому проти задоволення позову не заперечує.
13.07.2023 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кукурудза Р.О. надійшла заява, в якій він просить суд розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі; на фіксуванні судового засідання технічними засобами не наполягає.
13.07.2023 року від відповідачки ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона позов визнала, просила розглянути справу без її присутності в судовому засіданні. У відзиві вказала, що зміст позовної заяви є правдивим: після укладення шлюбу в 1989 році вона з батьками більше не проживала. Квартиру по вул. Рекордній батьки придбали у 2001 році, тому ні вона, ні позивач ОСОБА_1 , ні відповідач ОСОБА_2 в ній ніколи не жили. Спадщину як після батька, так і після матері вона не приймала та на неї не претендує, право на обов'язкову частку у спадщині їй не належить. Проти задоволення позову заперечень не має.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Оскільки обидва відповідачі у поданих ними відзивах на позовну заяву визнали позов, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
Дослідивши матеріали справи, копію спадкової справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимогст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.ст.81-83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Положеннями ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 12.08.1967 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений шлюб, який був зареєстрований Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 507, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб. При реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
Від спільного проживання у подружжя народилися діти: сини - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та дочка ОСОБА_9 .
02.09.1989 року ОСОБА_9 зареєстрували шлюб з ОСОБА_10 , у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».
14.09.2001 року ОСОБА_4 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_6 , уклала договір купівлі-продажу, що був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею О.В. за реєстраційним номером 4519, відповідно до якого придбала квартиру АДРЕСА_1 .Згідно з реєстраційним посвідченням право власності на квартиру зареєстровано Орендним підприємством Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації, про що внесено запис в реєстрову книгу №252 за реєстровим №37080 17.09.2001 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.
В період з 04.10.2001 року по день смерті ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилась, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №69653542 від 04.08.2022.
28.02.2017 року ОСОБА_4 склала заповіт, що був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю.С. та зареєстрований в реєстрі за №316, відповідно до якого спадкоємцем всього свого майна, яке на день її смерті виявиться їй належним, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, призначила ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
В період з 04.10.2001 року по день смерті ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
01.07.2022 року позивач ОСОБА_1 склав заяву про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , за законом та за заповітом. Його підпис на заяві був посвідчений Генеральним консульством України в Сан-Франциско, США, за №570/4-446. 27.07.2022 року заява про прийняття спадщини була подана приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. представницею ОСОБА_1 - ОСОБА_5 .
На підставі поданої заяви нотаріусом Кукурудз Т.Ю. було заведено спадкову справу №100/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 (номер у Спадковому реєстрі: 69516575).
Станом на час розгляду справи інші особи, окрім позивача ОСОБА_1 , не звертались до нотаріуса Кукурудз Т.Ю. із заявами про прийняття спадщини чи про видачу свідоцтва про право на спадщину після спадкодавці ОСОБА_4
22.03.2023 року позивач ОСОБА_1 в особі представниці ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса Кукурудз Т.Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
22.03.2022 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №167/02-31, в якій зазначила, що з поданого документа (договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кияницею О.В. 14.09.2001 року за №4516) та в результаті перевірки наявності зареєстрованого шлюбу в реєстрі реєстрації актів цивільного стану, вбачається, що 14.09.2001 року, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 купила та зареєструвала за собою право власності на вище прописану квартиру та набула її у спільну сумісну власність подружжя.
Факт шлюбних відносин підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00036376064 від 04.08.2022 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00036376150 від 04.08.2022 року.
Квартира АДРЕСА_1 є майном, нажитим подружжям за час шлюбу, і є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №69653542 від 04.08.2022 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилася.
З листа Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 10.08.2022 року за вих. 04-07/3/6706, вбачається, що на момент смерті ОСОБА_6 разом з ним були зареєстровані: ОСОБА_2 (син), ОСОБА_1 (син) та ОСОБА_4 (дружина).
Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу в письмовій формі. Для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Оскільки спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 не заводилася, і ніхто не подавав заяв про прийняття або про відмову від спадщини, спадкоємцями померлого ОСОБА_6 вважаються ті спадкоємці першої черги відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, які проживали з ним разом на момент відкриття спадщини.
За життя подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 поділу або визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1 не здійснювалося.
Оскільки з поданих документів вбачається, що документ, який посвідчує право власності на квартиру АДРЕСА_1 виданий на ім'я ОСОБА_4 , та частка із майна, що є у спільній сумісній власності, на спадкодавця ОСОБА_6 не виділена, видати свідоцтва про право на спадщину не вбачається можливим.
На підставі вищенаведеного нотаріус постановив відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що не надані документи, потрібні для вчинення нотаріальної дії.
За правилами статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).
Згідно із статтею 1221 ЦК України (станом на час відкриття спадщини після ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ) місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1270 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Стаття 1272 ЦК України передбачає, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачає, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України. Місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, або іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (копія актового запису про смерть, домова книга тощо) (п. п. 1.12-1.13 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» розділу II). Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем (п. п. 3.21, 3.22 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» розділу II).
Між тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28.04.2021 року у справі №204/2707/19 (провадження №61-15380св20) зробив висновок, що державна реєстрація особи в будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за цією адресою реєстрації, оскільки може бути спростована належними та допустимими доказами. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.10.2020 р. у справі №569/15147/17 (провадження №61-39308св18).
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, про що надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що хоча він і був зареєстрований разом з батьком ОСОБА_6 на час його смерті за адресою: АДРЕСА_2 , проте фактично ніколи в указаній квартирі не проживав. Враховуючи, що він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька та матері, то не може вважатися таким, що прийняв спадщину будь-яким зі способів, передбачених законом, та не претендує на неї.
Відповідачка ОСОБА_3 позов визнала, про що надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що вона ніколи не була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 . Заяву про прийняття спадщини після смерті батьків не подавала та не є суб'єктом права на обов'язкову частку у спадщині після матері, тобто не приймала спадщину будь-яким способом після жодного з батьків.
Таким чином, судом встановлено, що позивач та відповідачі не прийняли спадщину, що відкрилась після смерті їхнього батька ОСОБА_6 . Єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину після ОСОБА_6 була його дружина ОСОБА_4 , оскільки тільки вона постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК).
З приводу вказаної у постанові нотаріуса причини відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 1226 ЦК частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Статтею 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Суду не подано доказів укладення подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_4 будь-яких договорів, спрямованих на відступлення від принципу рівності часток у праві спільної власності подружжя.
Відповідно до п. 3.4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13, розглядаючи спори, пов'язані із спадкуванням частки майна, що у спільній сумісній власності, судам слід звертати увагу на те, що згідно із ст. 368 ЦК спільною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Отже, резолютивну частину судового рішення в цій категорії справ має бути викладено таким чином: «Визначити, що частка померлого (П.І.Б.) в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу) становила 1/2».Визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) за померлими суперечить вимогам ст. 3 ЦПК, статей 27-31 ЦПК, оскільки судом вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв'язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16.06.2021 року у справі №570/997/19 (провадження №61-16257св20) звернув увагу на те, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки в такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у відповідних постановах,що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Також суд наголошує, що визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності, не може вважатися ефективним способом захисту в розумінні положень статті 16 ЦК України та не може привести до відновлення порушених прав позивача, за захистом якого він звертається до суду.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_4 є єдиною спадкоємицею, що прийняла спадщину після ОСОБА_6 , та після його смерті стала одноосібною власницею належної подружжю квартири, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 успадкував зазначену квартиру після ОСОБА_4 в цілому за заповітом.
Наведені обставини свідчать про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями: 4, 12, 13, 76-82, 89, 247, 263-265, 354 ЦПК України, статтями: 15-16,1216-1218, 1222-1223, 1226, 1268-1270, 1297 ЦК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Ісаков Д.О.