Заводський районний суд м. Запоріжжя
69106 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 332/1154/23
Провадження №: 2/332/636/23
03 серпня 2023 р.
Заводський районний суд м.Запоріжжя в складі:
Головуючого судді: Марченко Н.В.
при секретарі: Петракей Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, або звільнення від сплати аліментів.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 21.10.2019 року
рішенням Василівського районного суду Запорізької області розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають двох дітей. За рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 24.05.2019 року з позивача ОСОБА_1 утримуються аліменти на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) божника щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання заяви до суду, тобто з 03 травня 2019 року та до досягнення дітьми повноліття.
31 грудня 2018 року позивач почав жити з ОСОБА_5 яка народила двох дітей ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) Так як позивач має нерегулярний дохід та у зв'язку з тим, що на його утриманні зараз перебуває ще двоє малолітніх дітей, позивач просить зменшити розмір аліментів, та перерахувати сумму боргу на утримуваних з нього за рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 24.05.2019 року на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до 1500 грн. щомісячно на одну дитину в твердій грошовій сумі, а також закрити виконавче провадження стосовно нього і зняти з нього постанови .
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06. 04. 2023 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач ОСОБА_1 надав суду клопотання про слухання справи у його відсутність, в якій зазначив що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, повідомлена вчасно та належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було опубліковано на офіційному веб-сайті судової влади 26.07.2023 року.
Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі наявних у справі доказів, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги в яких указано, що 21.10.2019 року рішенням Василівського районного суду Запорізької області розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають двох дітей(а.с.18-19). За рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 24.05.2019 року з позивача ОСОБА_1 утримуються аліменти на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) божника щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання заяви до суду, тобто з 03 травня 2019 року та до досягнення дітьми повноліття, однак жодного документу про це він не надав.
08.09.2022 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 08.09. 2022 року, Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 59 (а.с.16).
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтями 182,183 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан порівняно з тим, з якого виходив суд ухвалюючи рішення про стягнення з нього аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини доходу, оскільки від іншого шлюбу він має ще двох дітей, та має непостійний мінливий дохід. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до поданих доказів , позивач не надав суду доказів того які доходи має його сім*я, оскільки дружина позивача проживає разом з ним і дітьми, шлюб між ними не розірваний. А тому суд позбавлений можливості зробити висновок про зміну матеріального становища позивача.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів, що розмір аліментів, які стягуються з нього, перевищують граничний розмір визначений законом для відповідного виду відрахувань, не підтвердив наявності інших суттєвих витрат чи майнових зобов'язань, які впливають на його матеріальний стан, утруднюючи сплату аліментів у розмірі визначеному судовим рішенням. В зв'язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Заявлені позовні вимоги про перерахування судом суми боргу аліментів , утримуваних з нього за рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 24.05.2019 року на користь відповідача ОСОБА_2 , на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до 1500 грн. щомісячно на одну дитину в твердій грошовій сумі, а також закрити виконавче провадження стосовно нього і зняття з нього постанови також не підлягають задоволенню, оскільки не конкретно сформульовані та не доведені ніякими доказами .
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 223, 263-265, 280-284, 288 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів- відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Н.В.Марченко