ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
01 червня 2010 року 15:10 № 2а-15297/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення №0001411730/3 від 2310.2009р
За участю представників сторін:
від позивача : ОСОБА_1
від відповідача: Конюшенко Ю.О. , Шевченко О.О.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.06.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення №0001411730/3 від 23.10.2009р.
В судовому засіданні позивача підтримала заявлений позов та не погоджується з висновком податкового органу про завищення податкового кредиту за період з 06.11.2008р. по 31.12.2008р. на суму 54 865,00 грн. за господарськими операціями з виконання робіт з підготовки попередніх даних гранично допустимих викидів, розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів забруднень в атмосферу, оскільки податковий кредит сформований відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих ПП «Інтернаукпром»; роботи фактично виконані, оплачені позивачем повністю грошовими коштами, витрати з оплати робіт підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку та щодо яких у податкового органу не було зауважень при перевірці.
Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7, пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 95 765,00 грн. та відповідно до пп. 17.1.1-17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 46 523,50 грн.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва, на підставі ч. 1 та ч. 11 ст. 11і Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990р. та відповідно до направлення на перевірку № 388 від 01.04.2009р, наказу про подовження терміну проведення планової виїзної перевірки № 420 від 15.04.2009р., направлення № 431 від 15.04.2009р. була проведена перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 27.11.2007р. по 31.12.2008р., про що складено Акт від 22.04.2009р. № 37/17-405/НОМЕР_1. .
Як вбачається з акту перевірки, позивачем порушено вимоги п.п.2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7, пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі - Закону N 168/97-ВР), зокрема не подано у визначений строк податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2008 року; при здійсненні фінансово -господарських взаєморозрахунків з ПП «Інтернаукпром» безпідставно завищено податковий кредит по податку на додану вартість за період з 06.11.2008р. по 31.12.2008р. на загальну суму 54 865 грн. (в т.ч. в листопаді 2008 року на суму 12 750 грн., в грудні 2008 року на суму 42 115 грн.)
Таким чином, позиція податкового органу зводиться до того, що податкові накладні на загальну суму 329 190,00 грн., в т.ч. ПДВ -54 865 грн. за період з 06.11.2008р. по 31.12.2008р., виписані ПП «Інтернаукпром»(код ЄДРПОУ 31199790) на адресу СПД ОСОБА_1, не можуть бути використані приватним підприємцем в податковому обліку, так як актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28.09.2006 року №5707/29-203, яким анульовано свідоцтво №37034180 від 23.04.2002р. про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Інтернаукпром».
На підставі вказаного акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення -рішення від 29.04.09р. № 0001411730/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142288,50 грн., з яких: 95765,00 грн. основного платежу та 46523,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
За наслідками процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін, скарги -без задоволення та винесене нове податкове повідомлення -рішення №0001411730/3 від 23.10.2009р. у розмірі 142288,50 грн.
Правомірність вказаного податкового повідомлення -рішення є предметом даного спору.
Суд погоджується з висновками акту перевірки та доводами податкового органу, вважає оспорюване податкове повідомлення -рішення правомірним, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 22.11.2007р., взята на облік в Державній податковій інспекції у Подільському районі м. Києва, як платник податку на додану вартість зареєстрована 06.11.2008р., про що видане свідоцтво №100149456.
Відповідно до довідки №2894 від 27.11.2007р. Головного управління статистики м. Києві фізична особа -підприємець ОСОБА_1 здійснює такі види діяльності: дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; консультування з питань комерційної діяльності та управління; надання інших комерційних послуг.
Як свідчать матеріали перевірки, 03.10.2008р. СПД ОСОБА_1 подала до ДПІ у Подільському району м. Києва про реєстрацію платником податку на додану вартість. Податковим органом було відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації платником ПДВ в зв'язку з порушенням порядку заповнення заяви та надіслано лист від 08.10.2008р. за №13156/С/17-223, який був направлений поштою та отриманий позивачем 15.10.2008р.
Зокрема п. 14.1 Наказу ДПА України від 01.03.2000р. №79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»передбачено, якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано самим платником податку (для фізичних осіб), відповідальною особою платника податку (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження від платника податку щодо підпису реєстраційної заяви, то в десятиденний строк від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).
Повторна реєстраційна заява про реєстрацію платника податку на додану вартість від СПД ОСОБА_1 до ДПІ у Подільському районі м. Києва була подана 03.11.2008р. вх. № 22617/С, до того ж з порушенням строків, визначених чинним законодавством. Так, як СПД ОСОБА_1 підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість з 01.10.2008 року відповідно до п. 9.4. ст. 9 Закону № 168/97-ВР.
Отже, СПД ОСОБА_1 була зареєстрована як платник податку на додану вартість в Державній податковій інспекції у Подільському районі м. Києва, свідоцтво № 100149456 від 06.11.2008р.та при цьому 01.10.2008р. по 06.11.2008р. СПД ОСОБА_1 працювала та отримувала доходи без відповідної реєстрації її як платника ПДВ.
СПД ОСОБА_1 відповідно до пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у періоді з 06.11.2008р. по 31.12.2008р. застосовувала податковий період, що дорівнює календарному кварталу.
Під час проведення перевірки приватного підприємця було встановлено, що заява про вибір квартального звітного (податкового) періоду від СПД ОСОБА_1 у 2008 році до ДПІ у Подільському районі м. Києва не подавалась. Отже, відповідно до пп. 2.4 п. 2 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 із змінами та доповненнями, СПД ОСОБА_1 у періоді з 06.11.2008р. по 31.12.2008р. повинна була застосовувати податковий період з податку на додану вартість, що дорівнює одному календарному місяцю та подати до 20.01.2009 декларацію за грудень 2008 року.
Отже, на думку податкового органу, СПД ОСОБА_1П не подала у строк, визначений законодавством, податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (декларацію за IV кв. 2008 року подано до ДПІ у Подільському р-ні м. Києва 30.01.2009р. вх. № 256720).
Таким чином, згідно підпункту а) пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III податковим органом визначено суму податкового зобов'язання приватного підприємця за жовтень, листопад 2008 року. Донараховано ПДВ на суму 40 900,00 грн. (в тому числі за жовтень 2008 року на суму 32 900,00 грн., за листопад 2008 року на суму 8 000,00 грн.).
При перевірці правомірності включення до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) на підставі наданих до перевірки документів було встановлено, що приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено з ПП "Інтернаукпром" (код ЄДРПОУ 31199790), договори про виконання робіт, у зв'язку з чим на адресу приватного підприємця ОСОБА_1 були виписані податкові накладні на загальну суму 329 190,00 грн., в т.ч. ПДВ 54 865,00 грн. за період з 06.11.2008р. по 31.12.2008р, суми податку по яким включені до податкового кредиту позивача.
Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця». Оскільки декларація подається за податковий період, який починається з дати державної реєстрації, то включення ПДВ сплаченого (нарахованого) в ціні товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту можливе лише здати реєстрації платником ПДВ.
Згідно пп. 2.3.1. п. 2.З. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»особа підпадає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Пунктом 9.4. ст. 9 Закону № 168/97-ВР встановлено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону України „Про податок на додану вартість", не більше, ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.13.2 та п.14 Наказу ДПА України від 01.03.2000 року №79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»якщо особа вказала у реєстраційній заяві бажаний день реєстрації та такий день визначений відповідно до підпункту 13.1 цього пункту, то дата реєстрації такої особи відповідає бажаному дню реєстрації, вказаному у реєстраційній заяві. Якщо визначення бажаного дня реєстрації не відповідає підпункту 13.1 цього пункту, то датою реєстрації такої особи платником податку на додану вартість є дата внесення відповідного запису до Реєстру.
Датою реєстрації особи платником податку на додану вартість, яка вноситься до Реєстру та зазначається у Свідоцтві, є дата, що відповідає даті здійснення запису в Реєстрі про таку реєстрацію.
З огляду на зазначене, суд вважає, що при визначенні дати реєстрації особи, яка повторно реєструється платником податку на додану вартість, не враховуються періоди попередніх податкових реєстрацій, які були анульовані, та датою податкової реєстрації такого платника податку на додану вартість є дата його нової реєстрації незалежно від строку, що пройшов від дня анулювання попередньої податкової реєстрації такої особи до дня подання заяви про її повторну податкову реєстрацію.
Реєстраційна заява платника додатку на додану вартість за формою N 1-ПДВ (додаток 1) направляється особою на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу:
а) особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону, - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним підпунктом Закону;
Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що СПД ОСОБА_1 зареєстрована як платник податку на додану вартість в Державній податковій інспекції у Подільському районі м. Києва саме 06.11.2008 року (свідоцтво №100149456). Тому, суд погоджується з висновком податкового органу, що за період з 01.10.2008 року по 05.11.2008 року включно позивач працював та отримував доходи без відповідної реєстрації платником податку на додану вартість.
Відповідно до вимог п.9.4 ст. 9 Закону № 168/97-ВР якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.13.1 Наказу ДПА України від 01.03.2000 року №79 особою, яка підлягає реєстрації як платник податку на додану вартість у зв'язку із здійсненням нею операцій, визначених у підпунктах 2.3.2 - 2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 цього Закону, може бути визначений у реєстраційній заяві бажаний день реєстрації, що настає не раніше ніж: через двадцять календарних днів після подання такої заяви до органу державної податкової служби та не пізніше дня, який передує дню початку здійснення таких операцій.
Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість».
Згідно абзацу третього п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що обставини реєстрації платником податку на додану вартість контрагента мають істотне значення для вирішення спору стосовно правомірності формування податкового кредиту, оскільки відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники цього податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Приватне підприємство «Інтернаукпром»(код ЄДРПОУ 31199790, директор ОСОБА_2) як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 23.11.2000р., як платник податку на додану вартість зареєстроване 23.04.2002р., про що видане свідоцтво №37034180.
Як свідчать обставини справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено Акт №5707/29-203 від 28.09.2006р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Інтернаукпром», в зв'язку з чим свідоцтво №37034180 підлягало поверненню до податкового органу протягом двадцяти днів.
Тобто, на момент здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з СПД ОСОБА_1 ПП «Інтернаукпром»не мало статусу платника податку на додану вартість та, відповідно, не мало права складати та видавати податкові накладні.
Так, за вимогами п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Таким чином, за змістом наведених норм, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної, складеної особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону №167/97-ВР.
Враховуючи викладене вище, суд погоджується з донарахуванням позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 95 765,00 грн. та заснованими штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 46 523,50 грн., відповідно до 17.1.1-17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним спірного рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги СПД - фізичної особи ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя П.О. Григорович