ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
25 травня 2010 року < Час проголошення > № 2а-5155/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ"
до Державної податкової адміністрації у Київській області Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання нечинним рішення №4682305 від 01.04.2009р.
За участю представників:
від позивача : Скуртул К.А.
від відповідача 1: Діанов О.І.
від відповідача 2: Василевська А.С.
від третьої особи: не прибув
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 25.05.2010р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «НВ»(далі -ТОВ «НВ») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової адміністрації в Київській області, Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дії працівників ДПА в Київській області під час проведення перевірки та складання акту перевірки 17.03.2009р., визнання незаконним акту перевірки від 17.03.2009р.; визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №4682305 від 01.04.2009р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працівниками ДПА в Київській області безпідставно проведена перевірка позивача від 17.03.2009р., оскільки ТОВ «НВ»як платник податків перебуває ДПІ у Печерському районі м. Києва. Крім того, позивач зазначає, що планові перевірки проводяться не частіше одного разу на календарний рік, в той час як попередня перевірка була проведена 15.09.2008 року. Таким чином, відповідачем -1 було незаконно та неправомірно проведено планову перевірку ТОВ «НВ», зокрема, з порушення меж повноважень та у спосіб інший, ніж передбачено Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». А тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №4682305 від 01.04.2009р. винесене ДПІ у Печерському районі м. Києва підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі акту перевірки, що проведена з порушення порядку її проведення, що вказує на її протиправність.
Відповідач 1 -Державна податкова адміністрація в Київській області проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволені адміністративного позову, оскільки перевірка ТОВ «НВ»була проведена на підставі направлення №1735, 1736 від 12.03.2009р. на проведення перевірки, з яким був ознайомлений менеджер товариства ОСОБА_5 та допустив перевіряючи до перевірки. Вважає, що перевірка була проведена правомірно, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідач 2 - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва в своїх письмових запереченнях та в судовому засіданні заперечує проти позову та в обґрунтування зазначає, що перевірка проведена ДПА в Київській області правомірно, оскільки зал гральних автоматів, що перевірявся знаходиться в м. Васильків, Київської області. Перевіркою встановлено порушення п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та винесено рішення №4682305 від 01.04.2009р., яке вважає правомірним та винесеним у відповідності до чинного законодавства.
28.10.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Експотрейд»залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
17.11.2009 року Окружним адміністративним судом м. Києва отриманий лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Експотрейд»про розгляд справи без їх участі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
.
Товариство з обмеженою відповідальністю «НВ»зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.10.2000р. , адреса реєстрації: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26.
Працівниками Державної податкової адміністрації в Київської області, на підставі направлень № №1735, 1736 від 12.03.2009р. проведена перевірка господарської одиниці ТОВ «НВ»-залу гральних автоматів за адресою: м. Васильків, вул. Грушевського, 10, щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
За наслідками перевірки складено акт №000708/265505042305 від 17.03.2009р.
В акті перевірки зазначено, що під час проведення перевірки встановлені порушення. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі -Закон №265), а саме: встановлено факт надання послуг у сфері грального бізнесу за допомогою 23 ігрових автоматів, які обладнані купюро приймачами. Один гральний автомат в неробочому стані. Всі 22 гральні автомати знаходяться в робочому стані, підключені до загальної електромережі, приводяться у дію за допомогою купюро приймачів, видача кредитів готівкою з місця проведення розрахунків. Всі 22 гральні автомати не опломбовані, не зареєстровані в органах ДПС та не переведені у фіскальний режим роботи.
При перевірці був присутній менеджер ОСОБА_5, який не заперечуав проти фактів викладених в акті перевірки і вказав, що всі зауваження будуть усунені. При цьому він відмовився від підписання матеріалів перевірки, про що був складений акт від 17.03.2009р.
Позивач вважає, що перевірка проведена неправомірно, зокрема, з порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд не погоджується з доводами позивача та бере до уваги наступне.
Указом Президента України, який видано у відповідності до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (N 817/98 від 23.07.98 р.) врегульовано питання, у відповідності до якого органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, проводять планові та позапланові виїзні перевірки.
Крім того, зазначеним указом визначено критерії та умови за наявності і у відповідності до яких проводяться перевірки суб'єктів господарювання. У відповідності до положень статті 5 цього Указу Президента України, дія Указу поширюється на органи державної податкової служби - стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)" N 2322-IV від 12.01.2005 р. статтею 111 доповнено положення норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (N 509-XII від 04.12.90 р.), якою врегульовано як повноваження так і порядок проведення органами державної податкової служби України планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання - платників податків з наступними змінами та доповненнями.
Таким чином враховуючи вищезазначене, а також те, що питання підстав, порядку та повноважень щодо проведення перевірок урегульовано законом, суд вважає необхідним в питаннях підстав та порядку проведення планових та позапланових перевірок органами держаної податкової служби керуватися саме нормами Закону України "Про державну податкову службу в Україні" з внесеними змінами та доповненнями від 2005 року та до часу проведення відповідної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилась стосовно дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.
У відповідності до статті 15 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі Закон №265) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах своєї компетенції та у порядку встановлених законами України мають право здійснювати контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Питання проведення органами державної податкової служби України планових, позапланових перевірок врегульовано нормами Закону України "Про державну податкову службу в Україні", 04.12.1990 року за № 509-ХІІ, зокрема статтею 111.
Відповідно до ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Статтею 16 Закону №265 визначено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій,здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Згідно підпункту 3.1 пункту 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008р. №355, працівниками органів ДПС відповідно до щомісячних планів органу ДПС здійснюються планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі -розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством.
Статтею 11 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок серед яких направлення на перевірку та копія наказу про проведення перевірки. Ненадання цих документів платнику податку або їх надання з порушенням вимог є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової перевірки.
Як свідчать матеріали справи, ДПА в Київській області проведено планову перевірку на підставі затвердженого Плану перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності на березень 2009 року та направлення на проведення перевірки №1735, №1736 від 12.03.09р., копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до вказаних направлень, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», з метою здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, торгових патентів та ліцензій доручено Головним державним податковим ревізорам -інспекторам ДПА в Київській області Двірку О.М., Степаненко Є.М. з 13.03.2009р. по 17.03.2009р. провести планову перевірку ТОВ «НВ»(код ЄДРПОУ 31087155).
Так, 17.03.2009 року позивач був ознайомлений та отримав один примірник направлень №1735, №1736 від 12.03.09р., про що свідчить підпис менеджера ОСОБА_5 Позивачем було допущено посадових осіб податкового органу до перевірки, що спростовує доводи позивача про протиправність проведеної перевірки.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Даною статтею також надано визначення автомату з продажу товарів (послуг), а саме: це є реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.
Відповідно до ч. 1 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених спільним Наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 18.04.06р. №40/374, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.06р. за N 622/12496, гральний автомат - механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.
Отже, із викладеного вбачається, що гральний автомат в автоматичному режимі здійснює видачу виграшу за готівкові кошти або із застосуванням жетонів як і автомат з продажу товарів (послуг) в автоматичному режимі за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів здійснює видачу товарів (послуг), а отже, гральний автомат -це автомат з надання послуг у сфері грального бізнесу, тобто відноситься до РРО, що спростовує твердження позивача з цього приводу.
Щодо посилання позивача на п. 13 ст. 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»як на підставу своїх позовних вимог в зв'язку з автономністю процесу надання гральними автоматами послуг без допомоги оператора (обслуговуючого персоналу), суд зазначає наступне.
Стаття 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» містить винятки, згідно з якими окремим особам дозволено не використовувати РРО та РК при розрахунках за готівку.
Статтею 10 вказаного Закону передбачено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.
На виконання статті 10 зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнята постанова "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 23.08.2000 N 1336, якою встановлено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. Цей Перелік не містить такий вид діяльності як надання послуг у сфері грального бізнесу, що означає те, що позивач має підстав для незастосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок, встановлених статтею 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Крім того, на відсутність же у позивача підстав для незастосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок, встановлених статтею 9 зазначеного Закону, вказує те, що умовою незастосування РК за цією нормою є проведення розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій. При цьому касою підприємства, як це зазначено у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління НБУ від 15.12.2004 N 637, зареєстровано в Мін'юсті України 13.01.2005 за N 40/10320, є приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно зі ст. 12 Закону, на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Позивачем не заперечується факт використання гральних автоматів, які не внесені до Державного реєстру РРО і не зареєстровані у органі ДПС.
Згідно зі ст.13 Закону, вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, а також Положення про порядок технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики та Державної податкової адміністрації України (ч.2 ст.12 Закону).
Відповідно до змін, внесених у додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.01р. №121 “Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосування РРО”, термін переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій з використанням гральних автоматів встановлено до 31.12.2006 р. (постанова КМУ від 07.06.06р. № 803).
Отже, виходячи з вищенаведеного, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері грального бізнесу шляхом надання послуг з використанням гральних автоматів зобов'язані з 01 січня 2007 року використовувати у своїй ліцензованій діяльності з надання послуг грального бізнесу гральні автомати з продажу послуг, які оснащені запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю), в т.ч. тих, що вже задіяні у використанні.
04.06.08р. ТОВ “Експотрейд” було розроблено комп'ютерно - касову систему “Фіскал”, яка наказом ДПА України від 01.07.2008р. №430 включена до Державного реєстру РРО; комп'ютерно -касова система “Фіскал” призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.
Отже, підсумовуючи викладене, з липня 2008 року суб'єкти підприємницької діяльності, які надають послуги в сфері грального бізнесу з використанням гральних автоматів не тільки зобов'язані були перейти на оснащення гральних автоматів портативними електронними контрольно-касовими апаратами при здійсненні розрахункових операцій на окремо визначеному гральному апараті, але й мали технічну можливість це здійснити.
Таким чином, позивач зобов'язаний був надавати послуги через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на індивідуальному гральному автоматі.
Вищий адміністративний суд України в своєму листі № 962/13/13-09 від 03.07.2009 зазначив, що судам слід звертати увагу на те, що несумісність комп'ютерно-касової системи “Фіскал” із введеними раніше в експлуатацію гральними автоматами виключає можливість вчинення правопорушення тими суб'єктами господарювання, чиї гральні автомати не є сумісними з комп'ютерно-касовою системою “Фіскал” з технічних причин. При цьому, суб'єкти господарювання повинні підтвердити вжиття ними заходів із встановлення технічної можливості використання комп'ютерно-касової системи “Фіскал” у тих гральних автоматах, що ними використовуються.
В даному випадку, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття ним заходів для виконання вимог законодавства щодо оснащення гральних автоматів портативними електронними контрольно-касовими апаратами при здійсненні розрахункових операцій на окремо визначеному гральному апараті.
Посилання позивача на листи-запити, адресовані ТОВ “Експотрейд” про надання копій документів та інформації щодо комп'ютерно -касової системи “Фіскал”, на які, як зазначає позивач, йому не надано відповіді, не спростовують факт порушення, оскільки обов'язок дотримуватись вимог Закону щодо фіскалізації гральних послуг на індивідуальному гральному автоматі покладається саме на того суб'єкта господарювання, яким такі послуги надаються .
З метою встановлення додаткових доказів по справі, Окружний адміністративний суд м. Києва, ухвалою від 07.04.2010р. витребувано у третьої особи - ТОВ «Експотрейд»належним чином засвідчену копію сертифікату та інформацію про технічні умови застосування системи «Фіскал».
Відповідно до письмових пояснень ТОВ «Експотрейд»від 16.04.2010р., залучених до матеріалів справи, впровадження комп'ютерно - касової електронної спеціалізованої системи «Фіскал»на ряді підприємств грального бізнесу, що здійснювалось відповідно до постанови КМУ від 07.02.2001р. №121 (із змінами та доповненнями), підтвердило ефективність роботи системи «Фіскал», як технічного засобу фіскального контролю, і можливість її роботи з усіма типами гральних автоматів, які експлуатувалися зазначеними підприємствами.
Відповідно до Сертифікату відповідності, який видано органом сертифікації - Укрметртестстандартом 04.06.2008р. № UA 1.003.0080183-08, комп'ютерно -касова електронна спеціалізована система "Фіскал" сертифікована на підставі протоколів випробувань НТВЦ “УкрТЕСТ”, сертифіката системи управляння якістю з терміном дії до 24.10.11р. для її встановлення на гральні автомати; вказана комп'ютерно - касова електронна система "Фіскал" включена до Державного реєстру РРО, що є, на думку суду, достатнім для висновку про її відповідність вимогам законодавства для реалізації фіскальних функцій гральними автоматами. Відтак, позивач не є органом, який уповноважений визначати таку відповідність, тому припущення позивача щодо можливої невідповідності системи "Фіскал" технічним вимогам -не заслуговують на увагу. Крім того, як зазначалось вище, позивачем не доведено вжиття ним заходів із встановлення технічної можливості використання комп'ютерно-касової системи “Фіскал” у тих гральних автоматах, що ним використовуються.
Таким чином, суд не бере до уваги посилання позивача на неможливість обладнання гральних автоматів, що ним експлуатувалися, засобами, які виконують фіскальні функції.
Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що основи правопорядку у сфері господарювання ґрунтуються, зокрема, на тому, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (ч. 3 ст. 5 ГК України).
Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому, слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками, а застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Таким чином, вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об'єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв, а несумісність комп'ютерно-касової системи “Фіскал” із введеними раніше в експлуатацію гральними автоматами виключає можливість вчинення правопорушення тими суб'єктами господарювання, чиї гральні автомати не є сумісними з комп'ютерно-касовою системою “Фіскал” з технічних причин.
У відповідності до вимог частини другої статті 218 Господарського кодексу України саме суб'єкти господарювання повинні підтвердити вжиття ними заходів із встановлення технічної можливості використання комп'ютерно-касової системи “Фіскал” у тих гральних автоматах, що ними використовуються.
Це означає, що суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин чи причин не мав можливості перевести свої гральні автомати з липня 2008 року в режим застосування РРО, не повинні здійснювати господарську діяльність у сфері грального бізнесу із застосуванням автоматів, що не виконують фіскальні функції, оскільки така діяльність є порушенням вимог законодавства.
З пояснень представника вбачається, що у господарській одиниці позивача облік розрахункових операцій відокремлений у часі від їх безпосереднього здійснення, а саме: гравець вносить ставку як за допомогою грошових коштів через купюроприймач, так і з застосуванням електронного ключа за допомогою співробітника залу гральних автоматів з попередньою оплатою її гравцем касиру залу, який проводить вказані кошти через РРО, що суперечить вимогам закону.
Так, відповідно до п.4.4. Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 164, реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.
Пунктом 1 ст. 17 Закону №265 передбачена відповідальність у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданні послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернуту увагу на те, що акт перевірки є носієм доказової інформації.
Так, в п.п. 2.2.7 та 2.2.8 акту перевірки від 17.03.2009 року зазначено, що суб'єктом господарювання за наслідком здійсненої ставки в сумі 800,00 грн. відповідний розрахунковий документ не роздрукований та не виданий. Позивачем, в спростування висновків акту перевірки, в матеріали справи такий розрахунковий документ не подано.
Згідно з п.2 ст.17 Закону №265, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.
Суд погоджується із встановленням факту порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону №265, що підтверджується копією денного Х-звіту за 17.03.09р. на загальну суму 20,60, грн. та письмового підтвердження менеджера ОСОБА_5 про фактичну наявність готівкових коштів на місці проведення розрахунків в сумі 7,60 грн.
Відповідно до ст. 22 Закону №265 у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Застосування відповідачем суми штрафу у розмірі 11730,00 грн. відповідає чинному законодавству (20 н.п.д.г = 340, 00 грн. х 22 гр. автом.(РРО) +800грн. х 5 + 50 грн. х 5= 11730 грн.).
Доводи позивача про те, що податковим органом під час перевірки не було встановлено факту проведення розрахункових операцій на гральних автоматах, - не заслуговують на увагу, так як в акті перевірки на сторінці 3 відображено, що перевіряючими на гральному автоматі була зроблена ставка у розмірі 100 грн., тобто встановлено при здійсненні розрахункової операції застосування непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого та неопломбованого РРО.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «НВ» задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя П.О. Григорович