(заочне)
Справа №348/1474/23
Провадження № 2/348/618/23
03 серпня 2023 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого - судді Бурдун Т.А.
за участю секретаря судового засідання Дмитрук С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Надвірна в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивач послалася на те, що 30 квітня 2011 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований у виконавчому комітеті Саджавської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис № 1. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05.12.2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Позивач ОСОБА_1 проживає у житловому будинку її батьків разом з неповнолітньою дитиною, не працює, підсобного господарства не веде та не взмозі в повному обсязі забезпечувати сама всім необхідним спільну з відповідачем неповнолітню дитину, у зв'язку з цим зазнає матеріальних труднощів через відсутність матеріальної допомоги відповідача.
Відповідач, ОСОБА_2 працює по сезонних роботах як в Україні та і за межами держави, з чого отримує доходи, однак на утримання неповнолітньої дитини не надає жодної матеріальної допомоги.
Угоди про добровільну сплату аліментів з відповідачем не досягнуто. Відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати неповнолітню дитину. Відповідач фізично здорова, працездатна людина, не має інших утриманців та його матеріальне становище дозволяє сплачувати аліменти у такому розмірі.
Тому позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн. на дитину щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.32).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за місцем проживання, вказаним в позовній заяві з рекомендованим повідомленням про вручення судових повісток (а.с.27,31), про причини неявки до суду не повідомив, відзиву не подав. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, тому зі згоди сторони позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280, 281 ЦПК України.
03 серпня 2023 року судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явилися, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Повно і всебічно вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що з 30 квітня 2011 року сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований у виконавчому комітеті Саджавської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис № 1. Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05.12.2022 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано (а.с. 8-15). Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого у свідоцтві про народження зазначений відповідач (а.с. 7).
Відповідно до довідки про склад сім'ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 847 від 24.01.2023 року неповнолітній ОСОБА_3 зареєстрований разом з позивачем та відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 47 від 24.01.2023 року неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з позивачем в будинку її батьків в АДРЕСА_2 . Також зазначено, що батько дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за останні кілька років участі у вихованні дитини не бере та матеріально сім'ї не допомагає (а.с.17).
Позивач самостійно несе усі обов'язки щодо утримання та виховання неповнолітньої дитини. Угоди про добровільну сплату аліментів з відповідачем не досягнуто. Відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати неповнолітню дитину.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як роз'яснено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
При цьому, згідно частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Згідно з частиною другою статті 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів того, що відповідач не може надавати малолітньому сину матеріальної допомоги суду надано не було. Суд же розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) і кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Таким чином, визначаючи належний до стягнення з відповідача розмір аліментів, у даному конкретному випадку, суд виходить з того, що відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , на нього покладено однаковий з позивачем обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто. Судом встановлено, що дитина проживає з матір'ю, а отже, на неї покладено більше турбот щодо утримання дитини.
З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам ст. 192 СК України, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, він підлягає стягненню на користь держави з відповідача у розмірі 1073 гривень 60 копійок.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,76, 95, 141, 264, 265, 273, 274-279, 280-283, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст.180-183, 191 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 23 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Т.А. Бурдун