Справа №346/3455/23
Провадження №2-о/346/199/23
03 серпня 2023 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді: Валігурської Л.В.
за участю секретаря: Вербіщук О.Д.
представника заявника: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Нижньовербізька сільська рада Коломийського району Івано-Франківської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, -
І. Виклад позиції заявника та заінтересованої особи.
28.06.2023 представник заявника звернувся до суду з вказаною заявою, у якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка заявниці ОСОБА_3 , після її смерті відкрилася спадщина за заповітом, яка складається із земельної ділянки площею 0,2327 га, яка розташована на території Спаської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області. Вказує на те, що вищевказаний заповіт складений на ім'я ОСОБА_4 , яка у зв'язку з розірванням шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », а в подальшому у зв'язку з одруженням змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». З метою оформлення спадкових прав заявниця в березні 2023 року звернулася до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Харук О.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_8 , однак їй було повідомлено про неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки вона не була зареєстрована з померлою на день смерті (час відкриття спадщини), у зв'язку з чим вона повинна була звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини до 15.09.2012, тому їй було рекомендовано звернутися до суду із заявою для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Зазначає, що з початку 2008 року у зв'язку із тяжкою хворобою ОСОБА_3 вона забрала її до себе додому та здійснювала догляд за нею до її смерті, що підтверджується актом про встановлення факту місця проживання від 26.08.2022, що також можуть підтвердити свідки.
Вважає, що оскільки заявниця фактично проживала разом із спадкодавцем на момент її смерті, то вона прийняла спадщину у відповідності до правил ст. 1268 ЦК України, а тому відсутність документального підтвердження фактичного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини позбавляє її можливості оформити спадкові права.
ІІ. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.06.2023 відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_2 та задоволено клопотання представника заявника про витребування доказів, яким витребувано у приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Харук О.М. належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час судового розгляду представник заявника ОСОБА_1 заяву ОСОБА_2 підтримав повністю з підстав зазначених в ній та просив її задовольнити. Не заперечував проти здійснення судового провадження за відсутності його довірительниці та представника заінтересованої особи.
Представник Нижньовербізької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області в судове засідання не з'явився, надали заяву, в якій просять розгляд справи проводити без участі їхнього представника, проти задоволення заяви не заперечують.
Допитані судом свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дали суду показання про те, що тривалий час проживали по сусідству з ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 . На початку 2008 року ОСОБА_2 забрала до себе на постійне проживання свою тітку ОСОБА_3 , яка проживала у неї до своєї смерті у 2012 році.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16.03.2012, виданого Спаською сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Спас, Коломийський район, Івано-Франківська область.
20.10.2010 ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Спаської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області Легуняк О.М. та зареєстрований в реєстрі за №32, згідно якого на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження, а саме земельну ділянку площею 0,2327 га заповіла ОСОБА_4 .
Як убачається з рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.01.2011 розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , прізвище позивача ОСОБА_4 після розірвання шлюбу змінено на « ОСОБА_6 ».
Із свідоцтва про шлюб від 29.04.2021 серія НОМЕР_2 , виданого Коломийським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), вбачається, що 27.02.2013 між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 укладено шлюб, про що складено актовий запис №54. Прізвища після реєстрації шлюбу чоловіка та дружини « ОСОБА_7 ». Приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Харук О.М. повідомлено ОСОБА_2 про неможливість прийняти її заяву про прийняття спадщини, оскільки на день смерті вона не була зареєстрована разом з померлою, а тому мала звернутись із відповідною заявою до 15.09.2012. Оскільки вона пропустила строк для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснив їй право звернутись до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем (лист №19/01-16 від 31.03.2023).
Відповідно до Акту про встановлення факту місця проживання від 26.08.2022, складеного у складі старости села Спас ОСОБА_14 та діловода сільської ради ОСОБА_15 на звернення ОСОБА_2 засвідчено, що в господарстві по АДРЕСА_2 проживала без реєстрації ОСОБА_3 з 2008 року по день смерті зі слів заявника та сусідів.
З відповіді приватного нотаріуса Харук О.М. від 14.07.2023 №66/01-16 вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа відсутня, про що також свідчить і Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 14.07.2023 №73203545.
ІV. Оцінка Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 у справі №632/580/17 (провадження №61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов?язків. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов?язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з?ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов?язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов?язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз?яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Згідно з п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз?яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов?язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім?єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01.01.2004 тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв?язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадкування заявнику пов?язана виключно з тим, що останньою було пропущено строк для прийняття спадщини, а наданими нею документами не підтверджується факт постійного проживання зі спадкодавцем за однією адресою на момент відкриття спадщини. Наявності спору щодо спадкування заявником належної спадкодавцю земельної ділянки з матеріалів справи також не вбачається. За наведених умов відсутні підстави вважати, що між сторонами існує спір про право. Оскільки ж документами та показаннями свідків у справі доведено постійне проживання заявника із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, її заява підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
На підставі ч. 4 ст. 314 ЦПК України судові витрати покладаються на заявника.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 264, 265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Нижньовербізька сільська рада Коломийського району Івано-Франківської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 на час відкриття спадщини із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання його копії. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Нижньовербізька сільська рада Коломийського району, Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Довбуша, 1, с. Нижній Вербіж, Коломийський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПО 04354083.
Суддя: Людмила ВАЛІГУРСЬКА