01 серпня 2023 року Справа № 160/10521/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
16.05.2023 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-2), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №047150021530 від 12.04.2023 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», №1788-ХП від 05.11.1991 року;
- визнати період роботи з 05.09.2006 року по 14.02.2016 року на посаді помічника машиніста насосних установок, зайнятої повний робочий день на перекачці шламу, пульпи, промпродуктів та реагентів у виробництві «Збагачення», як такий, що дає мені право на призначення пільгової пенсії відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати цей період моєї роботи до пільгового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 04.04.2023 року за п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 04.04.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні по цій адміністративній справі.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона 04.04.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та надала необхідний пакет документів. Дану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та рішенням №047150021530 від 12.04.2023 було відмовлено в призначенні пільгової пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку. Позивач не погоджується з таким рішенням та вважає, що відповідачем-2 протиправно не зараховано до пільгового стажу періоди її роботи з 05.09.2006 по 14.02.2016 на посаді помічника машиніста насосних установок, оскільки додаток «помічник» є похідним словом до професії відповідно до Додатку В Класифікатора професій ДК 003-2005 та ДК 003:210, а тому професія «помічник машиніста насосних установок» відноситься до професій і посад працівників, які безпосередньо здійснюють перекачку шламу, пульпи, промпродуктів та реагентів, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці у виробництві «Збагачення» і користуються право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, спірні періоди роботи на посаді помічника машиніста насосних установок мають бути включені до пільгового стажу. Крім того, відповідачем безпідставно не взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, де Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах. З огляду на викладене, а також досягнення необхідного 50-річного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, наявності необхідного загального та пільгового стажу, що підтверджується трудовою книжкою, позивач вважає, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах, відмова у призначенні пенсії протиправна, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10521/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розрахунок страхового стажу позивача (в тому числі пільгового) станом на час звернення із заявою про призначення пенсії від 04.04.2023; засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
12.06.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву (№1000-0904-7/85221 від 06.06.2023), в якому відповідач-2 не визнає позовні вимоги та просить у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 04.04.2023 позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком Список №2. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву та винесено рішення від 12.04.2023 №047150021530 про відмову у призначення пенсії за віком за списком № 2. За результатами розгляду доданих документів страховий стаж становить 35 років 01 місяць 12 днів, пільговий стаж становить 4 роки 5 місяців 29 днів, вік позивача 50 років, пільговий стаж - період роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умова праці за списком №2 не визначено у зв'язку з відсутністю пільгової довідки встановленого зразка. До пільгового стажу позивачу не зараховано період роботи за довідкою від 31.03.2023 № 178, з 05.09.2006 по 14.02.2016, оскільки зазначена посада в довідці помічник машиніста насосних установок не відповідає переліку Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятості в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 16.01.2003 №36. З огляду на зазначене, рішення №047150021530 від 12.04.2023 винесено у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. За наявного страхового стажу право на призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач набуде при досягнення 60 років, тобто з 22.06.2032.
23.06.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (№0400-010904-5/89012 від 20.06.2023), в якому відповідач-1 не визнає позовні вимоги, зважаючи на їх безпідставність. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Документально встановлено, що позивачка 04.04.2023 звернулась із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до ст.114 Закону №1058-ІV. На момент звернення їй виповнилось 50 років, загальний стаж складає 35 років 01 місяць 12 днів, з них стаж за Списком №2 - 04 роки 05 місяців 29 днів. Рішенням про відмову в призначенні пенсії від 12.04.2023 за №047150021530 орган Пенсійного фонду повідомив позивачу про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 станом на дату звернення, оскільки відсутній пільговий стаж та заявниця не досягла пенсійного віку 55 років. Щодо вимоги позивача про зарахування періоду роботи з 05.09.2006 по 14.02.2016 на посаді «помічника машиніста насосних установок» до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідач-1 зазначив, що спірний період не можливо зарахувати згідно із довідкою №178 від 31.03.2023, оскільки вона не відповідає Додатку №5 Порядку №637. Крім того, професія (посада) у пільговій довідці «помічник машиніста» не відповідає Списку №2, затвердженого Кабінетом Міністрів України №36 від 16.01.2003. Відповідач акцентував увагу, що в Списках 32, які діяли до та після роботи позивача, а також в тих Списках №2, які діяли в період роботи позивача право на пільгову пенсію мають виключно машиністи насосних установок. Помічник машиніста в Списках не передбачений. Щодо застосування п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ та рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 відповідачем зазначено, що питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах передано в сферу застосування лише Закону №1058-IV. Положення Закону 2148-VIII, якими внесено зміни до Закону №1058-IV щодо віку, не конституційними не визнавались. Рішення Конституційного Суду, на яке спирається позивач, не відновлює дію Закону №1788-ХІІ і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин, та впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017. З огляду на викладене, позовні вимоги необґрунтовані, тому підстави для задоволення позову відсутні.
На виконання вимог ухвали суду до відзиву відповідачем надані витребувані документи.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзиви не скористалась.
Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Інгулецьким РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
04.04.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (відділ обслуговування громадян №13 (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 (а.с. 38, 64).
Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 04.04.2023 за вх.№1172 долучено копії таких документів: диплому, ідентифікаційного номеру, паспорту ОСОБА_1 , довідки, що визначає право на пенсію на пільгових умовах №178 від 31.03.2023, паспорта дитини (серії НОМЕР_3 ), запита на КПР, доручення, атестації, листа №1162/09-ВН, 2 свідоцтва про укладення шлюбу, свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтв про народження дітей, трудової книжки серії НОМЕР_4 (а.с. 65).
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду у Київській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.04.2023 №047150021530 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку із недосягненням пенсійного віку.
Означене рішення від 12.04.2023 №047150021530 обґрунтоване наступним.
Вік заявниці 50 років. Страховий стаж особи становить 35 років 1 місяць 12 днів. Пільговий стаж становить 4 роки 5 місяців 29 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи за довідкою від 31.03.2023 №178, з 05.09.2006 по 14.02.2016, оскільки зазначена посада в довідці помічник машиніста насосних установок не відповідає переліку Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятості в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 16.01.2003 №36.
Висновок: відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявниця не набула пенсійного віку.
Копію рішення від 12.04.2023 №047150021530 направлено позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з повідомленням від 13.04.2023 №0400-010216-8/48398.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС 047150021530 (а.с.92) страховий стаж позивача станом на дату 04.04.2023 становить 35 років 01 місяць 12 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 04 роки 05 місяців 29 днів, до якого зараховано наступні періоди:
з 15.02.2016 по 02.08.2016 - Список №2 - 0 років 07 місяців 0 днів;
з 03.08.2016 по 14.08.2017 - Список №2 - 01 рік 01 місяць 0 днів;
з 15.08.2017 по 21.11.2017 - Список №2 - 0 років 04 місяці 0 днів;
з 09.10.2019 по 09.10.2019 - Список №2 - 0 років 01 місяць 0 днів;
з 11.10.2019 по 31.05.2022 - Список №2 - 02 роки 08 місяців 0 днів;
з 17.06.2022 по 02.07.2022 - Список №2 - 0 років 02 місяці 0 днів;
з 18.12.2022 по 31.12.2022 - Список №2 - 0 років 01 місяць 0 днів.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах та з не зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 05.09.2006 по 14.02.2016, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Наведені норми Закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Разом з цим, суд зазначає, що пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
02.03.2015 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015), яким пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Правила вказаних законів є ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII».
Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам».
Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв'язку з ухваленням Закону № 213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні №1-р/2020.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При цьому, положення зазначених законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, розбіжність у величині показника вікового цензу для призначення пенсії, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача у спірних правовідносинах є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
За вказаних обставин, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію у їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності рішення від 12.04.2023 №047150021530 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, прийнятого за результатами розгляду її заяви від 04.04.2023.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відмова у призначені пенсії обґрунтована єдиною підставою - відсутністю на час звернення за призначенням пенсії (04.04.2023) необхідного пенсійного віку.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на час звернення із заявою про призначенням пенсії 04.04.2023 позивач досягла 50-річного віку, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 є однією з обов'язкових необхідних умов для призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», тому суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за віком з підстав недосягнення пенсійного віку, відповідач-2 діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.04.2023 № 047150021530 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо доводів відповідача-1 про те, що станом 11.10.2017 (набрання чинності Законом №2148-VII) позивач не досягла необхідного пенсійного віку, що не дає право на призначення пенсії за Списком №2 за чинним пенсійним законодавством, суд повторно зазначає, Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII є чинним.
Обрані відповідачем-2 у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь позивача.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, відтак доводи відповідача-1 про те, що досягти віку, передбаченого Законом №1788-ХІІ для призначення пенсії необхідно було до 11.10.2017, безпідставні та необґрунтовані.
Щодо висновків відповідачів про відсутність у позивача пільгового стажу за Списком №2, суд зазначає наступне.
Згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) номер ПС 047150021530 (а.с. 92) пільговий стаж позивача за Списком №2 становить 04 роки 05 місяців 29 днів, до якого зараховано наступні періоди: з 15.02.2016 по 02.08.2016 - Список №2 - 0 років 07 місяців 0 днів; з 03.08.2016 по 14.08.2017 - Список №2 - 01 рік 01 місяць 0 днів; з 15.08.2017 по 21.11.2017 - Список №2 - 0 років 04 місяці 0 днів; з 09.10.2019 по 09.10.2019 - Список №2 - 0 років 01 місяць 0 днів; з 11.10.2019 по 31.05.2022 - Список №2 - 02 роки 08 місяців 0 днів; з 17.06.2022 по 02.07.2022 - Список №2 - 0 років 02 місяці 0 днів; з 18.12.2022 по 31.12.2022 - Список №2 - 0 років 01 місяць 0 днів.
Позивач у позові наполягає, що у періоді з 05.09.2006 по 14.02.2016 працювала помічником машиніста насосних установок повний робочий день на перекачці шламу, пульпи, промпродуктів та реагентів у виробництві «Збагачення», яка передбачена Списком №2.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_4 від 08.08.1991, позивач у спірні періоди позивач працювала на наступній посаді:
- з 01.09.2006 по 14.08.2017 - помічником машиніста насосних установок шламових систем в цеху шламових та породних систем збагачувальних фабрик у ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (запис 8-13).
В трудовій книжці також містяться записи про те, що з 13.11.2014 назву професії замінено на помічник машиніста насосних установок у відповідності до національного Класифікатору професій ДК 003:2010 та штатного розкладу без зміни істотних умов праці та характеру виконуваних робіт (запис №10); з 15.02.2016 - назву професії змінено на машиніст насосних установок 4 розряду у відповідності до національного Класифікатору професій ДК 003:2010, характеру виконуваних робіт та штатному розкладу, без змін істотних умов праці (запис №11); з 01.12.2016 - змінено найменування підрозділу на цех шламових систем.
Трудова книжка позивача в частині спірного періоду оформлена у відповідності до вимог законодавства, в трудовій книжці містяться відомості про роботу позивача помічником машиніста насосних установок шламових систем в цеху шламових та породних систем збагачувальних фабрик, а також про зміну назви професії без істотних умов праці та характеру виконуваних робіт, вказані записи вчинені на підставі наказів по підприємству, однак не містять відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії надавались відповідачу і інші документи на підтвердження спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію на пільгових умовах.
Згідно із довідкою Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» від 31.03.2023 №178 (а.с. 19) про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, вона видана ОСОБА_1 про те, що вона працювала повний робочий день у АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» у виробництві: «Збагачення», що передбачено Списком № 2 розділ. II підрозділ а поз. 2а, затверджених Постановою КМУ №36 від 16.01.2003: з 05.09.2006 року по 24.02.2009 року - помічником машиніста насосних установок, з 27.02.2009 року по 13.04.2009 року - помічником машиніста насосних установок, з 16.04.2009 року по 08.06.2009 року - помічником машиніста насосних установок, з 11.06.2009 року по 06.07.2009 року - помічником машиніста насосних установок, з 09.07.2009 року по 02.08.2010 року - помічником машиніста насосних установок, з 13.08.2010 року по 02.11.2010 року - помічником машиніста насосних установок, з 06.11.2010 року по 16.12.2010 року - помічником машиніста насосних установок, з 27.12.2010 року по 13.08.2011 року - помічником машиніста насосних установок, з 24.08.2011 року по 01.12.2012 року - помічником машиніста насосних установок, з 09.12.2012 року по 03.02.2013 року - помічником машиніста насосних установок, з 11.02.2013 року по 06.02.2014 року - помічником машиніста насосних установок, з 17.02.2014 року по 09.02.2015 року - помічником машиніста насосних установок, з 20.02.2015 року по 21.09.2015 року - помічником машиніста насосних установок, з 02.10.2015 року по 14.02.2016 року - помічником машиніста насосних установок, цеху №3 шламових та породних систем збагачувальних фабрик, зайнята повний робочий день на перекачці шламу, пульпи, промпродуктів та реагентів;
з 15.02.2016 по 02.08.2016 - машиністом насосних установок, цеху №3 шламових та породних систем збагачувальних фабрик, зайнята повний робочий день на перекачці шламу, пульпи, промпродуктів та реагентів у виробництві «Збагачення», що передбачено Списком № 2 розділ. II, підрозд. а поз. 2а, затверджених Постановою КМУ №36 від 16.01.2003;
з 03.08.2016 по 14.08.2017 - машиністом насосних установок цеху №3 шламових та породних систем збагачувальних фабрик, зайнята повний робочий день на перекачці шламу, пульпи, промпродуктів та реагентів, з 15.08.2017 по 21.11.2017 - машиністом насосних установок, з 09.10.2019 по 09.10.2019 - машиністом насосних установок, з 11.10.2019 по 31.05.2022 - машиністом насосних установок, з 17.06.2022 по 02.07.2022 - машиністом насосних установок, з 18.12.2022 по 02.01.2023 - машиністом насосних установок, з 27.01.2023 по 23.02.2023 - машиністом насосних установок, з 01.06.2022 по 15.06.2022 - машиністом насосних установок, з 06.11.2022 по 23.12.2022 - машиністом насосних установок, з 01.01.2023 по 28.02.2023 - машиністом насосних установок, цеху шламових систем, зайнята повний робочий день на перекачці шламу, пульпи, промпродуктів та реагентів у виробництві «Збагачення», що передбачено Списком №2 розділ. II, затверджених Постановою КМУ №461 від 24.06.2016.
Всього список №2 складає 15 років 7 місяців 5 днів.
Підстава: особова картка форми П-2, технологічний процес, особові рахунки №20957.
Також, відповідно до довідки Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» від 31.03.2023 №178 пільги підтверджені результатами атестації відповідно до наказів про атестацію №1328 від 30.11.2004, №1062 від 30.11.2009, №948 від 28.11.2014, №385 від 27.08.2019.
Крім того, за змістом Витягу з наказів про атестацію робочих місць за умовами праці, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 робітників Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» професія «помічник машиніста насосних установок» цеху шламових та породних систем збагачувальних фабрик у виробництві «Збагачення» атестоване по підприємству відповідно до наказів «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті» №1160 від 22.09.1994, №1501 від 30.12.1999, №1328 від 30.11.2004, №1062 від 30.11.2009, №948 від 28.11.2014, №385 від 27.08.2019, за умовами праці за цією професією підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, затверджених постановою КМУ від 26.01.1991 №10 (розділ ІІ підрозділ а позиція 2030000а - 13910), постановою КМУ від 10.03.1994 №162 (розділ І підрозділ 1 позиція 2030000а - 13910), постановою КМУ від 16.01.2003 №36 (розділ ІІ підрозділ а позиція 2а), постановою КМУ від 24.06.2016 №461 (розділ ІІ) (а.с.20).
Отже, згідно із відомостями з трудової книжки, довідки Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» від 31.03.2023 №178 та з урахуванням Витягу з наказів про атестацію робочих місць за умовами праці, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 робітників Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» у їх сукупності позивач у періоді з 05.09.2006 по 14.02.2016 працювала помічником машиніста насосних установок цеху шламових та породних систем збагачувальних фабрик у виробництві «Збагачення» повний робочий день, така професія атестована на підприємстві за Списком №2 та надає право на пенсію на пільгових умовах.
В якості підстави для не зарахування спірних періодів до пільгового стажу за Списком №2 відповідачем-2 вказано про неналежність довідки від 31.03.2023 №178, оскільки посада в довідці «помічник машиніста насосних установок» не відповідає переліку Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятості в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
Суд критично ставиться до означеної позиції відповідача з наступного.
Професія (посада) «машиніст насосних установок» передбачена Списками № 2, затвердженими постановами КМУ №162 від 11.03.1994 (розділ II, підрозділ а, позиція 2030000а-13910) та № 36 від 16.01.2003 (розділ II, підрозділ а, позиція 2а).
Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2005, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 № 375 (чинного на час прийняття на роботу за професією), Класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб'єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників. Професійні назви робіт, які наведені у класифікаторі, рекомендовано застосовувати під час утворення нових назв професій та посад у зв'язку з розвитком нових видів економічної діяльності та технологій.
Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 №327, «машиніст насосних установок» (код КП 8163, код ЗКППТР 13910) є професійною назвою роботи, а відповідно до Додатку «В» до Класифікатора ДК 003:2010 (який є обов'язковий) додаток «помічник» є похідним словом до професій (професійних назв робіт), яке зазначено у Класифікаторі. При цьому, похідні слова до професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду новоутвореної професії.
За змістом трудової книжки позивача зміну назву професії на «помічника машиніста насосних установок» здійснено у відповідності до національного Класифікатору професій ДК 003:2010, та штатного розкладу, при цьому, у трудовій книжці міститься відмітка - без зміни істотних умов праці та характеру виконуваних робіт (запис №10).
За викладених обставин, зауваження відповідачів щодо професії позивача, а відтак неналежності довідки, безпідставні.
Разом з цим, суд зазначає, що довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 31.03.2023 №178 містить всі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу (періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, відомості про атестацію робочого місця за Списком №2), підписи уповноважених осіб та печатку Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», та є чинною, доказів протилежного відповідачами не надано, матеріали справи не містять.
Підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового та пільгового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні довідки, що уточнює спеціальний стаж. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки у заповненні уточнюючого довідки можуть бути підставою для неврахування відповідного пільгового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах у шкідливих умовах та підтвердження характеру виконуваної роботи в таких умовах.
Поряд з цим, в силу положень частини 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» саме органи, що призначають пенсії, мають право в разі сумніву вимагати документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у доданих позивачем до заяви про призначення пенсії довідки.
З огляду на викладене, суд вважає, що відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи позивача помічником машиніста насосних установок з 05.09.2006 по 14.02.2016 відповідач-2 діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 вказаних спірних періодів її роботи.
Щодо позовних вимог про зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 04.04.2023 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 04.04.2023, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як убачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем-2 заяви позивача від 04.04.2023 про призначення пенсії за віком у вигляді рішення від 12.04.2023 №047150021530, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність відмови відповідача-2 у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, та зобов'язано відповідача-1 зарахувати спірні періоди роботи позивача до пільгового стажу.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Оскільки відповідачем-2 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через недосягнення пенсійного віку, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на час звернення із заявою від 04.04.2023 про призначення пенсії досягла необхідного пенсійного віку, мала необхідний страховий стаж, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пільгового стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 04.04.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову підлягає стягненню з відповідача-2 за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) від 12.04.2023 № 047150021530 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди її роботи з 05.09.2006 по 14.02.2016 помічником машиніста насосних установок.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 04.04.2023 про призначення пенсії за віком на підставі «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова