31 липня 2023 року Справа № 160/16088/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
07.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) щодо не зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКГШ НОМЕР_1 , який було безпідставно накладено згідно постанови АМ 147603 від 13.11.2009р. про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.12.2009 р., виданої Бабушкінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції;
- зобов'язати Перший Правобережний відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , який було накладено згідно постанови АМ 147603 від 13.11,2009р про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.11.2009 р., виданої Бабушкінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про обтяження на вищевказане майно.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду засвідченої копії реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача та докази її зареєстрованого місця проживання чи перебування у відповідності до кількості учасників справи; засвідченої належним чином копії документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивача) у відповідності до кількості учасників справи; оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у розмірі 1073,60 грн., сплаченого в установленому порядку, або доказів наявності пільг щодо сплати судового збору; засвідчених належним чином копій доданих до позовної заяви документів у відповідності до кількості учасників справи; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Копія ухвали від 12.07.2023 надіслана позивачу засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням на адресу, зазначену у позовній заяві.
17.07.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку, до якої долучено копію ідентифікаційного коду, копію паспорту серії НОМЕР_2 та копію платіжної інструкції №41759820 від 14.07.2023 на підтвердження сплати судового збору.
Дослідивши подані позивачем документи, вбачається часткове виконання вимог ухвали суду від 12.07.2023 та наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу, з наступного.
Серед наданих до суду документів на виконання вимог ухвали від 12.07.2023 відсутні засвідчені належним чином копії доданих до позовної заяви документів у відповідності до кількості учасників справи.
Щодо заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
В обґрунтування вказаного заяви позивачем зазначено, що державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Приймак Ю.М. винесено постанову АМ 147603 від 13.11.2009 про арешт майна на все невизначене нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (без зазначення коду РНОКПП), яка мешкає у АДРЕСА_1 , та оголошено заборону на його відчуження. У майнові права щодо нерухомості, яка належала батькові ОСОБА_2 , якій помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона вступила в березні 2023 року, при цьому раніше вступити в права унеможливлювала війна в Україні. Про незаконність арешту майна Позивачу стало відомо, коли з метою відчуження свого майна звернулася до нотаріуса, який повідомив про наявність обтяжень, накладених Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ, правонаступником якого є відповідач, що унеможливило вчинення нотаріальних дій по відчуженню.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частиною 1 статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При цьому, за приписами частини другої статті 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Отже, у розумінні положення статті 287 КАС України Законом визначений спеціальний строк звернення до суду у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності, зокрема державного виконавця, та початок строку звернення визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення.
За змістом частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24 квітня 2018 року у справі № 357/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі № 663/1012/16-а, від 10 липня 2018 року у справі № 820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 826/11545/17, від 9 листопада 2018 року у справі № 334/3536/17(2-а/334/402/17), від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 7 лютого 2019 року у справі № 802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
Скаржнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом десяти днів від дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
При цьому, у визначенні моменту виникнення права на позов має значення, коли особа дізналася про факт порушення свого права, інтересу або коли саме вона повинна була дізнатись про це, і обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.
Наведені ж позивачем доводи на обґрунтування пропуску строку звернення до суду не свідчать про існування об'єктивних та непереборних обставин, що зумовили несвоєчасне звернення позивача до суду із цим позовом, з огляду також на те, що арешт, накладений постановою державного виконавця від 13.11.2009, на усе нерухоме майно позивача, а державна реєстрація права власності на майно, набуте за спадкуванням за законом, відбулась - 20.03.2023, а отже, з реєстрацією права власності на майно, набуте за спадкуванням за законом, позивачеві достеменно відомо про обставини, що стали підставою для звернення до суду із цим позовом.
Водночас, звернення до суду із цим позовом відбулось 07.07.2023, тобто із порушенням строків, визначених частиною другою статті 287 КАС України.
Щодо посилань позивача на те, що про незаконність арешту, накладеного постановою державного виконавця від 13.11.2009, вона дізналась, коли звернулась до нотаріуса з метою відчуження свого майна, який і повідомив про наявність обтяження, суд зазначає, що вказуючи про такі обставини, позивачем жодних доказів відповідному не надано.
Позовні матеріали не містять ані доказів звернення до нотаріуса з метою реалізації майна, ані доказів надання позивачу відомостей про наявність обтяження, що фактично унеможливлює підтвердження обставин, з якими позивач пов'язує поважність пропуску звернення до суду.
До позовних матеріалів долучено копії Додаткових свідоцтв про право на спадщину за законом від 20.03.2023 на квартиру АДРЕСА_2 , та на земельну ділянку площею 0,044 га, кадастровий номер 1221484000:01:072:0006, розташовану в АДРЕСА_3 , витягів з Державного реєстру речових прав від 20.03.2023 (індексний номер 326300421) на підтвердження державної реєстрації прав власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , витягів з Державного реєстру речових прав від 20.03.2023 (індексний номер 326300421 та індексний номер 326297385) на підтвердження державної реєстрації прав власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , а також 3-4 сторінки інформаційної довідки приватного нотаріуса Царейкіна М.С. щодо відомостей з Реєстру права власності на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність обтяження (арешту нерухомого майна) на підставі постанови Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на «не визначене майно, все нерухоме майно» ОСОБА_1 .
Однак, з наданих документів не вбачається можливості встановлення обставин щодо часу, коли позивачу стало відомо про наявність такого обтяження.
З інформаційної довідки приватного нотаріуса Царейкіна М.С. не вбачається можливими встановлення дати її формування, оскільки надано лише 3-4 сторінки такої довідки.
Отримання ж позивачем листа від Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси)від 28.06.2023 за вих.№59837 у відповідь на заяву від 27.06.2023 про зняття арешту не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Поряд з чим, необізнаність щодо порушення прав та інтересів, на яку спирається позивач, не є достатньою підставою для поновлення строку.
Отже, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, з якими позивач пов'язує поважність пропуску строку звернення до суду, а відтак не доведено об'єктивну неможливість реалізації нею права щодо своєчасного звернення до суду із цим позовом.
За таких обставин, заява про поновлення строку звернення до суду не обґрунтована, оскільки не містить належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цим позовом, тобто позивачем не доведено пропуск звернення до суду з поважних причин, тому така заява задоволенню не підлягає.
Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Крім того, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Отже, станом на 31.07.2023 в матеріалах справи відсутні докази повного усунення позивачем недоліків позовної заяви, оскільки позивачем не надано засвідчених копії додатних до позову матеріалів у відповідності до кількості учасників справи, крім того, хоч і подано заяву про поновлення строку звернення до суду, але вказані у ній підстави для поновлення строку звернення до суду із цим позовом визнані неповажними, оскільки не підтвердженні належними та достатніми доказами.
При цьому, обґрунтувань неможливості усунення недоліків позову у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на усунення недоліків позову надано не було.
Згідно частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п.1, п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, тому позовну заяву разом із усіма долученими документами слід повернути позивачеві.
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Щодо сплаченого позивачем судового збору в цій частині позову, суд роз'яснює, що відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі повернення заяви або скарги, а тому позивач не позбавлений права звернутись до суду з відповідною заявою про повернення сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст.294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Бухтіярова